Рішення № 107444666, 22.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27775/21

Провадження № 2-др/761/215/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Ярової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», 3-і особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

11.01.2022 до Шевченківського районного суду м. Києва, засобами поштового зв`язку, надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Папазової Г.А. щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі № 761/27775/21, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн та гонорар успіху у розмірі 349797,00 грн.

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, 13.12.2021 Шевченківським районним судом м. Києва прийнято рішення у цивільній справі№ 761/27775/21, позов ОСОБА_1 задоволено.

При цьому вказує, що у позовній заяві представником позивача зазначено, що за результатами розгляду справи буде подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідними доказами про надання та сплату послуг адвоката у строки, що передбачені п. 8 ст. 141 ЦПК України, та розмір витрат на професійну правничу допомогу були подані у попередньому розрахунку разом із позовною заявою, який відповідно до умов договору про надання правової допомоги є фіксованим та складає 50000,00 грн, крім того, окремим пунктом витрат було зазначено гонорар успіху, який становить 50% від суми стягнення, яка була зазначена у виконавчому написі нотаріуса

За таких обставин, на виконання положень ч. 8 ст. 141 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України надає докази понесення позивачем витрат на професійну допомогу та просить заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи . Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

За ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, наявні матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2021у справі № 761/27775/21 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт-Капітал», 3-і особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №20764, виданий 19.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення заборгованості за кредитним договором №586.980.06.13.М від 29.12.2006, укладеним між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_1 в розмірі 2 332 630,92 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

11.01.2022 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 50000,00 грн та гонорар успіху 349797,00 грн з посиланням на те, що представником позивача у позовній заяві заявлено та додано попередній розрахунок суми судових витрат, у зв`язку з розглядом справи у вказаному розмірі.

При цьому, 04.01.2022 представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України, оскільки вважає, що визначений позивачем та його представником у Договорі розмір витрат на правову допомогу 50000,00 грн, виходячи з принципу справедливості та розумності, є значно завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження повноважень представника позивача, останньою надано ордер серії АІ № 1136424, виданий адвокатським бюро «Галини Папазової», на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Папазовою Г.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії 3Р № 21/1312 від 25.12.2017 адвоката Папазової Г.А.

Окрім документів, що підтверджують повноваження представника позивача, на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано такі копії документів:

- Договір № 25/21 про надання правової допомоги від 13.07.2021, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Галини Папазової» (далі - Договір), строком дії до 31.12.2022;

- рахунок на оплату АБ «Галини Папазової» № 23 від 13.07.2021 щодо надання правової допомоги на суму 50000,00 грн;

- Акт № 1 про прийняття - передачі наданих послуг від 20.12.2021 складений між ОСОБА_1 та АБ «Галини Папазової» від 20.12.2021.

- квитанції про сплату позивачем адвокатських послуг на загальну суму 24000,00 грн.

Так, відповідно до п. 4.1.Договору ціна послуг за Договором є фіксованою та складає 50000,00 грн без ПДВ.

Оплата за Договором здійснюється клієнтом на підставі отриманого рахунку в гривнях шляхом перерахування безготівковим шляхом на поточний рахунок бюро (4.2. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору за результатами надання юридичної допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної з сторін, в якому вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги та її вартість.

20.12.2021 АБ «Галини Папазової» та ОСОБА_1 підписали Акт №1 про прийняття-передачі наданих послуг за період з 13.07.2021 по 13.12.2021, у розмірі 50000,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 4 зазначеного Акта від 20.12.2021 клієнт зобов`язується сплатити залишок з оплати послуг на правову допомогу у розмірі 26000,00 грн.

Однак, квитанції, надані позивачем, як докази на підтвердження витрат на правову допомогу, тільки частково підтверджують оплату, проведену на підставі Договору №25/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене вище, зважаючи на складність справи, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 50000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, а розмір таких витрат є необґрунтовано високим та суттєво завищеним відносно ціни позову.

При цьому суд враховує, що підтверджено матеріалами справи, що представником позивача складені та подані до суду позовна заява з додатками та заява про вжиття заходів забезпечення позову, заява про ухвалення додаткового рішення у справі, участь у судовому засіданні 13.12.2021, направлення адвокатських запитів щодо отримання інформації та надання документів, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції,зважаючи на обсяг наданих послуг та виконаних робіт, наданих позивачу адвокатом, оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвокатів встановленим чинним законодавством критеріям, на переконання суду, співмірною є компенсація документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, які сплачені позивачем згідно рахунку на оплату № 23 від 13.07.2021, виданим АБ «Галини Папазової», на підставі саме Договору №25/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу у заявленій сумі підлягають частковому задоволенню, та підлягають стягненню з відповідача документально підтверджені витрати у розмірі 15000,00 грн.

Крім цього, представник позивача просить стягнути з відповідача гонорар успіху у розмірі 15% від суми, яка визначена у виконавчому написі, у розмірі 349797,00 грн, як додаткової винагороди адвокату та моменту досягнення позитивного рішення.

Так, за договором про надання послуг виконавець зобов`язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Тобто, правова (правнича) допомога адвоката є послугою за своєю цивільно-правовою природою, адже, за змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Відповідно п. 1.1 Договору про надання правової допомоги у вказаній цивільній справі клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором у веденні даної цивільної справи.

З огляду на предмет Договору про надання правової допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статі 30 зазначеного Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Указаним вимогам відповідає визначений сторонами у пункті 4.1. Договору розмір загальної вартості послуг адвоката.

Що стосується додатково визначеної цим же пунктом Договору додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за яким клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 15 % від суми, яка визначена в оспорюваному виконавчому написі у розмірі 349797,00 грн, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

При цьому, включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту 4.4. про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавства, у зв`язку з чим та в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті215 ЦК України підлягає визнанню недійсним за пред`явленим стороною договору позовом (Постанова ВС КЦС від 12.06.2018 № 462/9002/14-ц).

Тобто, додаткова винагорода у виді гонорару успіху в розмірі 15 % від суми, яка визначена у виконавчому написі у розмірі 349797,00 грн за досягнення позитивного рішення у справі, не встановлює плату за надані адвокатом послуги та, відповідно, не може бути включена до ціни договору.

Таким чином, з огляду на викладене вище, вимога заявника щодо стягнення з відповідача на користь позивача погодженого сторонами у Договорі гонорару успіху, визначеного як процент від грошової оцінки правових наслідків для клієнта у разі позитивного вирішення спору судом, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 270 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», 3-і особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, будинок 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко