Рішення № 107427659, 20.09.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/377/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Стефанюка Любомира Михайловича

( АДРЕСА_1 )

представник позивача: адвокат Жарський Т.В.

(вул. Чорновола, 7, м. Івано-Франківськ, 76018)

до Приватного акціонерного товариства "Сегежа Оріана Україна"

(вул. Заводська, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

представник відповідача: адвокат Шегинський Р.А.

(вул. Некрасова, 36, м. Львів, 79014)

про стягнення 875 828,30 грн заборгованості

за участю:

від позивача: Жарський Т.В.;

від відповідача: Шегинський Р.А. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Стефанюк Любомир Михайлович (далі - ФОП Стефанюк Л.М., позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сегежа Оріана Україна" (далі - ПрАТ "Сегежа Оріана Україна", відповідач) про стягнення 875 828,30 грн заборгованості, з яких:

- 755 562,00 грн основного боргу;

- 65 986,54 грн інфляційних втрат;

- 7 105,90 грн суми 3% річних;

- 47 173,86 грн пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 262,42 грн судових витрат, з яких 13 137,42 грн судового збору та 28 125,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.06.2022.

У підготовчому засіданні 24.06.2022 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.07.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник відповідача - в режимі відеоконференції.

05.07.2022 електронною поштою (підписаний КЕП) до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№8263/22).

25.07.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№9252/22) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).

У підготовчому засіданні 26.07.2022:

- представник позивача заявив усне клопотання про поновлення строку для долучення доказів до матеріалів справи, яке мотивоване тим, що необхідність їх долучення виникла у позивача після заперечення їх отримання відповідачем у відзиві на позов;

- судом оголошено перерву до 12.08.2022 для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник відповідача - в режимі відеоконференції.

12.08.2022 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх.№10405/22).

У підготовчому засіданні 12.08.2022 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.08.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача, який був присутній в судовому засіданні, повідомлений під розписку, а представник відповідача - телефонограмою та ухвалою-повідомленням про судове засідання.

22.08.2022 до суду від Акціонерного товариства "Оріана" (далі - АТ "Оріана") надійшло клопотання (вх.№11331/22) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні 25.08.2022:

- суд повернувся в підготовче засідання, у зв`язку з необхідністю розгляду клопотань, які підлягають розгляду в підготовчому провадженні;

- суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання АТ "Оріана" про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (оголошено вступну та резолютивну частини ухвали);

- суд задовольнив усне клопотання представника позивача про поновлення строку для долучення доказів до матеріалів справи та прийняв надані позивачем докази до розгляду (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання);

- суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.09.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник відповідача - в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 16.09.2022 судом оголошено перерву до 20.09.2022, про що представник позивача повідомлений під розписку, а представник відповідача - в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи судом неодноразово вживалися заходи щодо мирного врегулювання спору між сторонами, які не виявилися результативними.

У судовому засіданні 20.09.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін.

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №2164/056/2020 від 22.12.2020 відповідачем не здійснено оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Представник позивача в судових засіданнях заявлений позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Позиція відповідача. У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав і просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що обов`язок відповідача з оплати послуг позивача за договорами-заявками не настав у зв`язку із невиконанням позивачем свого обов`язку, передбаченого п. 5.1 договору, щодо надання документів, які є підставою для оплати наданих послуг.

Представник відповідача в судових засіданнях не заперечував щодо надання позивачем транспортно-експедиторських послуг, однак заперечував щодо настання строку їх оплати, у зв`язку з чим, просив суд в позові відмовити.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом.

22.12.2020 між ФОП Стефанюком Л.М. (далі - експедитор) та ПрАТ "Сегежа Opiaнa Украна" (далі - замовник) укладено договір №2164/056/2020 надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - договір; а.с. 11-16).

Умови договору такі.

Експедитор зобов`язується за плату i за рахунок замовника виконати послуги, пов`язані із перевезенням вантажів автомобільним транспортом, в тому числі в міжнародному сполученні (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити надані експедитором послуги (п. 1.1 договору).

Виконання послуг експедитором здійснюється на підставі погоджених сторонами письмових заявок замовника, щодо кожного окремого перевезення, яке є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Підставою для організації експедитором конкретного перевезення є надана замовником, не пізніше ніж за 72 години до моменту подання транспортного засобу під завантаження, заявка на перевезення. У заявці мають бути зазначені умови конкретного перевезення: назву i точну адресу відправника і одержувача, телефони відповідальних ociб, вагу брутто, кількість місць, точний опис вантажу, вид упаковки вантажу, його особливі характеристики, дата i час подачі автомобіля, строк доставки, ставка за перевезення, бажаний маршрут перевезення, митний термінал одержувача, вимоги щодо транспортного засобу, особливі вказівки та інші умови перевезення.

Заявка є дійсною, якщо вона підписана посадовими особами сторін та засвідчена їx печатками. Повноваження посадових осіб сторін на підписання заявки не потребують додаткового підтвердження, якщо їx підписи на заявці засвідчені круглою печаткою відповідної сторони (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору при поданні заявки на перевезення, замовник бере на себе зобов`язання надати до відправки вантаж, оформити всі необхідні для перевезення документи (включаючи митні).

У статті 4 договору визначено обов`язки сторін, зокрема:

- експедитор зобов`язаний вживати ycix необхідних заходів для забезпечення доставки вантажу до місця його призначення в належному стані та у відповідності з умовами виконання послуг, визначеними у цьому договорі та в заявках замовника, узгоджених сторонами (п. 4.1.1 договору);

- замовник зобов`язаний оплачувати рахунки експедитора у порядку, передбаченому у статті 5 договору (п. 4.2.7 договору).

Замовник зобов`язується оплатити вартість послуг експедитора на умовах цього договору на підставі рахунків останнього протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, TTH/CMR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/наданих послуг, податкової накладної та листів простою або інших документів, підтверджуючих додаткові витрати експедитора, по кожному перевезенню (п. 5.1 договору).

Замовник оплачує рахунки експедитора в безготівковому порядку, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок експедитора, зазначений в даному договорі (п. 5.2 договору).

Підтвердженням факту надання послуг є відмітка вантажоодержувача на TTH/CMR про отримання вантажу (п. 5.3 договору).

Вартість послуг експедитора визначається відповідно до додатків до цього договору або узгоджується безпосередньо в заявці замовника на конкретне перевезення. При невідповідності вартості послуг за організацію перевезення, зазначеної у додатку та вартості послуг за організацію окремого перевезення, погодженої сторонами у заявці на таке перевезення, беззаперечний пріоритет для договірних відносин сторін має вартість послуг за організацію перевезення згідно заявки (п. 5.4 договору).

По факту надання експедитором послуг замовнику відповідно до умов цього договору сторонами складається та підписується акт приймання - передачі виконаних робіт/наданих послуг, в якому вказується: перелік наданих послуг; строк, протягом якого надавалися відповідні послуги; загальний розмір вартості послуг, що підлягає оплаті експедитору (п. 5.7 договору).

Акт наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий експедитору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його отримання або 7 (семи) днів з дня направлення акта рекомендованим листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим i таким, відносно якого у замовника немає зауважень (п. 5.8 договору).

Сума договору складається з суми вартості вcix послуг сплачених замовником за даним договором (п. 5.9 договору).

Відповідальність сторін встановлена у статті 6 договору. Так, у п. 6.1 договору вказано, що замовник i експедитор несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань, прийнятих на себе за цим договором, відповідно до умов даного договору, чинного законодавства України, міжнародних Конвенцій та Угод щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У разі порушення замовником строків оплати рахунків експедитора, встановлених у п. 5.1 договору, замовник сплачує експедитору пеню у poзмipi подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 6.10 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 10.1 договору).

Договір підписано й скріплено печатками сторін.

У матеріалах справи містяться наступні документи на підтвердження замовлення та виконання послуг з міжнародних перевезень на підставі укладеного між сторонами договору:

1) договори - заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні (підписані й скріплені печатками сторін), за якими замовником є ПрАТ "Сегежа Оріана Україна" (відповідач), а експедитором - ФОП Стефанюк Л.М. (позивач) (а.с. 17-26):

- №12888 від 29.11.2021;

- №12949 від 16.12.2021;

- №12963 від 22.12.2021;

- №12985 від 06.01.2022;

- №12986 від 06.01.2022;

- №13045 від 27.01.2022;

- №13064 від 03.02.2022;

- №13078 від 08.02.2022;

- №13080 від 08.02.2022;

- №13123 від 02.03.2022;

2) акти здачі/прийняття робіт (надання послуг), які підписані й скріплені печатками сторін (а.с. 27-36):

- №12888 від 06.12.2021 на суму 86 318,00 грн;

- №12949 від 30.12.2021 на суму 38 550,00 грн;

- №12963 від 22.01.2022 на суму 102 767,00 грн;

- №12985 від 21.01.2022 на суму 102 767,00 грн;

- №12986 від 22.01.2022 на суму 102 767,00 грн;

- №13045 від 10.02.2022 на суму 60 792,00 грн;

- №13064 від 23.02.2022 на суму 105 292,00 грн;

- №13078 від 22.02.2022 на суму 53 276,00 грн;

- №13080 від 22.02.2022 на суму 53 276,00 грн;

- №13123 від 10.03.2022 на суму 49 757,00 грн;

3) міжнародні товарно-транспортні накладні (СMR) (далі - ТТН (СMR)), які засвідчені підписом та печаткою вантажовідправника та вантажоодержувача (а.с. 99-107).

Як вбачається з ТТН (СMR), по одній частині міжнародних перевезень ПрАТ "Сегежа Оріана Україна" (відповідач) є вантажовідправником, а по іншій - вантажоодержувачем (пункти 1, 2, 22, 24 ТТН (СMR)).

При цьому, ФОП Стефанюк Л.М. (позивач) є експедитором та не є перевізником за міжнародними перевезеннями (пункти 16, 23 ТТН (СMR)).

Відповідач не сплатив кошти за надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку склала 755 562,00 грн.

На заборгованість у розмірі 755 562,00 грн позивачем нараховано 47 173,83 грн пені, 65 986,54 грн інфляційних втрат та 7 105,90 грн суми 3% річних. Відповідні розрахунки містяться у матеріалах справи (а.с. 46-63).

У зв`язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).

Правовідносин з перевезення вантажу регулюються положеннями ст. 909 ЦК України, ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якими за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Водночас за приписами ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до положень ст. 929 ЦК України, ст. 316 ГК України, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних перевезень вантажу на підставі укладених між сторонами договору надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №2164/056/2020 від 22.12.2020 та договорів - заявок на перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Отже, предметом спору у справі є заборгованість перед експедитором за договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Щодо надання транспортно-експедиторських послуг

За приписами ч. 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Таким документом, серед інших, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR) (ч. 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

У пункті 5.3 договору сторони також погодили, що підтвердженням факту надання послуг є відмітка вантажоодержувача на TTH (CMR) про отримання вантажу.

Як встановлено судом, факт надання транспортно-експедиторських послуг експедитором (позивачем) на загальну суму 775 562,00 грн підтверджується ТТН (СMR), які містять відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), скріплених підписами та печатками як експедитора (позивача), так і замовника (відповідача).

Крім того, факт надання транспортно-експедиторських послуг не заперечується ні відповідачем у відзиві на позов, ні його представником у судовому засіданні.

За таких обставин справи суд дійшов висновку, що на підставі договору (основного (загального) договору) та за договорами - заявками (додатковими (індивідуальними) договорами; замовленнями на кожне перевезення) експедитором (позивачем) були надані, а замовником (відповідачем) прийняті транспортно-експедиторські послуги з міжнародних перевезень вантажу на загальну суму 775 562,00 грн.

Щодо оплати транспортно-експедиторських послуг

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Згідно із ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

У силу ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Порядок сплати належної плати експедитору (позивачу) замовником (відповідачем) передбачено пунктом 5.1 договору.

Так, у п. 5.1 договору сторони домовилися, що замовник зобов`язується оплатити вартість послуг експедитора на умовах цього договору на підставі рахунків останнього протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, TTH/CMR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, актів виконаних робіт/наданих послуг, податкової накладної та листів простою або інших документів, підтверджуючих додаткові витрати експедитора, по кожному перевезенню.

Заперечуючи проти позову, замовник (відповідач) вважає (відзив на позов; а.с. 91), що його обов`язок з оплати послуг експедитора (позивача) за договорами - заявками не настав, у зв`язку з невиконанням експедитором (позивачем) свого обов`язку щодо надання документів, які є підставою для оплати наданих послуг, а саме ненадання експедитором (позивачем) документів, обумовлених у п. 5.1 договору.

За твердженням замовника (відповідача) (відзив на позов; а.с. 91), перебіг п`ятиденного строку на оплату наданої експедитором (позивачем) послуги розпочинається з дати отримання замовником від експедитора по кожному окремому перевезенню:

1. рахунку-фактури;

2. TTH/CMR з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу;

3. актів виконаних робіт/наданих послуг;

4. податкової накладної;

5. листів простою або інших документів, підтверджуючих додаткові витрати експедитора, по кожному перевезенню.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та положень договору, суд дійшов висновку, що пункт 5.1 договору не містить перелік обов`язкових документів, з наданням яких (всіх в сукупності) пов`язується настання строку оплати послуг, з огляду на таке.

По-перше, за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати вартості наданих послуг згідно з договором.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 31.08.2022 у справі № 902/262/21.

Крім того, відповідно до п. 5.4 договору вартість послуг експедитора визначається відповідно до додатків до цього договору або узгоджується безпосередньо в заявці замовника на конкретне перевезення. При невідповідності вартості послуг за організацію перевезення, зазначеної у додатку, та вартості послуг за організацію окремого перевезення, погодженої сторонами у заявці на таке перевезення, беззаперечний пріоритет для договірних відносин сторін має вартість послуг за організацію перевезення згідно заявки.

Також платіжні реквізити експедитора (позивача) містяться як в основному договорі, так і в договорах - заявках.

Отже, передбачені п. 5.1 договору рахунки-фактури носять інформаційний характер та не є визначальними при оплаті послуг експедитора.

По-друге, певні, з перелічених у п. 5.1 договору, документів носять факультативний характер, як-то податкові накладні та листи простою.

Як вбачається з договору та договорів - заявок, експедитор (позивач), на відміну від замовника (відповідача), не є платником податку на додану вартість, а є платником єдиного податку, що також підтверджує позивач у письмових поясненнях по справі (а.с. 117) та протилежного не доведено відповідачем. Отже, чинне податкове законодавство (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України) не наділяє правом експедитора (позивача) складати податкові накладні.

Також складання листа простою може мати місце лише у разі виникнення обставин простою під час перевезення, тобто простій є випадковою обставиною, а відтак лист простою не може бути обов`язковим документом.

По-третє, даний перелік документів не є вичерпним, оскільки передбачає надання інших (не визначених/не конкретизованих) документів, які підтверджують додаткові витрати експедитора.

Отже, положення п. 5.1 договору щодо документів не є імперативними, а відтак, не зобов`язують сторону договору - експедитора (позивача) надавати усі, вказані в цьому пункті договору, документи в їх сукупності.

Враховуючи положення п. 5.3 договору, підписанню акта виконаних робіт/наданих послуг передує надання транспортно-експедиторських послуг експедитором (позивачем), а відтак й передує доставлення вантажу вантажоодержувачу.

Як встановлено судом, всі ТТН /СMR підписані вантажоодержувачами.

Отже, при підписанні актів виконаних робіт/наданих послуг замовник (відповідач) вже мав ТТН /СMR, які підписані вантажоодержувачами.

Більш того, вантажоодержувачем по деяких ТТН /СMR є сам замовник (відповідач).

Також безпосередньо сама дія - підписання відповідачем актів виконаних робіт/наданих послуг свідчить про їх отримання відповідачем. При цьому акти виконаних робіт/наданих послуг не місять застережень будь-якої із сторін щодо їх підписання в інший день, ніж вказана в них дата їх складання.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що замовник (відповідач) отримав і ТТН /СMR, і акти виконаних робіт/наданих послуг.

Враховуючи те, що відповідачем підписано акти виконаних робіт/наданих послуг, в яких зазначено, що транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу виконані в повному обсязі і сторони (замовник і експедитор) один до одного претензій не мають, тому нездійснення замовником (відповідачем) оплати наданих послуг після спливу 5 робочих банківських днів є порушенням договірних зобов`язань.

З огляду на вказане, доводи відповідача щодо ненастання строку оплати за кожним окремо перевезенням визнаються судом необґрунтованими.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На час прийняття судом рішення у справі доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором з оплати наданих позивачем послуг відповідач суду не надав та не спростував факт наявності заборгованості перед позивачем на суму 755 562,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність заборгованості відповідача у сумі 755 562,00 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення цієї заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та суми 3% річних

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Таким чином, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період з дати виникнення заборгованості (на наступний день після дати складання акта виконаних робіт/наданих послуг + 5 робочих днів) по 31.05.2022 нараховано відповідачу 65 986,54 грн інфляційних втрат та 7 105,90 грн суми 3% річних (а.с. 6, 46-63).

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що заявлені до стягнення сума інфляційних втрат та сума 3% річних не виходить за межі сум, обрахованих судом (а.с. 149-158).

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 65 986,54 грн інфляційних втрат та 7 105,90 грн суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Також, згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, у п. 6.10 договору сторони погодили, що в разі порушення замовником строків оплати рахунків експедитора, встановлених у п. 5.1. договору, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення.

У частині 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період з дати виникнення заборгованості (на наступний день після дати складання акта виконаних робіт/наданих послуг + 5 робочих днів) по 31.05.2022 нараховано відповідачу 47 173,86 грн пені (а.с. 6, 46-63).

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені (а.с. 6, 46-63, крім а.с. 54, де за актом №13064 розмір пені не відповідає розміру пені, заявленому до стягнення - а.с. 6), суд встановив, що заявлена до стягнення сума 47 173,86 грн пені не виходить за межі суми, обрахованої судом (а.с. 149-158).

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 47 173,86 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірних вимог позивача.

Під час розгляду справи судом неодноразово вживалися заходи щодо мирного врегулювання спору між сторонами, які не виявилися результативними, оскільки не були підтримані відповідачем.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 13 137,42 грн судового збору та 28 125,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, відповідач зазначив 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

І. Щодо судового збору

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 13 137,42 грн, що підтверджено квитанцією №0.0.2564137377.1 від 01.06.2022 на суму 13 030,85 грн та квитанцією №7175-6265-9045-7277 від 03.06.2022 на суму 106,57 грн.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 13 137,42 грн (875 828,30 грн *1,5% =13 137,42 грн) покладається на відповідача.

ІІ. Щодо витрат на професійну правничу допомогу сторін

2.1. Загальні положення

2.1.1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

2.1.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

До судових витрат - витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).

3. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 28 125,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.1. Щодо зменшення розміру витрат

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, заявлено відповідачем не було.

Враховуючи принцип змагальності господарського процесу (ст. 13 ГПК України), відсутні правові підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу судом.

3.2. Щодо обґрунтованості витрат

У силу ч. 1 ст. 123 ГПК України судовими витратами, окрім судового збору, є витрати, пов`язані з розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з додатком №1 від 23.05.2022 до договору №Д22-05-10 від 23.05.2022 про надання правової допомоги та здійснення представництва, укладеним між ФОП Стефанюком Л.М. та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Лігал Групп", сторони погодили надання клієнту (позивач у справі) наступних послуг:

- підготовку, формування правової позиції у справі, позовної заяви про стягнення заборгованості та інших процесуальних документів, вартістю 16 000,00 грн.

- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, незалежно від кількості судових засідань, вартістю 12 125,00 грн.

Загальна вартість послуг складає 28 125,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Жарський Т.В., який представляє інтереси позивача відповідно до ордеру на надання правничої допомоги, виданого Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Лігал Групп" 02.06.2022 (а.с. 39), має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001142 від 17.02.2017 (а.с. 40).

Позивач оплатив Адвокатському об`єднанню "Юридична компанія "Лігал Групп" за професійну правничу допомогу за договором №Д22-05-10 від 23.05.2022 суму у розмірі 28 125,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку за 24.05.2022 (а.с. 38).

Враховуючи викладене, заявлена сума понесених позивачем витрат у розмірі 28 125,00 грн є такою, що підтверджена документами, наявними у матеріалах справи (зокрема, позовною заявою, клопотанням, письмовими поясненнями; протоколами судових засідань про участь адвоката у судових засіданнях тощо).

Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 21.04.2021 у справі №903/451/20 критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

На підставі ст. 74 ГПК України суд визнає зазначений розмір судових витрат доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а тому вони підлягають розподілу між сторонами відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28 125,00 грн, понесені позивачем, належить покласти на відповідача.

4. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем

У відзиві на позов відповідач просив стягнути з позивача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України задоволення позову обумовлює покладення таких судових витрат на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 178, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Стефанюка Любомира Михайловича до Приватного акціонерного товариства "Сегежа Оріана Україна" про стягнення 875 828,30 грн заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сегежа Оріана Україна" (вул. Заводська, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 30721394) на користь Фізичної особи-підприємця Стефанюка Любомира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 755 562,00 грн (сімсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.) основної заборгованості, 65 986,54 грн (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 54 коп.) інфляційних втрат, 7 105,90 грн (сім тисяч сто п`ять гривень 90 коп.) суми 3% річних, 47 173,86 грн (сорок сім тисяч сто сімдесят три гривні 86 коп.) пені, 13 137,42 грн (тринадцять тисяч сто тридцять сім гривень 42 коп.) судового збору та 28 125,00 грн (двадцять вісім тисяч сто двадцять п`ять гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. На виконання рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.11.2022.

СуддяТ.Е. Валєєва