Рішення № 107420167, 21.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року м. Київ № 640/20464/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018 за №00895114202, № 0089524202 і № 0089534202; 2) скасувати акт від 18.06.2018 №2749/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на доходи фізичних осіб».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відображено, зокрема, інформацію про отримання від своєї матері в дарунок грошових коштів в сумі 2 783 662,50 грн., які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою. В подальшому Головним управлінням ДФС у м. Києві надіслано позивачеві лист із пропозицією надати документи в підтвердження задекларованих сум, проте останній не містив будь-якої конкретизації щодо відомостей, які слід підтвердити, а відтак не міг бути задоволений платником податків. На початку вересня 2018 року позивач отримав спірні податкові повідомлення-рішення, при цьому копію акту перевірки ним було одержано лише в листопаді 2018 року, а наказ про проведення перевірки - в червні 2018 року, тобто вже після початку її проведення. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що перевірка проведена відповідачем з порушенням вимог законодавства, а прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення є протиправними й підлягають скасуванню. Водночас, у вересні 2018 року позивач оскаржив такі податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України, однак рішення про залишення скарги без задоволення прийнято контролюючим органом лише 05.11.2018 й жодних рішень про продовження строку розгляду скарги позивач не отримував, у зв`язку із чим така скарга відповідно до приписів п.п. 56.8 та 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України вважається повністю задоволеною.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №640/20464/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а в частині позовної вимоги про скасування акта перевірки - провадження у справі закрито.

Крім того, під час перегляду рішення суду від 22.01.2020 у справі №640/20464/18 в порядку апеляційного оскарження Шостий апеляційний адміністративний суд допустив заміну первісного відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

В подальшому постановою Верховного Суду від 12.11.2021 (номер провадження №К/9901/20453/20) всі вказані рішення судів у справі №640/20464/18 скасовані, а матеріали судової справи направлені на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, в тексті своєї постанови від 12.11.2021 Касаційний суд зазначив, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали оцінки посиланням позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі стосовно недотримання контролюючим органом порядку здійснення перевірки, у тому числі щодо належного та своєчасного ознайомлення платника податків із наказом про її призначення та актом, складеним за її результатами, а також порушення ДФС України строку розгляду поданої ним на спірні податкові повідомлення-рішення скарги й неотримання рішення про його продовження, у зв`язку із чим остання відповідно до положень п.п. 56.8 та 56.9 ст. 56 ПК України повинна вважатись повністю задоволеною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 матеріали справи №640/20464/18 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та цю справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання вимог цієї ухвали представник відповідача подав через канцелярію суду письмові пояснення, де зазначив наступне: працівником ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманих інших доходів за період 2016 рік, визначених пп. 164.2.20, п. 164.2ст. 164 ПК України. За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 18.06.2018 № 474/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , де зафіксовано, що: перевіркою, на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 19.04.2016 до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що платником податків задекларовано доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, - зокрема в рядку 10.5 декларації «вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна», дохід у сумі 2 783 662,50 грн. без визначення податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та військового збору. При цьому, попередньо, керуючись положеннями п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у м. Києві направило ОСОБА_1 лист від 31.07.2017 вих. №10136/Р/26-15-13-04-14 про надання документальних підтверджень стосовно достовірності відомостей, зазначених у податковій декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного 2016 року. Проте, замість запитуваних документів платник (позивач) надав ГУ ДФС у м. Києві письмові пояснення (лист вих. №01/2-10 від 02.10.2017, вх. № 15462/Р від 05.10.2017), в якому останній зазначив про відсутність підстав для надання пояснень та документальних підтверджень. 08.05.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийняло наказ №8156 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (про яку зазначено вище), та копія такого наказу разом із повідомленням про проведення перевірки 09.06.2018 була отримана ОСОБА_1 разом із рекомендованим поштовим відправленням №0101124209090. З огляду на обставину отримання платником наказу про проведення перевірки 13.06.2018 позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив повідомити, які конкретно документи необхідно подати. Листом від 31.07.2017 вих. №10136/Р/26-15-13-04-14 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що йому необхідно підтвердити необхідними документами достовірність відомостей зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2016 року. Разом з тим, у відповідь на вказаний запит платник 02.10.2017 надіслав листа, де вказав на те, що письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві не відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає виконанню. У контексті з наведеним представник ГУ ДПС у м. Києві зазначив, що як на час проведення документальної перевірки, так і на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 був обізнаний щодо призначення та проведення такої перевірки, а про необхідність подання документів для підтвердження достовірності відомостей, зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2016 року (а саме ряд. 10.5). Проте будь-яких документів для підтвердження достовірності відомостей, задекларованих у податковій декларації за наслідками звітного 2016 року, позивачем органу ДФС надано не було, а тому за наслідками перевірки та з урахуванням положень норм ст. 44 Податкового кодексу України сформовано висновок про те, що: в ході перевірки платником не надано документального підтвердження щодо отримання ним у дарунок майна (коштів) від матері у сумі 2 783 662, 50 грн., а тому, задекларована ОСОБА_1 за 2016 рік сума доходу у розмірі 2 783 662, 50 грн. не може вважатися доходом, отриманим у складі дарування від члена сім`ї першого ступеня споріднення. Як наслідок, дохід, отриманий та задекларований платником в сумі 2 783 662, 50 грн. за 2016 рік включається до складу загального оподатковуваного доходу за 2016 рік у вигляд інших доходів та підлягає відображенню в Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Вищевказані порушення призвели до заниження платником податку на доходи фізичних осіб у сумі 501 059, 25 грн. та військового збору у сумі 41 754, 94 грн.

У свою чергу позивач своїм правом на подання додаткових доказів до суду не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту наявних у справі матеріалів, 19.04.2017 позивачем до контролюючого органу за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) була подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій, зокрема в рядку 10.5 («загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, в тому числі… вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна») відображено вартість майна, отриманого у дарунок від матері, у сумі 2 783 662,50 грн.

У серпні 2017 року ГУ ДФС у м. Києві надіслало на податкову адресу позивача (а саме: АДРЕСА_1 ) разом із рекомедованим листом №0101125089934 письмовий запит (лист вих. № 10136/Р/26-15-13-04-14 від 31.07.2017) «Про надання документів». У тексті цього листа (запиту) ГУ ДФС у м. Києві з посиланням на норм пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п.п. 73.1, 73.3 ст. 73 і пп «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України запропонувало ОСОБА_1 підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2016 року. Вказаний письмовий запит контролючого органу був отриманий особисто ОСОБА_1 04.09.2017.

У листі-відповіді від 02.10.2017 ОСОБА_1 зазначив, що запит податкового органу не відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає виконанню, адже в ньому не наведено конкретних порушень податкового законодавства, не вказано, яка конкретна графа декларації визвала зацікавлення та які саме докази слід подати на підтвердження задекларованих відомостей; в той же час у разі надіслання законного й обґрунтованого запиту витребовувана інформація позивачем буде надана.

08.05.2018 Головним управлінням з посиланням на пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , в якому підставою для її проведення визначено доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 07.05.2018.

Зазначений наказ та повідомлення від 10.05.2018 про проведення перевірки тривалістю 10 робочих днів з 29.05.2018 по 11.06.2018 направлені на адресу позивача та отримані останнім 09.06.2018 (а саме в суботу).

13.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління з листом, в якому просив повідомити, які конкретно обставини були підставою для видання наказу, який зміст доповідної записки від 07.05.2018, які конкретно документи необхідні податковому органу для підтвердження відомостей, зазначених у декларації за 2016 рік.

Разом з тим, у період з 29.05.2018 по 11.06.2018 посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої 18.06.2018 складено акт за №2749/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , яким, в свою чергу, зафіксовано порушення позивачем:

- п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у зв`язку із не нарахуванням та не сплатою до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 501 059,25 грн., з отриманого іншого доходу, визначеного пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 цього ж Кодексу, у сумі 2 783 662,50 грн.;

- пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України внаслідок не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету військового збору за 2016 рік у сумі 41 754,94 грн.;

- пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України з огляду на ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Мотивами для таких висновків податковим органом в акті зазначено те, що фізичною особою ОСОБА_1 в поданій до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві декларації про майновий стан та доходи в рядку 10.5 декларації «вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна» відображено вартість майна, отриманого у дарунок від матері, у сумі 2 783 662,50 грн., проте, оскільки ним не подано доказів в підтвердження наведених в декларації відомостей, то задекларована сума доходу у розмірі 2 783 662,50 грн. не вважається доходом, отриманим у складі дарування від члена сім`ї першого ступеня споріднення, та, як наслідок, включається до складу загального оподатковуваного доходу за 2016 рік у виді інших доходів й підлягає відображенню в книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 03.08.2018 прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- №0089524202 форми «ПС», яким до позивача за порушення пп. «а» п. 176.1 ст. 176, пп. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України був застосований штраф у сумі 510,00 грн.;

- №0089514202 форми «Р», яким позивачу було нараховане до сплати грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 626 324,06 грн., з яких 501 059,25 грн. - за основним платежем та 125 264,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0089534202 форми «Р», яким позивачу було нараховане до сплати грошове зобов`язання з військового збору в сумі 52 193,68 грн., з яких 41 754,94 грн. - за основним платежем та 10 438,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані контролюючим органом поштою (рекомендований лист №0101125089934) на податкову адресу позивача та отриманні останнім 01.09.2018.

Копія акта перевірки була отримана позивачем разом із супровідним листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2018 вих. №47885/Р/6-15-42-02-27, у відповідь на заяву позивача від 03.09.2018.

Не погоджуючись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень 05.09.2018 ОСОБА_1 надіслав на поштову адресу Державної фіскальної служби України відповідну скаргу (вих. №1-06 від 05.09.2018). За результатами в порядку адміністративного оскарження такої скарги ДФС України прийняло рішення від 05.11.2018 вих. №17122/Р/99-99-11-07-01-14, відповідно до якого залишило оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018 без змін, а скаргу платника (позивача) - без задоволення. При цьому, в тексті свого рішення ДФС України зазначило про те, що така скарга фізичної особи ОСОБА_1 була отримана 07.09.2018. Рішенням ДФС України від 25.09.2018 №14660/Р/99-99-11-02-01-14 строк розгляду такої скарги продовжено до 05.11.2018 включно.

Разом з тим, в тексті свого позову ОСОБА_1 заперечував обставину отримання ним рішення ДФС України від 25.09.2018 №14660/Р/99-99-11-02-01-14 про продовження строку розгляду скарги.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018 за №0089524202, №0089514202 і №0089534202 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті (з урахуванням зауважень та рекомендацій Верховного Суду, наведених у тексті постанови від 12.11.2021), суд виходить з наступного.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно приписів пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право:

- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України);

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

- у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Водночас нормами пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. При цьому, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно із положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Як свідчать наявні у справі матеріали, за наслідками подання позивачем 19.04.2017 до органу ДФС за місцем проживання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік, де було задекларовано отримання у подарунок дохід у значній сумі коштів, ГУ ДФС у м. Києві керуючись в т.ч. нормами пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України надіслало на адресу позивача запит про надання документів для підтвердження достовірності відомостей, зазначених у такій податковій декларації.

З огляду на зміст процитованої вище норми пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України та обставину самостійного подання ОСОБА_1 податкової декларації, суд вважає, що при направлені на адресу позивача листа-запиту від 31.07.2017, в тексті якого були відсутні посилання на конкретно встановленні порушення платником податкового законодавства, контролюючий орган не перевищив своїх законодавчих повноважень. А тому в силу приписів п. 73.3 ст. 73 і п. 176.1 ст. 176 ПК України у платника (позивача) виник обов`язок з надання до контролюючого органу копій документів та/або пояснень по суті отриманих та задекларованих у податковій декларації доходів (при цьому без урахування тієї обставини чи підлягали такі доходи оподаткуванню чи ні).

Разом з тим, копії запитуваних документів щодо джерел виникнення у позивача у 2016 році задекларованого доходу в сумі 2 783 662,50 грн. (ряд. 10.5 податкової декларації) останній на вимогу контролюючого органу не подав, що в подальшому стало фактично підставою для призначення відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманих інших доходів (визначених пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України), за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 тривалістю 10 робочих днів, а саме з 29.05.2018 по 11.06.2018.

Судом встановлено, що прийнятті та оформлені ГУ ДФС у м. Києві наказ від 08.05.2018 №8156 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )» та повідомлення про проведення такої перевірки вих. №21776/Р/26-15-42-02-27 від 10.05.2018 були надіслані засобами поштового зв`язку разом із рекомендованим листом №0101124209090 на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), та отримані останнім лише 09.06.2018 (у вихідний день).

При цьому, в тексті самого повідомлення про проведення перевірки, датованого 10.05.2018, до відома платника (позивача) було доведено вимогу контролюючого органу про необхідність подання до перевірки документів, що пов`язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих інших доходів за 2016 рік.

У контексті з наведеними обставинами суд зазначає, що відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно із п.п. 42.2, 42.4 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналізуючи зміст наведених вище норм ПК України Верховний Суд сформував наступні правові висновки (постанова від 23.09.2022 у справі №320/3827/19): «невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має на це право. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.».

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховним Судом України від 27.01.2015 у справі N 21-425а14.

Верховний Суд неодноразово підтримав таку позицію у своїх постановах (зокрема, але не виключно, постанови від 29.07.2021 у справі № 540/1899/19, від 27.05.2021 у справі №320/2460/19, від 20.12.2018 у справі №815/1851/15), вказуючи на те, що у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В даному випадку, документальна позапланова невиїзна перевірка була призначена наказом від 08.05.2018, та період її проведення визначено з 29.05.2018 по 11.06.2018 - 10 робочих днів. Копія наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку і місце її проведення були надіслані на адресу місця проживання ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №0101124209090, та отримані останнім 09.06.2018 (що визнається самим позивачем).

Таким чином, контролюючим органом дотримано приписи законодавства в частині повідомлення позивача про проведення перевірки та в частині витребування в нього документів, що пов`язані з предметом перевірки, а тому суд відхиляє як необгрунтовані доводи позивача про порушення ГУ ДФС у м. Києві порядку проведення перевірки.

Щодо надання документів до перевірки.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Також згідно вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85).

Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

При цьому, абз. 3 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачалося, що у разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

З огляду на вказані норми та встановлену обставину отримання позивачем до завершення перевірки наказу та повідомлення про проведення перевірки, а також незначний обсяг наявних у нього документів щодо джерела виникнення доходу (а саме: укладений у простій письмовій формі договір дарування грошей від 29.12.2016 - на 1 арк., та нотаріально посвідчена 11.06.2018 заява ОСОБА_2 з питань підтвердження нею обставин дарування грошей своєму сину - ОСОБА_1 , та укладання з ним договору дарування грошей від 29.12.2016) суд дійшов висновку, що позивач зобов`язаний був надати документи до перевірки після її початку, саме - 11.06.2018. Однак такі документи позивач до перевірки не надав, а натомість останні були подані позивачем лише разом із цим позовом до суду.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85).

Суд встановив, що всупереч наведеній нормі ст. 85 ПК України ГУ ДФС у м. Києві відповідний акт про відмову платника у подані витребовуваних копій документів не склало. У свою чергу вказані дії контролюючого органу не відповідають приписам законодавства.

Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац другий пункту 44.7 статті 44).

Таким чином, платнику податків надано право до закінчення перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки подати документи, що підтверджують показники ряд. 10.5, відображені таким платником податків у податковій декларації за 2016 рік.

З долучених сторонами до матеріалів справи документів суд встановив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018, прийняті на підставі акта перевірки від 18.06.2018, були надіслані засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 та отримані останнім 01.09.2018. При цьому, як стверджує позивач та не спростував відповідач жодними документальними доказами, акт перевірки до моменту отримання податкових повідомлень-рішень платник (позивач) від ГУ ДФС у м. Києві не отримував. Також в ході судового розгляду цієї справи відповідач не подав до суду документальні докази надіслання поштою на податкову адресу позивача та/або вручення йому особисто (уповноваженій ним особі) під розписку примірника акта перевірки, до моменту надання такого у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 03.09.2018.

Між тим, за змістом абз. 2 п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відповідно до п. 86.6 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд встановив, що в даному випадку відповідач не довів належними документальними доказами порядку прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а саме що такі були прийняття після дотримання процедури та строків вручення акта перевірки платнику. Оскільки, як свідчать наявні матеріали справи фактично акт перевірки направлено позивачу вже після прийняття на підставі такого акту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та їх адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України. У свою чергу платник (позивач) був позбавлений законодавчо визначеної можливості подання ним запитуваних до перевірки документів у термін 5 робочих днів з моменту отримання примірника акта перевірки.

У постанові Верховний Суд від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, яка зокрема включає і стадію підписання та вручення акту перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

У контексті з наведеним суд зазначає, що в обгрунтування обставин отримання від матері наприкінці 2016 року у дарунок коштів в національній валюті на суму 2 783 662,50 грн. позивач подав до суду наступні документи: договір дарування грошей від 29.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у простій письмовій формі, та нотаріально посвідчену 11.06.2018 заяву ОСОБА_2 з питань підтвердження нею обставин дарування грошей своєму сину - ОСОБА_1 , та укладання з ним договору дарування грошей від 29.12.2016.

Дослідивши та проаналізувавши зміст таких документів (зокрема, договору дарування грошей) суд дійшов висновків, що такі документи містять інформацію про те, що задекларована ОСОБА_1 в ряд. 10.5 податкової декларації сума доходу, є нічим іншим як сума коштів подарована йому членом сім`ї першого ступеня споріднення (матір`ю), а тому зазначений дохід в силу норм пп. «а» піп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174, п. 174.6 ст. 174 ПК України мав оподатковуватися за нульовою ставкою. Як наслідок у цьому випадку обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається (аналогічні висновки відображені в тексті постанови Верховного Суду від 12.11.2021 у цій справі).

З огляду на наведене суд вважає, що порушення контролюючим органом процедури щодо вручення акту перевірки платнику податків, є порушенням, яке об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавило позивача права надати заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують відповідні показники податкової звітності, що свідчить про передчасність та необгрунтованість висновків про відсутність у позивача первинних документів, а в сукупності з порушенням процедури прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень (повідомлення-рішення приймається протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення акту перевірки) вплинуло на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень, що правильно враховано судами попередніх інстанцій.

Надаючи окрему оцінку обґрунтованості доводів позивача про порушення ДФС України строку розгляду поданої ним на спірні податкові повідомлення-рішення скарги й неотримання рішення про його продовження, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень норм п.п. 56.1 - 56.3, 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

При цьому, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Також скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про відсутність жодних доказів, зі змісту яких вбачається встановити достеменно факти допущення ДФС України порушень у процедурі розгляду скарги платника (позивача) на податкові повідомлення-рішення від 03.08.2018, та надсилання (вручення) рішень, прийнятих у зв`язку та за результатами розгляду такої скарги позивача, а тому суд відхиляє зазначені посилання позивача як необґрунтовані.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 29.12.2028 №0.0.1226633220.1 і від 0.12.2018 №44, ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 6 790,80 грн. Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 6 790,28 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання (перебування): АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.08.2018 №0089524202, №0089514202 і №0089534202.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання (перебування): АДРЕСА_2 ) понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 6 790,28 грн. (шість тисяч сімсот дев`яносто гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок