Рішення № 107449209, 03.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Справа № 160/11022/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Деіпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення поштового зв`язку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що представником позивача було направлено відповідачу заяву про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок із зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку позивача, при цьому рішенням відповідача відмовлено позивачу у поновлені виплати пенсії на банківський рахунок останнього.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії на особистий банківський рахунок протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 26.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову.

Ухвалою суду від 01.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/11022/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у письмовому провадженні. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

07.09.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що відповідачем проводилась виплата пенсії позивачу через банківську установу, якою у листопаді та грудні 2021 року надано довідки про повернення на розрахунковий рахунок коштів позивача у зв`язку з відсутністю активного пенсійного рахунку клієнта. Оскільки відповідної заяви про виплату пенсії через банківську установу не надходило, відповідачем з 01.01.2022 року нараховано пенсію позивачу на відомість через підприємство поштового зв`язку. Згідно зі звітними даними підприємства поштового зв`язку пенсію позивач не отримав, з огляду на що виплату пенсії позивачу припинено.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 2ISR 20.04.2021 року.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.06.2017 року у справі №208/7674/16-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року, зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

Представником позивача у грудні 2016 року відкрито рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я позивача.

Відповідачем здійснювалася виплата пенсії позивачу на банківську установу АТ «ПРИВАТБАНК», що визнається сторонами.

У листопаді та грудні 2021 року у зв`язку з відсутністю активного пенсійного рахунку позивача банківською установою повернуто пенсію останнього, через що з січня 2022 року виплата пенсії здійснювалася відповідачем через підприємство поштового зв`язку №51931, що також визнається сторонами.

Листом від 05.01.2022 року за вих. №0400-010503-8/1617 пенсійним органом повідомлено позивача, що для продовження виплати пенсії через банківську установу, останньому безпосередньо необхідно надати повторну заяву з банківської установи.

У березні 2022 року представником позивача відкрито рахунок в АТ «ОТП БАНК».

Заявою від 24.03.2022 року представник позивача звернувся до пенсійного органу та просив належні позивачу суми пенсії починаючи з 24.03.2022 року перераховувати на поточний рахунок останнього, відкритий в АТ «ОТП БАНК».

Листом від 17.05.2022 року за вих. №0400-01503-8/50396 пенсійним органом повідомлено позивача, що у зв`язку з тривалою невиплатою позивачу припинено виплату пенсії позивачу.

Представник позивача звернувся до відповідача із листом від 13.06.2022 року та просив поновити позивачу виплату пенсії за віком, пенсійні виплати здійснювати на банківський рахунок, відкритий в АТ «ОТП БАНК», за результатом розгляду якого пенсійний орган листом від 12.07.2022 року за вих. №20483-14503/А-01/8-0400/22 повідомив, що у зв`язку з тривалою неоплатою виплата пенсії припинена, а питання поновлення виплати пенсії можливо розглянути після особистого звернення позивача із відповідною заявою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За правилами ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі ст.51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 47 Закону №1058-VI пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 2 статті 47 Закону №1058-VI передбачено, що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності, за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Стаття 49 Закону №1058-VI регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 року № 13-1, далі - Порядок №22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (п.1.5 Порядку №22-1).

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його законним представником.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (далі - Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

Відповідно до п. 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.

Згідно п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у п.4.10 Порядку №22-1, яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу перераховувалася пенсія на банківський рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Позивач не заперечує тієї обставини, що з листопада 2021 року кошти поверталися банківською установою АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», а з 01.05.2022 року виплата пенсії позивачу призупинена у зв`язку з тривалою невиплатою.

Згідно з п.16 Порядку №1596 якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Таким чином, суд вважає неспроможними у даному випадку доводи позивача стосовно того, що відповідач не уповноважений припиняти виплату пенсії позивача на її банківський рахунок і перераховувати її виплату на поштове відділення в той час, коли людина не проживає в Україні, оскільки нормами чинного Закону №1058-VI та Порядком №1596 таких приписів не передбачено.

Як зазначається відповідачем і не заперечується позивачем, пенсійним органом нараховувалася пенсія позивачу й протягом періоду з листопада 2021 року по квітень 2022 року включно, однак позивачем зазначена пенсія не отримана, оскільки вона була нарахована на підприємство поштового зв`язку №51931.

Враховуючи неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058-VI виплата пенсії припинена відповідачем з 01.05.2022 року. При цьому суд звертає увагу, що виплата пенсії позивача припинена не на банківський рахунок, а припинена взагалі.

Відтак суд вважає, що в діях відповідача щодо переведення виплати пенсії позивача через відділення поштового зв`язку відсутні порушення, оскільки представник позивача особисто визнає і зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в липні 2021 року розірвано ділові відносини із довіреною особою позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості володіти і розпоряджатися власними коштами. З урахуванням викладеного, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло у порядок та спосіб, передбачений законом.

При цьому, про вказані вище обставини ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача листом №0400-010503-8/1617 від 05.01.2022 року. Також в листі зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутися із заявою та іншими документами до відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

24.03.2022 року представником позивача подано заяву про перерахування належних сум пенсії на банківський рахунок останнього.

Водночас, судом встановлено, що станом на час розгляду справи безпосередньо позивач з передбаченою п.1.5 Порядку №22-1 заявою про поновлення виплати пенсії до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не звертався, тому таке поновлення здійснено не було.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на прийняття відповідачем рішення про призупинення виплати пенсії позивачу з січня 2022 року, яке останнім оскаржене не було та є чинним, отже вимога позивача про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем прийнято рішення про призупинення виплати пенсії взагалі, а не на банківський рахунок.

У цей час роз`яснення відповідача про необхідність подання особисто позивачем заяви в порядку, передбаченому приписами п.1.5 Порядку №22-1, є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає положенням чинного законодавства України.

Суд також акцентує увагу, що пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено право пенсіонера подати заяву про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером, так і його законним представником.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наявність чинного рішення відповідача про призупинення виплати пенсії позивача та не оскарження його до суду позивачем.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується наїх безпосередньому, всебічному, повномута об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст. .9, 73, 77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко