Рішення № 107420497, 21.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ № 640/21424/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2018

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2018 №0033754202, №0033724202, №0033744202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки № 1025/26-15- 42-02-30/2044303602 від 27.02.2018 ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкові повідомленнями-рішення № 0033724202, № 0033754202, № 0033744202 від 23.03.2018. Так, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачка посилалась на те, що 17.03.2006 між ОСОБА_1 , та ПАТ АКБ «КИЇВ» було укладено кредитний договір № 36, згідно якого ПАТ «АКБ «КИЇВ» надав позивачу кредит на суму 520 260 доларів США строком до 16.03.2007 зі сплатою 13 % річних, шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору № 36 було продовжено строк користування кредитними коштами до 13.03.2009 та додатково надано кредит у сумі 3 381 690 грн. З метою стягнення заборгованості за даним кредитним договором ПАТ «АКБ «КИЇВ» звернувся до суду. На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2010 у справі № 2-5677/10 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «КИЇВ» стягнуто заборгованість по кредиту в сумі 2 032 403 грн. 04 коп. та судові витрати в сумі 1 820 грн. 00 коп., а всього 2 034 223 грн. 04 коп. У подальшому, листом ПАТ «АКБ «КИЇВ» від 02.02.2015 вих. № 08.2.2.97 повідомило позивачку, що заборгованість за кредитним договором № 36 від 17.03.2006 визнано безнадійною та 17.01.2015 було списано за рахунок страхового резерву грошові кошти в сумі 775 566 грн. 60 коп. - основна сума боргу (кредит) та грошові кошти в сумі 455 338 грн. 90 коп. - проценти та 67 295, 10 доларів США. В ході примусового виконання рішення, державним виконавцем було перераховано 1 042 685 грн., крім того, рішення продовжує виконуватись за рахунок звернення стягнення на грошові кошти позивача, тобто рішення суду продовжує виконуватись, що свідчить про те, що прощення боргу не відбулось, а відтак, позивачка не отримала доходу, що відповідно нівелює обов`язок останньої декларувати і сплачувати ПДФО із суми списаного боргу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України, а саме з листа ПАТ «АКБ «КИЇВ» (ЄДРПОУ 14371869) від 09.11.2016 №20/756 (вх. від 14.11.2016 №40291/10), банком було здійснено анулювання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 в сумі 775 566,60 грн., що свідчить, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 фізична особа ОСОБА_1 отримувала дохід як додаткове благо у вигляді суми основного боргу, анульованого кредитором ПАТ «АКБ «КИЇВ» (ЄДРПОУ 14371869), у сумі 775 566,60 грн. за ознакою доходу 126. Відповідно довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 під ознакою доходу « 126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

У відповіді на відзив позивачка заперечила проти доводів відповідача, з огляду на те, що рiшення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2010 у справі № 2-5677/10 було частково виконано за рахунок реалізації майна боржника та продовжує виконуватись у примусовому порядку за рахунок звернення стягнення на грошовi кошти позивача, отримуванi у виглядi пенсiї, що підтверджується наданими суду матеріалами виконавчого провадження №58272404 по примусовому виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва та Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Iпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79. п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «АКБ «КИЇВ» (ЄДРПОУ 14371869) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

27.02.2018 за результатами перевірки контролюючим органом було складено акт про результати про документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 №1025/26-15-42-02-30/2044303602 від 27.02.2018, яким встановлено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: не своєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік до Державної податкової інспекції у Печорському районі Головного управління ДФС у м. Києві; пп. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України в частині не надання на перевірку Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; пп. 168.2.1 п. 168.2, пп. 174.2.2 п. 174.2, п. 174.6 ст. 174 ПК України, щодо заниження та не перерахунку до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в загальній сумі 154 504 грн. 32 коп.; пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині заниження та не перерахунку до бюджету військового збору за 2015 рік у розмірі 11 633 грн. 50 коп.

23.03.2018 на підставі акту перевірки № 1025/26-15-42-02-30/2044303602 від 27.02.2018 контролюючим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0033754202, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, код платежу: 11010500 на 193130,40 грн. у тому числі за податковими зобов`язаннями - 154 504 грн. 32 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 626 грн. 08 коп.;

№0033744202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - військовий збір, код платежу: 11011000 на 14 541, 88 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 11 633 грн. 50 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 908 грн. 38 коп.

№0033724202, яким було застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, код платежу: 11010500.

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.566 ЦК України, після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.05.2019 у справі № 821/3224/15-а, від 17.07.2019 у справі № 819/1574/17.

Як встановлено судом, 17.03.2006 між ОСОБА_1 , та ПАТ АКБ «КИЇВ» було укладено кредитний договір № 36, згідно якого ПАТ «АКБ «КИЇВ» надав позивачу кредит на суму 520 260 доларів США строком до 16.03.2007 зі сплатою 13 % річних, шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору № 36 було продовжено строк користування кредитними коштами до 13.03.2009 та додатково надано кредит у сумі 3 381 690 грн.

Шевченківським районним судом м. Києва від 22.09.2010 ухвалено рішення у справі №2-5677/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «КИЇВ» заборгованості по кредиту в сумі 2032403,04 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн., на загальну суму 2034223,04 грн.

11.08.2011 Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі №2-5677/10, який пред`явлено до примусового виконання.

В ході виконавчого провадження №49273963 виконавчий документ на користь ПАТ «АКБ «КИЇВ» з ОСОБА_1 було стягнуто кошти в сумі 1043685,00 грн., залишок непогашеної заборгованості ОСОБА_1 становить 990 538 04,00 грн.

В ході виконавчого провадження №58272404 на користь ПАТ «АКБ «КИЇВ» з ОСОБА_1 здійснюється стягнення на грошові кошти на суму 990538 04 грн., шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника та арешту майна боржника, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Iпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.03.2018 №0033754202, №0033724202, №0033744202 став лист ПАТ «АКБ «КИЇВ» (ЄДРПОУ 14371869) від 09.11.2016 №20/756 про анулювання банком кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 в сумі 775 566,60 грн.

Проте, в ході розгляду даної справи, судом встановлено, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий борг не був прощений з боку ПАТ «АКБ «КИЇВ» та стягнутий на суму 1043685,00 грн. в рамках виконавчого провадження №49273963, а в рамках виконавчого провадження №58272404 досі стягується заборгованість на суму 990 538 04,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставності посилань податкового органу на те, що кошти у розмірі 775 566,60 грн. є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим, у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України є протиправним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві № 0033754202 від 23.03.2018 на суму 193 130, 40 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві №0033744202 від 23.03.2018 на суму 14 541, 88 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві № № 0033724202 від 23.03.2018 на суму 170, 00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління ДПС у м. Києві, (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 44 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур