Постанова № 10743950, 11.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 р. справа № 2а-17677/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретарізакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2006 року № 0004771640/0

за участю представників:

від позивача: Щепіхіної В.В. за дов. від 20.05.2010р.

від відповідача: Тимошенко С.Ю. за дов. від 15.04.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2006 року № 0004771640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 251000 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість, з огляду на відсутність фактичної сплати податкового зобов'язання, яке виникло на підставі уточнюючого розрахунку від 22 квітня 2005 року, на час прийняття спірного рішення, а платіжним дорученням від 20 жовтня 2005 року проведено сплату податкового боргу, який виник станом на 01 січня 2005 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податку на додану вартість.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Донецької області від 14 травня 2007 року у задоволенні позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2006 року № 0004771640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 251000 грн. було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2007 року була скасована постанова господарського суду Донецької області від 14 травня 2007 року, позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька були задоволені, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2006 року № 0004771640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 251000 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010 року постанова господарського суду Донецької області та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду були скасовані та справа повернута на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване як юридична особа 23 лютого 2001 року, включене до ЄДРПОУ за номером 03337119, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

19 липня 2006 року відповідачем складений акт № 580/15-3/03337119 про перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яким встановлено, що при терміні сплати 24 квітня 2005 року по уточнюючому розрахунку від 22 квітня 2005 року надано до установи банку платіжне доручення 24 жовтня 2005 року на суму 502000 грн. з порушенням граничного терміну сплати суми узгодженого податкового зобов'язання на 183 дні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2006 року № 0004771640/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 251000 грн. за затримку на 183 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, визначеного у підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 502000 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181).

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що 22 квітня 2005 року позивачем до відповідача поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким позивач збільшив суму податкового зобов'язання, яка підлягала сплаті до бюджету на 502000 грн. та застосував штраф в сумі 25100 грн. за податковий період жовтень 2004 року.

Як вбачається з акту перевірки обєктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем коштів платіжним дорученням від 20 жовтня 2005 року № 243 у розмірі 3585039 грн. З облікової картки позивача вбачається, що дана сума була спочатку зарахована 20 жовтня 2005 року на один казначейський рахунок, а потім 24 жовтня 2005 року відбулося перерахування даний коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності як органу владних повноважень визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. Однією із функцій державних податкових інспекцій в районах відповідно до пункту 2 статті 10 зазначеного Закону, передбачено забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових) платежів припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010 року, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що для повного та всебічного вирішення справи по суті, судам попередніх інстанцій необхідно зясувати та встановити, коли була сплачена позивачем узгоджена сума податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 502000 грн., тобто чи увійшла спірна сума в сумі коштів 3585039 грн., яка була сплачена позивачем 20 жовтня 2005 року.

Під час нового судового розгляду судом встановлено, що платіжним дорученням від 20 жовтня 2005 року № 243 позивачем була погашена заборгованість по податку на додану вартість в сумі 3585039 грн. станом на 01 січня 2005 року згідно з протоколом-погодження 05/2 від 11 жовтня 2005 року. Судом встановлено, що до даної суми (3585039 грн.) не увійшла сума узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 502000 грн., оскільки податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 502000 грн. виникло та було узгоджено 22 квітня 2005 року згідно з уточнюючим розрахунком, а кошти в сумі 3585039 грн. були сплачені позивачем у якості заборгованості, що виникла станом на 01 січня 2005 року.

Судом також встановлено, що сума узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 502000 грн. була погашена позивачем у повному обсязі шляхом заліку від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, листопад 2007 року, які долучені судом до матеріалів справи. Дана обставина підтверджується довідкою позивача від 11 серпня 2010 року, податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2007 року та не спростовано відповідачем.

Суд вважає, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2006 року № 0004771640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 251000 грн. задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 24 липня 2006 року № 0004771640/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 251000 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Присудити з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 13 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Смагар С.В.