Постанова № 10743936, 11.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2010 р. справа № 2а-15709/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант», м. Донецьк та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Донімперіал Плюс», м. Донецьк

про зобовязання повернути грошові кошти, отримані за нікчемними правочинами, стягнення у доход держави товару, отриманого за нікчемними правочинами, або його грошового еквіваленту

за участю представників:

від позивача: Ковальчука Д.М. за дов. від 13.01.2010р.

від першого відповідача: Луньова С.О. за дов. від 23.07.2010р.

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Донімперіал Плюс» про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Донімперіал Плюс» повернути грошові кошти, отримані за нікчемними правочинами від 01 жовтня 2009 року № 01/10б та від 04 січня 2010 року № 04/01 в сумі 1535582 грн. 24 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант», стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» у доход держави товару на загальну суму 1535582 грн. 24 коп., отриманого за нікчемними правочинами від 01 жовтня 2009 року № 01/10б та від 04 січня 2010 року № 04/01, а у разі відсутності зазначеного товару його грошовий еквівалент в сумі 1535582 грн. 24 коп. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вчинені між відповідачами правочини є нікчемними, оскільки вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і є такими, що порушують публічний порядок, з огляду на те, що вони не мають реального товарного характеру, оскільки другий відповідач не знаходиться за юридичною адресою, має недостатні трудові ресурси та виробничі потужності.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, доводить, що вчинені правочини мають реальні наслідки, ним отриманий товар, що підтверджується відповідними документами.

Другий відповідач у судове у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, письмових заперечень суду не надіслав.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» (перший відповідач) є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 33454343, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 334543405695, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Донімперіал Плюс» (другий відповідач) є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36560092, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 365600905615, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька.

01 жовтня 2009 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу № 01/10, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації. 02 жовтня 2009 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу № 02/10, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації. 04 січня 2010 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу № 04/01, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації, 01 квітня 2010 року між відповідачами укладена додаткова угода до даного договору. 05 січня 2010 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу № 05/01, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікації, 01 квітня 2010 року між відповідачами укладена додаткова угода до даного договору. На поставлені товари другим відповідачем були видані першому відповідачу податкові накладні від 02 грудня 2009 року № 12020, від 03 грудня 2009 року № 12030, від 04 грудня 2009 року № 12040, від 12 грудня 2009 року № 12120, від 16 грудня 2009 № 12160, від 30 грудня 2009 року № 12301, від 30 грудня 2009 року № 12300, від 30 листопада 2009 року № 11302, від 25 листопада 2009 року № 11250, від 24 листопада 2009 року № 11241, від 18 листопада 2009 року № 11180, від 12 листопада 2009 року № 11120, від 09 листопада 2009 року № 11090, від 06 листопада 2009 року № 1163, від 03 листопада 2009 року № 11030, від 02 листопада 2009 року № 11022, від 29 жовтня 2009 року № 10298, від 07 жовтня 2009 року № 10072, від 19 жовтня 2009 року № 10199, від 15 жовтня 2009 року № 10155, від 08 жовтня 2009 року № 10088, від 27 жовтня 2009 року № 10272, від 02 жовтня 2009 року № 10023, від 01 жовтня 2009 року № 10013, від 01 квітня 2010 року № 04016, від 29 квітня 2010 року № 04291, від 28 квітня 2010 року № 04281, від 26 квітня 2010 року № 04262, від 20 квітня 2010 року № 04203, від 12 квітня 2010 року № 04121, від 07 квітня 2010 року № 04070 на загальну суму1535582 грн. 24 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 255930 грн. 04 коп. Першим відповідачем були частково сплачені кошти другими відповідачу за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками.

Як встановлено судом, першим відповідачем за вищенаведеними податковими накладними першим відповідачем був сформований податковий кредит по деклараціям з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, квітень 2010 року в загальній сумі 255930 грн. 04 коп.

Як вбачається з позовної заяви, пояснень представника позивача, підставою для прийняття висновку щодо нікчемності вищенаведених правочинів та подання позову став акт ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька від 11 червня 2010 року № 1007/23-411/36560092 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ПКФ «Донімперіал Плюс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Донбізнесгарант» відомостей. З даного акту вбачається, що ТОВ «ПКФ «Донімперіал Плюс» останню податкову звітність з податку на додану вартість надав до податкового органу у лютому 2010 року. За період з вересня 2009 року по лютий 2010 року другим відповідачем були задекларовані податкові зобовязання з податку на додану вартість, зокрема, у вересні 2009 року в сумі 680667 грн., у жовтні 2009 року в сумі 1437020 грн., у листопаді 2009 року в сумі 1117206 грн., у грудні 2009 року в сумі 525360 грн., у січні 2010 року в сумі 392385 грн., у лютому 2010 року в сумі 839804 грн. В даному акті перевірки податковим органом також зазначено, що у другого відповідача відсутні основні засоби, що встановлено з додатків К1 до декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, 1 квартал 2010 року. Відповідно до довідки 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2009 році, 1 кварталі 2010 року складає 1 особу. Враховуючи зазначене, ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька здійснений висновок, що у другого відповідача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, податковим органом здійснюється висновок, що угоди мають ознаки нікчемності.

Проблемою даного спору є те, що позивач наполягає на тому, що вищезазначені правочини є нікчемними, оскільки вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і є такими, що порушують публічний порядок; та доводить, що відповідачі мають на меті не сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом терміни.

Відповідно до частини 2 статі 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 цього Кодексу визначає правові наслідки недійсності правочину, відповідно до частини 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 207 господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Проаналізувавши спірні правочини, суд дійшов висновку, що самі по собі правочини не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, і не порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що визначальною ознакою правочину є те, що воно повинно спричиняти реальні зміни майнового стану сторін угоди, що має місце у спірних правовідносинах, і спростовує доводи позивача щодо відсутності настання реальних наслідків за спірним правочином. Отримання товару від другого відповідача першим відповідачем підтверджено документально шляхом проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, відомості про інвентаризації долучені судом до матеріалів справи. Обидва відповідачі зареєстровані у якості платників податку на додану вартість, зареєстровані в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рішень про анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи, визнання недійсними установчих документів позивачем суду не надано, та позивач не зазначає про наявність таких обставин. Суд також зазначає, що незнаходження другого відповідача за юридичною адресою не позбавляє правового значення видані ним за господарськими операціями податкові накладні та відсутність права у першого відповідача на формування податкового кредиту. У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Суд дійшов висновку, що у разі якщо дії платника податку (першого відповідача) свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит першим відповідачем достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість, як зазначає позивач у позовній заяві, можливі порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом (другим відповідачем) та здійснення висновку податковим органом щодо нікчемності вчинених правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Суд вважає, що позивачем умисел жодної із сторін, спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, при вчиненні спірних правочинів, не доведений. Висновок податкового органу про відсутність у другого відповідача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, грунтується на припущеннях та сумнівах, які не підтверджені жодним доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Донімперіал Плюс» про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Донімперіал Плюс» повернути грошові кошти, отримані за нікчемними правочинами від 01 жовтня 2009 року № 01/10б та від 04 січня 2010 року № 04/01 в сумі 1535582 грн. 24 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант», стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесгарант» у доход держави товару на загальну суму 1535582 грн. 24 коп., отриманого за нікчемними правочинами від 01 жовтня 2009 року № 01/10б та від 04 січня 2010 року № 04/01, а у разі відсутності зазначеного товару його грошовий еквівалент в сумі 1535582 грн. 24 коп., відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 13 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Смагар С.В.