Рішення № 107420408, 21.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ № 640/24481/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо не нарахування та не виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 по 30.04.2021;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 по 30.04.2021 та сплатити заборгованість за період з 01.08.2018 по 30.04.2021.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 серпня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення, яким заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задоволено та встановлено факт перебування ОСОБА_1 , на утриманні ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що після набрання законної сили рішенням суду, вона звернулася до відповідача із заявою та документами для призначення пенсії в разі втрати годувальника, зв`язку з чим, їй з 01.05.2021 призначено пенсію у разі втрати годувальника. При цьому, у позовній заяві зазначено, що на усні звернення, їй головним управлінням було роз`яснено вимоги статті 50 Закону та пункту 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону і повідомлено, що підстави для призначення пенсії у разі втрати годувальника з 01.08.2018 та (або) проведення доплати пенсії за минулий час відсутні.

Між тим, як наголошує позивач, офіційним днем звернення позивач вважає серпень 2018 року, оскільки листами від відповідача, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника, з огляду на що позивач наголошує, що має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника за минулий час, а саме з 01.08.2018 по 30.04.2021.

При цьому, як зазначено у позовній заяві, позивач не погоджується із датою призначення пенсії по втраті годувальника, та вважає, що має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника за минулий час, а саме: з 01.08.2018 по 30.04.2021.

Додає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім встановлених законом випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Наголошує, що оскільки позивачка звернулася з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в серпні 2018 року, а пенсія по втраті годувальника призначена лише з травня 2021 року, - суд повинен винести рішення та задовольнити позовні вимоги, так як відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача.

Відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позиція відповідача.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що заява позивача про призначення їй пенсії надійшла до ПФУ 27.04.2021, у зв`язку з чим пенсію по втраті годувальника померлого ОСОБА_3 на інших членів сім`ї призначено з 01.05.2021.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 07.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків. В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

Ухвалою від 05.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01.08.2018 Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/5189/18 прийнято рішення, яким заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києва державної адміністрації, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні задоволено та встановлено факт перебування ОСОБА_4 на утримані ОСОБА_3 .

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_5 .

08.09.2016 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Згідно посвідчення № НОМЕР_2 від 16.12.2015 ОСОБА_3 мав статус ветерана війни - учасника бойових дій.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого вона має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 померла.

Відтак, розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 07.11.2017 № 611 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини-сироти.

Разом з тим, 27.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до протоколу за пенсійною справою № 2601047339 (том 1 а.с. 29) пенсія позивачці по втраті годувальника призначена з 01.05.2021 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У вказаному протоколі також зазначено наступне:

Годувальник: ОСОБА_3 ;

Вид пенсії: в разі втрати годувальника;

Дата народження годувальника: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Дата смерті годувальника: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Причина смерті годувальника: Загиблий в/сп,/пом.інвалід ВВВ;

Дата звернення: 27.04.2021;

Військове звання: солдат;

Посада: майстер ремонтного відділення взводу;

Заявник: ОСОБА_1 .

«Призначити згідно з Законом України « 2262-ХІІ від 09.04.1992 з 01.05.2021 по 31.03.2026».

В той же час, не погоджуючись з датою призначення позивачці пенсії, вона 04.06.2021 звернулася із заявою за вх. № 23634/8 щодо перерахунку їй пенсії.

Однак, листом від 23.06.2021 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило позивачці у проведені перерахунку пенсії.

Також, позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 25.06.2021, яку зареєстровано в пенсійному органі 02.07.2021 за вх. № 27557/8 щодо перерахунку її пенсії.

Листом від 16.07.2022 за № 2600-0203-8115051 ГУ ПФУ в м. Києві позиваці повідомлено, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті. На вимогу члена сім`ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо. Виділення частки пенсії проводиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.

Також зазначено, що заява щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника від 21.04.2021 надійшла до Головного управління 27.04.2021 та зареєстрована за № 219, з огляду на що пенсію в разі втрати годувальника померлого ОСОБА_3 на інших членів сім`ї призначено до 27.04.2021, з урахуванням вимог статті 41 Закону, пенсія в разі втрати годувальника призначена ОСОБА_1 з 01.05.2021.

Позивачка, вважаючи свої права порушеними звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та шостою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років та батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Пунктом «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються, зокрема, членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, які загинули (померли) внаслідок захворювання, пов`язаного з участю у бойових діях в розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Отже, право на пенсію в разі втрати годувальника мають, зокрема, його непрацездатні батьки, дружина (чоловік) та діти, які не досягли 18 років або 23 років за умови навчання за денною формою у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та, в залежності від кількості утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця, особи, яка мала права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначається розмір пенсії в разі втрати годувальника.

При цьому, згідно з статтею 40 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - довічно.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті.

На вимогу члена сім`ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Згідно з статтею 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Відповідно до абзацу 2 пункту «є» статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії відповідно до цього Закону призначаються: членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Згідно з абзацом 3 пункту «є» статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Згідно з частиною другою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Таким чином, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. При цьому, якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, 01.08.2018 Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/5189/18 прийнято рішення, яким заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києва державної адміністрації, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні задоволено та встановлено факт перебування ОСОБА_4 на утримані ОСОБА_3 .

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_5 .

08.09.2016 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Згідно посвідчення № НОМЕР_2 від 16.12.2015 ОСОБА_3 мав статус ветерана війни - учасника бойових дій.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого вона має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 померла.

Як видно з протоколу призначення пенсії (том 1 а.с. 29), ОСОБА_4 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 27.04.2021 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, у зв`язку з чим позивачці з 01.05.2021 призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України не надано суду жодних у розумінні ст. 73 КАС України доказів звернення позивача до пенсійного органу у серпні 2018 році про призначення їй пенсії.

З наявних матеріалів справи судом також не встановлено звернення позивачки до відповідача у серпні 2018 року.

Відсутні також і будь-які докази відмови ГУ ПФУ в м. Києві у призначені позивачці пенсії у 2018 році, з огляду на що вказані доводи позивача про звернення її до відповідача у серпні 2018 року є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, зважаючи на те, що днем звернення позивача до відповідача є 27.04.2021, що не заперечується та не спростовується позивачем, тоді як пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо не нарахування та не виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 27.04.2020 по 30.04.2021 та, як наслідок зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 27.04.2020 по 30.04.2021 та сплатити заборгованість за вказаний період.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України у повному обсязі не доведено законності своїх дій.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 27.04.2020 по 30.04.2021.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 за період з 27.04.2020 по 30.04.2021 та сплатити заборгованість за вказаний період.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін