Рішення № 107426199, 15.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15745/22-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Луста В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області в особі інспектора 1 роти капітана поліції Андрющенка Євгена Володимировича та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО № 5499982 від 18.06.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області в особі інспектора 1 роти капітана поліції Андрющенка Євгена Володимировича, Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказує, що 18.06.2022 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Позивач вважає, що винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є неправомірним, тому що, події, яка сталася, не надана належна правова оцінка. Крім того, належні і допустимі докази, які б вказували на вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відсутні. Представник позивача просив розглядати в відсутність.

Відповідачі відзив не надали.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 6.07.2022р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕАО № 5499982 від 18.06.2022 року , ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.ґ. Правил дорожнього руху. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що водій має право, зокрема знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Крім цього, у вищевказаній статті Закону передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст.21 п.21.2, п.21.3, п.21.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності" контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Представник відповідача, незаважаючи на те, що обов`язок доказування покладено саме на нього, в своїх письмових запереченнях не надав пояснення щодо правомірності дій інспектора, виклавши суть здійснених позивачем правопорушень, а саме: керування транспортним засобом за відсутності поліса обов`язкового страхування (ст.126 КупАП), при цьому вказавши, що інспектором було встановлено наявність в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що інспектором у відношенні позивача було ще складено протокол за порушення останньою вимог ПДР України або було оформлення ДТП, внаслідок чого вимога інспектора про пред`явлення позивачем поліса страхування була правомірною.

Також суд бере до уваги висновки колегії суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.

Також суд бере до уваги висновки зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року по справі № К/800/13938/17 про те що обов`язок водія пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки поліс страхування виникає лише у випадках складання відносно даного водія протоколу, які зроблені на підставі аналізу п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» та п.21.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, від 13.03.2020 року по справі № 234/6323/17, від 31.10.2019 року по справі № 398/3566/16-а, від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а, суд приходить до наступних висновків. Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст.251 КУпАП), які відповідно до ст.252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України). Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі № 357/10134/17.

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17).

Також суд бере до уваги що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року по справі № 127/163/17-а).

З оскаржуваної постанови вбачається, що інспектором Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Андрющенком Євгеном Володимировичем у графі «до постанови додається» вказано, що до неї додається: камера 477076.

Також, відповідачем не доведено, що інспектор Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Андрющенко Євген Володимирович відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надав водію можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги, встановлював свідків правопорушення і відібрав у них покази, та встановив обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та заг альних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти росії» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом. З аналізу вищезазначених правових норм на ОСОБА_1 поширюється принцип презумпції невинуватості, оскільки його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, не доведена допустимими і належними доказами.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується. Отже, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому відповідно до п.3 ст.293 КУпАП, ст. 86 КАС, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно ст.72 ч.1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, виходячи із вищевказаного, в даній категорії спорів, суд не вправі вирішувати питання щодо правомірності (протиправності) дій відповідача, оскільки це не входить до повноважень суду в силу положень ч.3 ст.286 КАС України. Цілком достатнім для поновлення позивача у його правах є скасування незаконного рішення суб`єкта владних повноважень, яке і скасовується, зокрема, з підстав неправомірності дій суб`єкта владних повноважень при його ухваленні.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 72, 244-246, 293, 295, 371, 382 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області в особі інспектора 1 роти капітана поліції Андрющенка Євгена Володимировича та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО № 5499982 від 18.06.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП України - задовольнити.

Постанову серії ЕАО № 5499982 від 18.06.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП України - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646, місцезнаходження юридичної особи: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір в розмірі: 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Остапчук Т.В.