Рішення № 107420295, 21.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ № 640/33428/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 (адвокат Чепур Д.Д.) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4а, в якій позивач просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 23 вересня 2021 року про відмову в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він, не досягнувши повноліття та віку, достатнього для видачі паспорта громадянина України, був документований проїзним документом дитини НОМЕР_1, виданим Головним управлінням ДМС України в АР Крим (орган 0101) 27 березня 2014 року, строком дії до 27 березня 2017 року.

З травня 2014 року позивач разом зі своїми батьками на тривалий період виїхали за кордон, де перебуває по цей час.

У зв`язку з закінченням строку дії вказаного документа позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання паспорту громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше.

Позивач наголошує, що проїзний документ для дитини недійсним не визнавався, проте, 23 вересня 2021 року відповідачем прийнято рішення про відмову в оформленні позивачу паспорта громадянина України, у зв`язку з не підтвердженням належності позивача до громадянства України.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачем жодним чином не вмотивовано, на підставі яких саме фактів останнім було зроблено висновок про не підтвердження позивачем громадянства України, у зв`язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 26 серпня 2021 року позивач через свого представника звернувся до Вишгородського відділу з заявою щодо оформлення паспорту громадянина України.

До заяви було надано копію проїзного документа дитини на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 27 березня 2014 року, дійсний до 27 березня 2017 року, орган видачі 0101, копію свідоцтва про народження та його переклад, копії паспортів громадянина України та копії довідок про внесення відомостей до ЄДДР його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вказує представник відповідача, оскільки позивачем не надано документи, які підтверджують факт належності особи до громадянства України, особисто позивач до підрозділу не звертався, Вишгородським відділом прийнято рішення про відмову позивачу в оформленні паспорта громадянина України, про що повідомлено останнього.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивачем не додано до його заяви довідки про реєстрацію особи громадянином України.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву представником позивача подано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві, а також зазначив, що громадянство України позивача підтверджено проїзним документом дитини, яким останній був документований у березні 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно копії офіційного перекладу свідоцтва про народження ОСОБА_1 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОАЕ, громадянство при народженні: Єгипет. Батьками дитини зазначені: ОСОБА_2 , громадянство Єгипет та ОСОБА_3 , громадянство Єгипет.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій довідок про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру батьки позивача документовані паспортами громадянина України 13 березня 2014 року та 12 березня 2021 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2014 року ОСОБА_1 документований проїзним документом дитини НОМЕР_1, виданим Головним управлінням ДМС України в АР Крим (орган 0101) 27 березня 2014 року, строком дії до 27 березня 2017 року. Інформації про визнання недійсним вказаного документу в базах даних ДМС не має.

26 серпня 2021 року позивач звернувся до Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області з заявою, в якій просив видати йому паспорт громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію проїзного документа дитини НОМЕР_1; копію свідоцтва про народження; копії паспортів громадян України батьків, копії довідок про внесення відомостей до ЄДДР батьків; заява про транслітерацію, заяву - анкету на 2 аркушах.

Листом від 23 вересня 2021 року №80.3228.8-831/80.3228.1-21 Вишгородський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомив позивача, що проведеною перевіркою встановлено особу останнього, але не підтверджено належність до громадянства України, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України відповідно до пункту 100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302.

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у оформленні паспорта громадянина України, оскільки факт належності до громадянства України, на переконання позивача, підтверджується проїзним документом дитини, позивач через свого представника звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (далі по тексту - Закон №2235-ІІІ) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

При цьому, відповідно до пункту 1 Положення про проїзний документ дитини, затверджений Указом Президента України від 07 вересня 1994 року №503/94, який є чинним на теперішній час, проїзний документ дитини дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчує особу неповнолітнього громадянина України під час перебування за її межами. Проїзний документ дитини є власністю України.

Також, згідно пункту 1 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №380, які були чинними на момент документування позивача проїзним документом дитини, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) і проїзний документ дитини (далі - проїзний документ) є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Як вже було зазначено судом, 27 березня 2014 року ОСОБА_1 документований проїзним документом дитини НОМЕР_1, виданим Головним управлінням ДМС України в АР Крим (орган 0101) 27 березня 2014 року, строком дії до 27 березня 2017 року. Інформації про визнання недійсним вказаного документу в базах даних ДМС не має.

Наведене в сукупності свідчить, що позивач, отримавши проїзний документ дитини 27 березня 2014 року, вже підтвердив факт своєї належності до громадянства України.

Водночас, у відповідності до пункту 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі по тексту - Порядок №302 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

У відповідності до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо:

1) особа не є громадянином України;

2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;

4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;

5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;

6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Вказаний перелік підстав для відмови в оформленні паспорта є вичерпним.

Слід зауважити, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача видати позивачу паспорт громадянина України через неподання останнім довідки про реєстрацію особи громадянином України, тобто, з підстав не передбачених пунктом 100 Порядку №302, що, відповідно, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Також, слід наголосити, що судом встановлено та не спростовано позивачем, що на момент народження позивача у 2000 році його батьки були іноземцями, тобто, не перебували у громадянстві України. Водночас, на момент звернення позивача до Вишгородського відділу з заявою про оформлення паспорту громадянина України 26 серпня 2021 року у позивача були наявні документи, що підтверджують факт його належності до громадянства України, зокрема, таким документом є проїзний документ дитини.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 Конституції України забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Крім того, позбавлення особи можливості отримання паспорта (в даному випадку через ненадання довідки про реєстрацію особи громадянином України) без перевірки посадовими особами відповідача наданої позивачем інформації, зокрема, без отримання даних з баз даних Реєстру та картотек, може спричинити шкоду приватному життю позивача, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на позивачем такого особистого надмірного тягаря.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відмови відповідача у оформленні позивачу паспорта громадянина України через ненадання останнім довідки про реєстрацію громаднства України, але з наявністю проїзного документа дитини, який підтверджує громадянство України позивача, така відмова відповідача не відповідає критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу паспорт громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше суд дійшов висновку про їх необгрунтованість.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення паспорта громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Крім того, суд звертає особливу увагу відповідача, що станом на день вирішення даної адміністративної справи по суті, до пункту 35 Порядку №302 були внесені зміни, зокрема, підпункт 2 пункту 35 Порядку №302 доповнено абзацом наступного замісту: "у випадках, коли у заявника з поважних причин (тривалий час не проживає з батьками, місце перебування батьків невідомо або вони померли, зв`язок з ними втрачено або вони позбавлені батьківських прав, про що зазначається у письмовому поясненні заявника) відсутня можливість подати документи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, перевірка факту належності заявника до громадянства України здійснюється за обліками ДМС, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави".

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 404,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4а, код ЄДРПОУ 42552598) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий), про оформлення паспорта громадянина України у формі картки як для особи, яка досягла 14-річного віку та звертається вперше від 26 серпня 2021 року, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 404,00 грн (чотириста чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4а, код ЄДРПОУ 42552598).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник