Рішення № 107423937, 11.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4073/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 листопада 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Мироненко Л.Д.

при секретарі Рожко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

09 серпня 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, яке обгрунтовує тим, що 28.02.2020 року між ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договівр оренди нежитлових приміщень відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 42,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір місячної орендної плати за користування вказаним у розділі 1 даного договору нежитловим приміщенням за один календарний місяць становить 17192,00 грн., що еквівалентно 700,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

26 лютого 2022 року ОСОБА_1 як фізична особа передав ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» 86 030,00 грн. (3 500 дол. США) завдатку, що підтверджується відповідною розпискою. Зі сторони ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» розписку підписав директор Молінський В.В.

01 квітня 2020 року між сторонами підписано акт приймання - передачі нежитлових приміщень.

Однак, як вбачається з письмових пояснень наданих представником ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт груп» в судовому засіданні в господарській справі №914/1399/21, колишній директор ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт груп» Молінський В.В. діяв із перевищенням повноважень, оскільки не був наділений повноваженнями на отримання завдатку в готівковій формі. У зв`язку з цим грошові кошти, як орендна плата за вказаним договором, в розмірі 86 030,00 грн. не поступали на рахунок ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт груп».

Враховуючи вищенаведене позивач просить, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 122815 (сто двадцять дві тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 15 коп., з яких 86 030,00 грн.- безпідставно набуті грошові кошти, 30 759,54 грн. - інфляційні втрати та 6025,61 грн. - 3% річних.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання..

Позиція сторін по справі.

До початку судового засідання сторона позивача подала на адресу суду клопотання, в якому заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутності свого представника.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не надавав.

Представник третьої особи про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, однак в судове засідання не з`явився.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 28.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (орендодавець за договором, відповідач у справі ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, позивач у справі) укладено договір оренди нежитлових приміщень №Г/28.02.20, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 42,0 кв.м. (надалі - приміщення), яке являє собою частину нежитлового приміщення загальною площею 343,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Межі приміщення визначаються у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендодавець повинен передати приміщення орендарю в день підписання цього договору, а орендар у день підписання цього договору зобов`язаний прийняти приміщення і підписати акт приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт приймання-передачі є невід`ємною частиною договору. Вступ орендаря у користування орендованим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі вказаного приміщення.

Відповідно до п. 5.1 договору строк дії цього договору становить 35 місяців з моменту його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором обчислюється з моменту підписання цього договору та закінчується в останній день строку дії цього договору чи його припинення (розірвання).

За умовами п. 4.1.2 договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір місячної орендної плати за користування вказаним у розділі 1 даного договору нежитловим приміщенням за один календарний місяць становить 17192,00 грн., що еквівалентно 700,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

28.02.2020 сторони підписали договір про внесення змін до договору оренди, яким виклали п. 3.1 договору в наступній редакції: «Розмір місячної орендної плати за користування вказаним у розділі 1 даного договору нежитловим приміщенням за один календарний місяць становить 85960,00 грн., що еквівалентно 3500,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору».

За умовами п. 3.6 договору у зв`язку із пристосуванням приміщення під потреби орендаря орендна плата, вказана в п. 3.1 цього договору, сплачується орендарем з наступного календарного дня після спливу 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі по час належного повернення нежитлового приміщення орендодавцю. Оплата неповного місяця оренди здійснюється пропорційно кількості днів оренди, виходячи з вартості одного дня оренди.

У п. 3.7 договору сторони домовились, що в день підписання цього договору, орендар здійснить передоплату з орендної плати (гарантійний платіж) за повний перший та за останній місяці оренди в розмірі суми двомісячної орендної плати, визначеної відповідно до п. 3.1 цього договору.

Дана передоплата (гарантійний платіж) враховуватиметься у виконання зобов`язань орендаря зі сплати орендної плати, якщо іншого не передбачено умовами цього договору.

01.04.2020 р. сторони підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду. Вказаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень підписаний повноважними представниками сторін та долучений до матеріалів справи. Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.04.2020 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне користування нежитлове приміщення площею 42,0 кв.м., яке являє собою частину нежитлового приміщення загальною площею 343,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем долучено до матеріалів справи копію розписки про завдаток від 26 лютого 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 завдаток у розмірі 86030 грн., що еквівалентно 3500,00 доларів США як орендну плату за користування нежитловими приміщеннями. Вказана розписка підписана власноручно ОСОБА_2 , як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем.

Мотиви прийняття рішення судом

За правилом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до п.4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 року по справі № 914/1399/21, яке набрало законної 28.06.2022 року, встановлено, що укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень № Г/28.02.20 від 28 лютого 2020 року не містить жодного пункту про зарахування наперед здійснених коштів. Колишній директор ОСОБА_2 діяв із перевищенням повноважень, оскільки не був наділений повноваженнями на вчинення такого правочину, а саме: отримання завдатку у готівковій формі, що узгоджується із Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (у редакцій, чинній станом на 26 лютого 2020 року). Натомість, Рішенням засновників ТзОВ "Компанія Ріел-Естейт Груп" директор ОСОБА_2 був уповноважений виключно на укладення та підписання Договору оренди нежитлових приміщень №Г/28.02.20 від 28 лютого 2020 року, Акту приймання-передачі від 01.04.2020 р., Додатку №1 до Договору оренди нежитлових приміщень, а також Договору про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №Г/28.02.20 від 28 лютого 2020 року. Відтак, грошові кошти, про які зазначено у розписці про завдаток від 26.02.2020 р. не поступали на рахунок Товариства, не було ні прибуткового касового ордеру, ні будь-яких надходжень грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Окрім цього, така розписка про завдаток підписана не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а фізичною особою ОСОБА_1 .

В статті 1212 ЦК України визначені випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Така правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 10 вересня 2018 року по справі № 638/11807/15-ц та від 12 грудня 2018 року по справі № 205/3330/14-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Таким чином, оскільки колишній директор ТзоВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» Молінський В.В. діяв із перевищенням повноважень та не був наділений повноваженнями на вчинення такого правочину, питання повернення ОСОБА_2 позивачу отриманих ним, відповідно до розписки від 26 лютого 2020 року грошових коштів у сумі 86030 грн, регулюється статтею 1212 Цивільного кодексу України, тобто повернення безпідставно набутого майна.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 11.04.2018 р. по справі № 75 8/1303/15-ц надано висновки про правильне застосування норм права, де вказано, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно- правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач безпідставно отримав від позивача кошти 26 лютого 2020 року, нарахування інфляційних втрат та 3% річних мають відбуватись з березня 2020 року.

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, відповідно до якого сума інфляційних втарт з 01 березня 2020 року по 01 липня 2022 року становить 30759,53 грн., а 3% річних за вказаний період становить 6025 грн., 61 коп.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1228,15 грн.

Керуючись ст, 258, 259, 265, 268, 273, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт груп» про стягнення коштів,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 122815 (сто двадцять дві тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 15 коп ., з яких 86 030,00 грн.- безпідставно набуті грошові кошти, 30 759,54 грн. - інфляційні втрати та 6025,61 грн. - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1228 гривень 15 коп.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2022 року.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні відповідача: ТзОВ «Компанія Ріел-Естейт груп», місце знаходження: 79031, м. Львів, вул. Скорини, 32/77, код ЄДРПОУ 40746462

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко