Ухвала суду № 107430818, 21.11.2022, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/462/22

Провадження № 1-кс/220/179/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Слідчий суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання слідчогоСВ ВП№ 1Волноваського РВПГУНП Українив ДонецькійобластіОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022052620000474 від 31.10.2022 р.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Кодра Макарівського району Київської області, українцю, громадянину України, одруженому, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта середня, інвалідність не встановлена, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією, старшого техніка 8 механізованого взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, штаб сержант, раніше не судимого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2022 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП№ 1Волноваського РВПГУНП Українив ДонецькійобластіОСОБА_6 про продовження тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115. ч. 2 ст. 15 КК України ОСОБА_4 . Відповідно до клопотання, ОСОБА_4 , будучи призваним за мобілізацією у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та призначений на посаду старшого техніка 8 механізованого взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 30.10.2022, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , разом із солдатом ОСОБА_7 , призначеним на посаду водія 8 механізованого взводу 3 механізованого 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклої сварки з приводу несення служби, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , усвідомлюючи злочинність вчинюваних дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив закінчений замах на умисне вбивство останнього.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 від 31.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 31.10.22 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 31.10.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.10.2022 року; речовими доказами у кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

Слідчий зазначає, що встановлені ризики, передбаченіст. 177 КПК України, а саме: Слідчий зазначає, що встановлені ризики, передбаченіст. 177 КПК України, а саме: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик обґрунтовується тим, що у разі визнання винним підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі. Разом з цим, слід врахувати, що соціальні зв`язки підозрюваного, не перешкоджають йому покинути Донецьку область, матеріальний стан підозрюваного дає йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду так як підозрюваний являвся військовослужбовцем та отримував доходи. Крім цього, сторона обвинувачення просить врахувати той факт, що підозрюваний протягом тривалого часу проходить військову службу та виконує бойові завдання на території Донецької області, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може направитись на територію тимчасово непідконтрольної території України. Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі; 2) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебуваючи у місцях її розташування може мати доступ до документів, які можуть мати значення для вказаного кримінального, зокрема тих які стосуються видачі та закріплення вогнепальної зброї, припасів до неї та інших документів, які можуть мати значення для кримінального провадження та можуть бути використаними в ньому в якості доказів. Разом з цим, слід зазначити, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень у вчиненні якого він підозрюється та які ще не долучені до матеріалів кримінального провадження та/або не відшукані. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та стороною обвинувачення проводиться ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів та встановлення істини у кримінальному провадженні, відтак якщо відносно підозрюваного не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання від вартою це може привести до знищення, схову або спотворення речей та документів, речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин даного кримінального правопорушення; 3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення. Зокрема, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності підозрюваний може незаконно впливати на свідків події та потерпілого ОСОБА_7 , який також являються військовослужбовцями, та проходить військову службу в районах ведення бойових дій, з метою зміни ними показів або відмови від раніше наданих показів. Показання вказаних осіб можуть мати важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні. Варто зазначити, що підозрюваному відома анкетна інформація свідків, потерпілого їх місця проживання, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення підозрюваний будучи на волі може незаконно впливати на таких осіб та їх близьких або погрожувати їм. Разом з цим, у кримінальному провадженні буде призначено ряд експертиз, а відтак підозрюваний з метою створення перешкод слідству та встановленню об`єктивної істини у справі для подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні. Вказані вище дії може вчинити як сам підозрюваний, а також будучи на волі і залучити для цього інших осіб. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Цей ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України.

01.11.2022 року слідчим суддею Великоновосілківського районного суду Донецької області у відношенні підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб, до 30.11.2022 р., визначено заставу. Однак, завершити досудове розслідування у вказаний строк неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження та введенням і дією в Україні воєнного стану. Також, слідчий зазначає, що неможливо закінчити досудове розслідування, оскільки не отримано висновків призначених судових експертиз, зокрема:

-судово-балістичної експертизи зброї та боєприпасів;

-судової експертизи дослідження вибухових речовин, продуктів вибухів та пострілів;

Крім цього, необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, які до цього часу не можливо провести у зв`язку з особливою складністю провадження.

Зокрема, необхідно:

-призначити судово-медичну експертизу з метою встановлення спричинених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, проведення якої ускладнюється тим, що ОСОБА_7 на разі ще лікується та останньому було проведено ряд хірургічних операцій, які мають значення для встановлення ступеню тяжкості, у подальшому після отримання медичних документів ОСОБА_7 потрібно буде призначити судово-медичну експертизу для виконання якої експерту також буде необхідно тривалий час.

-оглянути понад 5 речей та предметів, виявлених та вилучених під час досудового розслідування, які скеровані на проведення вищевказаних експертиз, прийняти рішення про визнання їх речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження;

-отримати матеріали виконаних постанов в порядку ст. 218 КПК України.

-з урахуванням отриманих результатів експертиз провести додаткові допити підозрюваного та свідків у кримінальному провадженні;

-після надходження результатів вищевказаних експертиз, у разі необхідності, призначити інші експертизи, для встановлення обставини, які мають значення для досудового розслідування;

-з урахуванням отриманих результатів вищевказаних експертиз, на підставі отриманих достатніх доказів у кримінальному провадженні, повідомити підозрюваному, у разі доведення його вини, про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

- - зібрати у повному обсязі матеріали які характеризують підозрюваного ОСОБА_4 після чого, провести амбулаторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої ускладнюється тим, що на території Донецької області через активні бойові дії експертизи зазначеної категорії не проводяться, саме тому експертиза буде призначена до Дніпровської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії,судово-психіатричноїекспертизи тамоніторингу наркотиківМіністерства охорони здоров`яУкраїни», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Бехтерева, будинок 1, для виконання зазначеної експертизи також буде необхідно значний час.

-виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у проведенні яких виникне необхідність.

Слід зазначити, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавленням волі, без альтернативи призначення іншого покарання.

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків.

Згідно ст.183 КПК України заборон щодо продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який міг спричинити загибель людини, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визначення розміру застави, підозрюваному при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього. Просить слідчого суддю продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 . При постановленні ухвали слідчого судді про продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечував.

Захисник підтримав позицію підозрюваного, просив застосувати найм`якший запобіжних захід щодо підозрюваного, наголосив на необхідності уникнення зайвого формалізму, вказав, що викладені у клопотанні ризики не підтерджуються жодними доказами.

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК Україниі воно отримано підозрюваним у строк, визначений ч. 2 ст. 184 КПК України. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК Українипроведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 31.10.2022 року о 09 годині 10 хвилин.

Відповідно до ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до ранішене судимоїособи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок понадп`ять років(ч.4ст.183КПК України). ОСОБА_4 повідомлено про підозру 31.10.2022 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 115, ч. 2 ст. 15 КК України, щоє закінченим замахом на особливо тяжкий злочин.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 від 31.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 31.10.22 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 31.10.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.10.2022 року; речовими доказами у кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку. Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно дослідженів подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Прокурором доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). У разі визнання винуватим ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років ( з урахуванням санкції ч. 1 ст. 115 КК України та положень ч. 3 ст. 68 КК України) це може стимулювати підозрюваного до втечі. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Також, стороною обвинувачення доведені й інші ризики, вказані у клопотанні, які обґрунтовані належним чином, зокрема, передбачені п.п. 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, потерпілого ОСОБА_7 , у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння їх до зміни, наданих ними показань, оскільки з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) свідки ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення, при цьому як свідки, так і потерпілий також являються військовослужбовцями, та проходять військову службу в районах ведення бойових дій (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Натомість, суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_4 не доведено, з огляду на особу винного (раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки) та фактично встановлені обставини даного провадження.

Слідчий суддя враховує й дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, донька має інвалідність дининства, що підтверджено оглянутими в судовому засіданнями копіями свідоцтв про народження дітей, копією посвідчення про призначення державної соціальної допомоги дитині з інвалідністю, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Беручи до уваги вищевикладене, а також фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбаченістаттею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строком досудового розслідування у провадженні, в рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України.

Зазначені у клопотанні слідчого обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. Таким чином, підозрюваному необхідно продовжити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 чт. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (продовження строку тримання під вартою) враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Отже, питання про визначення застави у даному провадженні відноситься до дискреційних повноважень слідчого судді.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , положення ст.ст. 177 та 178 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність визначити йому заставу з застосуванням наступних положень КПК України.

П. 2 ч. 5ст.182 КПК Українирозмір застави визначається у таких межах: зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно довимог частинип 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи розмір застави суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на особливо тяжке кримінальне правопорушення. Тому з врахуванням його матеріального стану, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення суми застави у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому підозрюваному ОСОБА_4 роз`яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на строк до 31.12.2022 року включно покладаються обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України.

Також підозрюваному і заставодавцю роз`яснюється, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано (продовжено) запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Також, слідчий суддя зазначає, що до його компетенції не відноситься визначення конкретного місця перебування підозрюваного під час застосування запобіжного заходу, а тому в цій частині у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.176-178,184,197, 369,372,376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВВП №1Волноваського РВПГУНП Українив ДонецькійобластіОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити у кримінальному провадженні № 12022052620000474 від 31.10.2022 р. підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк тримання під вартою в умовах гауптвахти в межах строку досудового розслідування до 31.12.2022 року включно.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у Донецькій області; р/р 37311047011792; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; ЄДРПОУ 26288796.

У разі застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, - на строк до 31.12.2022 року включно покласти на нього наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання у іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1