Ухвала суду № 107435763, 18.11.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 635/3271/19

Провадження № 1-кп/553/263/2022

У Х В А Л А

Іменем України

18.11.2022 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

перекладача - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12015220000000670 від 10.05.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

06.08.2018 року до Харківського районного суду Харківської області з Прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт, складений 03.08.2018 року ст. слідчим СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_14 в рамках кримінального провадження № 12015220000000670 від 10.05.2015 року відносно ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_15 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.04.2019 року матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України виділено в самостійне провадження у зв`язку з тим, що 22.04.2019 року укладено угоду про визнання винуватості між заступником начальника відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_17 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015220000000670, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2015 року та обвинуваченим ОСОБА_15 , у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.07.2019 року з кримінального провадження № 635/3271/19 за обвинуваченням ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_15 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України виділено матеріали за обвинуваченням ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, в окреме кримінальне провадження, у зв`язку з тим, що 12.07.2019 року укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Прокуратури Харківської області ОСОБА_18 та ОСОБА_16 обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12015220000000670, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.07.2019 року подання голови Харківського районного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_15 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_16 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України із Харківського районного суду Харківської області передано на розгляд до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Строк воєнного стану продовжувався згідно з Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року та востаннє Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Ухвалою від 14.06.2022 року кримінальне провадження № 12015220000000670 від 10.05.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України прийнято до провадження суддею Ленінського районного суду м. Полтави та призначене підготовче судове засідання.

Згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2018 року до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжні заходи у виді тримання під вартою. Термін дії тримання під вартою продовжувався ухвалами Київського районного суду м. Харкова 29.03.2018 року, 23.05.2018 року, 26.06.2018 року, 27.07.2018 року, ухвалами Харківського районного суду Харківської області від 23.08.2018 року, 11.10.2018 року, 06.12.2018 року, 24.01.2019 року, 07.03.2019 року, 22.04.2019 року, 14.06.2019 року, ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.08.2019 року, 23.09.2019 року, 13.11.2019 року, 08.01.2020 року, 27.02.2020 року, 09.04.2020 року, 28.05.2020 року, 23.07.2020 року, 14.09.2020 року, 04.11.2020 року, 22.12.2020 року, 16.02.2021 року, 06.04.2021 року, 31.05.2021 року, 27.07.2021 року, 13.09.2021 року, 01.11.2021 року, 21.12.2021 року, 15.02.2022 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 09.06.2022 року, від 29.07.2022 року, від 21.09.2022 року.

Прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно кожного з обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вказувала на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися, вони обвинувачуються у вчиненні зокрема особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 володіють навиками конспірації, ОСОБА_5 має реєстрацію в м. Єреван, Республіка Вірменія, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені можуть переховуватись від суду як на території України, так і виїхати за межі держави, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просила врахувати, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є громадянами Республіки Вірменія, а ОСОБА_6 - особою без громадянства та не має постійного місця проживання на території м. Харкова та Харківської області, вчиняв злочини на території інших держав, у тому числі втечу з-під варти, а у вказаному кримінального провадженні є організатором злочинного угрупування, ОСОБА_4 офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв`язків. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час вчинення інкримінованих злочинів застосовували до свідків та потерпілих психологічний вплив та погрози насильством, відтак перебуваючи на свободі, матимуть можливість і в подальшому здійснювати на потерпілих та свідків, які не допитані судом, незаконний вплив, надаючи необхідні відомості для дачі відповідних показів, чим перешкоджатимуть встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Враховуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини злочинної діяльності обвинувачених, той факт, що ОСОБА_4 продовжував злочинну діяльність та через 3 роки вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність злочинних намірів, з огляду на тривалу злочинну діяльність ОСОБА_5 з листопада 2017 року по лютий 2018 року, а також вчинення аналогічного злочину у 2015 році, наполегливості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при досягненні злочинної мети, вчинення злочинних дій повторно, що свідчить про завзятість їх злочинних намірів і схильність обвинувачених до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, вважає, що об`єктивно існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 надала письмове заперечення на клопотання прокурора, вказавши, що її підзахисний перебуває під вартою більше 4 років 9 місяців, така тривалість пов`язана з тим, що сторона обвинувачення обвинувачує його у порушенні закону - вимог КК України. Клопотання про продовження застосування запобіжного заходу прокурором не змінюється, справа більше 49 разів призначалась до розгляду, питома частина судових засідань відкладалась з вини сторони обвинувачення через неявку потерпілих, документи, що підтверджують повідомлення потерпілих про судові засідання прокурор не надав. На підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурор не надав жодного доказу, її підзахисний вказує, що ризики відсутні та просить розглянути питання законності його затримання та тримання під вартою, що не вирішується, на необхідності перевірки та дотримання розумних строків тримання особи під вартою неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ, а обґрунтованість тримання під вартою особи має віршуватись у кожній справі з урахуванням конкретних обставин та має бути виправданим лише за наявності ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають правило поваги до особистої свободи. Просить у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Вказує на те, що прокурор звертаючись з клопотання про продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не наводить нових обставин, які свідчать про доцільність його тримання під вартою, доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як і доказів, які свідчать про те, що до нього не може бути застосований інший більш м`який запобіжний захід. Вказує, що раніше не судимий, добре інтегрований у суспільстві, має родину та постійне місце проживання, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, жодного разу не порушував покладених на нього обов`язків у даному провадженні, з урахуванням тривалого тримання його під вартою 4 роки та 9 місяців, просить змінити запобіжний захід.

В судовому засіданні прокурор власні клопотання підтримала, просила задовольнити. Проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 заперечувала, просила відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 проти задоволення клопотань прокурора заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказував, що тривалий час близько 5 років утримується під вартою, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, прокурор подає клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно нього, наводить ризики, проте не надає жодних доказів на підтвердження того факту, що він може ухилитись від суду, впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. Такі доводи прокурора є безпідставними, оскільки він раніше не судимий, має постійне місце проживання, сім`ю та двох малолітніх дітей, постійне місце проживання у м. Харкові, де мешкає його родина, до затримання працював, не ухилявся від досудового розслідування та сприяв його проведенню. Просив змінити запобіжний захід відносно нього, застосувати цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що не може нічого пояснити з приводу клопотання прокурора. Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання, наголошували на тому, що тривалий час більше чотирьох років дев`яти місяців перебуває під вартою, кримінальне провадження досі не завершене, потерпілі ухиляються від явки в судові засідання, що призводить до затягування розгляду справи, наявні у справі докази, які досліджувались в іншому суді, не доводять його причетність до інкримінованих діянь, наміру ухилятись від суду не має, прокурор, звертаючись з клопотаннями про продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказує одні і ті ж ризики, проте вони не існують. Він не ухилявся від досудового розслідування, 01.02.2018 року отримав повістку про явку до суду для вирішення питання про взяття під варту та 06.02.2018 року самостійно з`явився. Він раніше був засуджений, тривалий час 28 років перебував в місцях позбавлення волі, впевнений, що не винуватий у вчиненні інкримінованого злочину, тому самостійно з`явився до суду, хоча міг не робити цього. Має намір довести свою невинуватість, злочин, у якому обвинувачується, не вчиняв, інших обвинувачених вперше побачив в залі суду. Вказав, що має постійне місце проживання у м. Києві, має братів та сестер, зауважив на тому, що йому більше 60 років, він має можливість орендувати житло поруч з судом у м. Полтаві. Просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, задовольнити його власне клопотання та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Захисники обвинувачених просили відмовити в задоволенні клопотань прокурора. Вказували на те, що клопотання прокурора складені з порушенням вимог ст.ст. 132, 184, 194 КПК України, стороною обвинувачення не доведено існування на даний час ризиків, запобіганням яким обґрунтовувалось застосування до їх підзахисних запобіжних заходів у виді тримання під вартою, які фактично знаходяться в установі попереднього ув`язнення більше 4 років 9 місяців, при цьому, до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає застосуванню так званий "Закон ОСОБА_19 ", з урахуванням якого термін їх тривання під вартою на даний час перевищує 9 років, що є неспіввісним з пред`явленим обвинуваченням, винуватість у якому усі обвинувачені не визнають та яке в ході судового розгляду справи в Комінтернівському районному суді м. Харкова під твердження не знаходило, а судовий розгляд справи. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 наголосив на тому, що його підзахисний раніше не судимий, має постійне місце проживання у м. Харкові та є співвласником цього житлового будинку, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, до затримання постійно працював та мав дохід, ці обставини були встановлені і слідчим, про що зазначено у обвинувальному акті. Жодних достовірних доказів того, що він має намір ухилитись від суду, тим паче впливати на потерпілих та свідків у даному провадженні, прокурором за весь час тримання його під вартою не надано, твердження про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, надумані, позаяк ОСОБА_4 раніше не судимий. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов`язання. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримала власні письмове заперечення проти клопотання прокурора, які напередодні судового засідання направила до суду, наголосила на тому, що нез`ясованими протягом майже п`яти років, які триває розгляд даної справи, є обставини затримання її підзахисного, не встановлено яким чином він як мешканець м. Києва опинився у м. Харкові, він тривалий час утримується під вартою, а фактично відбуває покарання за злочин, причетність до вчинення якого не доведена, жодний з ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні прокурора, не доведений, клопотання прокурора не містить посилання на такі докази, до клопотання вони не приєднані. Просила у задоволенні клопотання відмовити. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 підтримав позицію, висловлену іншими захисниками, додатково наголосив на відсутності доказів причетності його підзахисного та інших обвинувачених до інкримінованих кримінальних правопорушень, як і доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що позбавляє можливості оцінити достовірність обставин, якими обґрунтоване клопотання, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати до його підзахисного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

При вирішенні клопотань прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 КПК України, враховує той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в складі організованої групи, які пов`язані з застосуванням погрози насильством і заподіянням фізичних страждань потерпілим, відповідно до положень ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, а також дані про особу обвинуваченого, який не мав офіційного місця роботи, тоді як обвинувачується в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, є громадяниноміншої держави,його вік,репутацію,майновий стан та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, з урахуванням того, що у зв`язку зі зміною підсудності розгляду даного кримінального провадження його розгляд має розпочинатись з початку зі стадії підготовчого судового засідання, у зв`язку з чим даним складом суду жодні докази не досліджувались, свідки та потерпілі не допитувались, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та анкетні дані і місце проживання яких йому відоме з матеріалів справи, з метою зміни ними показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявні у суду дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 свідчать, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в складі організованої групи, які пов`язані з застосуванням погрози насильством і заподіянням фізичних страждань потерпілим, відповідно до положень ст. 12 КК України інкриміновані кримінальні правопорушення віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, а також дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, тоді як обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, його вік, репутацію, майновий стан та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, з урахуванням того, що у зв`язку зі зміною підсудності розгляду даного кримінального провадження його розгляд має розпочинатись з початку зі стадії підготовчого судового засідання, у зв`язку з чим даним складом суду жодні докази не досліджувались, свідки та потерпілі не допитувались, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та анкетні дані і місце проживання яких йому відоме з матеріалів справи, з метою зміни ними показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенніпитання щодопродовження строкутримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в складі організованої групи, які пов`язані з застосуванням погрози насильством і заподіянням фізичних страждань потерпілим, відповідно до положень ст. 12 КК України інкриміновані кримінальні правопорушення віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, його роль в інкримінованих злочинах, а також дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, тоді як обвинувачується в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв`язків, не має постійного місця проживання, є особою без громадянства, його вік, репутацію, майновий стан, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, з урахуванням того, що у зв`язку зі зміною підсудності розгляду даного кримінального провадження його розгляд має розпочинатись з початку зі стадії підготовчого судового засідання, у зв`язку з чим даним складом суду жодні докази не досліджувались, свідки та потерпілі не допитувались, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та анкетні дані і місце проживання яких йому відоме з матеріалів справи, з метою зміни ними показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи доводи, наведені обвинуваченими та їх захисниками про наявність у кожного з обвинувачених постійного місця проживання, родини, а у обвинуваченого ОСОБА_4 власності у м. Харкові, суд враховує, що це дані, які характеризують особи обвинувачених, вони існували на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з них та жодним чином не спростовують доводів сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, правильності кваліфікації дій обвинувачених та доведення винуватості в інкримінованих кримінальних правопорушеннях підлягає з`ясуванню під час судового провадження в порядку, визначеному кримінальним процесуальних законодавством.

Сам факт перебування обвинувачених в умовах ізоляції певний період часу, на переконання суду, не свідчить безперечно про таку їх зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинувачених та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до них запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, доводи прокурора про наявність підстав для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.

Жодних даних,які свідчатьпро наявністьтаких обставин,які можутьістотно вплинутина можливістьпродовження триманняпід вартоюобвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та судом в ході судового розгляду справи не встановлено, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до них іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, в даний час визнає неможливим, позаяк з огляду на наявні у розпорядженні суду дані про особу обвинувачених, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України, тим паче у зв`язку з військовою агресієюпроти України,яка суттєвообмежує можливостівиконання органамивлади своїхповноважень напевних територіяхта якіснопогіршує криміногеннуобстановку, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно них на 60 днів, без визначення розміру застави з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України.

Керуючись ст.331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 18 листопада 2022 року по 16 січня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів з 18 листопада 2022 року по 16 січня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів з 18 листопада 2022 року по 16 січня 2023 року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухваламоже бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1