Рішення № 107416618, 14.11.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 р. Справа № 520/3694/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Ткаченко Д.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у неврахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, розрахунку відпустки, матеріальної допомоги;

- стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 17 686,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у неврахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, розрахунку відпустки, матеріальної допомоги, є протиправною. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито спрощене провадження по даній справі, призначено судове засідання. Також, запропоновано відповідачу у встановлений строк надати до суду відзив на позов.

Представник відповідача надав до канцелярії суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що розрахунок із позивачем був проведений в повному обсязі та виплачено своєчасно. Водночас, представником відповідача наголошено на обставинах того, що виплата винагороди державного виконавця здійснено одночасно з заробітною платою, проте це не свідчить про те, що така виплата є постійною, а отже не є такою, яку слід враховувати саме при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, розрахунку відпустки, матеріальної допомоги.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи позовних вимог, просив суд їх задовольнити у повному обсязі з огляду на протиправність відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце якого повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статті 126 КАС України. 14.11.2022 року надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Так, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.

Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 2515/к від 29.10.2019 року з 31.10.2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районі міста Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області за взаємною домовленістю.

При звільнені ОСОБА_1 було виплачено за не використані дні щорічної основної відпустки «компенсація відпустки» в сумі 52035,75 грн. за 117 днів. Також під час роботи ОСОБА_1 було проведено та у липні 2019 року було виплачено «оплата відпустки» в сумі 2331,60 грн. за 5 днів, «грошова допомога до відпустки» в сумі 13143,58 грн.; у жовтні 2019 року було виплачено «матеріальна допомога на соціально - побутові потреби» в сумі 13440,84 грн.

На адвокатські звернення від 17.11.2021 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) надало відповіді від 22.11.2021, від 25.11.2021, в яких повідомлено, що ОСОБА_1 станом на день звільнення з посади Заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районі міста Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, за період роботи не були використані наступні дні щорічної основної та додаткових відпусток у загальній кількості 117 днів.

Також, представником відповідача було вказано, що винагорода, яка виплачується державному виконавцю, є одноразовою виплатою, тому вона не враховувалась при розрахунку середньої заробітної плати та надано наступний розрахунок.

1. Нарахування суми компенсації за невикористані дні відпустки проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за не використані дні щорічної відпустки з жовтня 2018 р. по вересень 2019 р. складає 365 днів за винятком 11 календарних днів (11 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365-11= 354 дні. Водночас, представником відповідача було повідомлено представника позивача стосовно того, що сумарний заробіток ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 р. по вересень 2019 р. вказаний без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Середня зарплата в зазначений період вказана без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період.

2. Нарахування суми частини щорічної основної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 05 по 09 серпня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з серпня 2018 р. по липень 2019 р. складає 365 днів за винятком 11 календарних днів (11 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365-11= 354 днів. Водночас, представником відповідача було повідомлено представника позивача стосовно того, що сумарний заробіток ОСОБА_1 за період з серпня 2018 р. по липень 2019 р. вказаний без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Середня зарплата в зазначений період вказана без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період.

3. При нарахуванні грошової допомоги до відпустки в серпні 2019 року розрахунковий період був з червня 2019 р. по липень 2019 р. Водночас, представником відповідача було повідомлено представника позивача стосовно того, що сумарний заробіток ОСОБА_1 за період з червня 2019 р. по липень 2019 р. вказаний без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Середня зарплата в зазначений період вказана без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період.

4. При нарахуванні матеріальної допомоги на соціально побутові потреби в жовтні 2019 року розрахунковий період був з серпня 2019 р. по вересня 2019 р. Водночас, представником відповідача було повідомлено представника позивача стосовно того, що сумарний заробіток ОСОБА_1 за період з серпня 2019 р. по вересня 2019 р. вказаний без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Середня зарплата в зазначений період вказана без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період.

Позивачем у позовній заяві вказано, що із зазначеними розрахунками не можливо погодитись, оскільки такі є протиправними та такими, що порушують його права. При цьому, позивачем вказано, що така складова заробітної плати як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до приписів постанови №100.

Проте, представником відповідача у відзиві вказано, що винагорода державного виконавця в силу приписів Порядку № 100 не враховується до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плази, а отже, доводи позовної заяви щодо необхідності врахування винагороди державного виконавця при розрахунку середнього заробітку позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями приписів ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. № 643, у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, виплачується винагорода у такому розмірі:

2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим цього пункту).

Положеннями п.3 зазначеного вище Порядку передбачено, що державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.

Згідно із п.4 Порядку, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

За виконання виконавчих документів про стягнення аліментів за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови погашення такої заборгованості в повному обсязі та стягнення виконавчого збору в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР).

Приписами ст. 2 Закону №108/95-ВР визначено, що додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII), заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 №5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з:

2.1. фонду основної заробітної плати;

2.2. фонду додаткової заробітної плати;

2.3. інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Положеннями п. З Порядку №100 визначено перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

При цьому п.п. б п. 4 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (далі - Порядок №126).

Відповідно до п. 2 Порядку №126 державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5 Порядку №126 встановлено, що у заяві про виплату винагороди державний виконавець визначає розрахунок розміру належної до виплати винагороди.

Згідно з п. 14 Порядку №126, погоджена керівником структурного підрозділу відповідного Головного територіального управління юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень, або керівником Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після погодження надсилається (подається) відповідному Головному територіальному управлінню юстиції Мін`юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі (уповноваженому структурному підрозділу Мін`юсту) та є підставою для видачі протягом п`яти робочих днів з дня отримання погодженої заяви відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди.

Відповідно до п. 16 Порядку №126, державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати.

Пунктом 17 Порядку №126 передбачено, що державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належна сума винагороди виплачується під час звільнення.

Згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, винагорода державного виконавця включена до коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2.1.1.1 «Заробітна плата».

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, про те, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій

Таким чином, винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку №100.

Суд також зазначає, що винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою.

Відтак, слід дійти висновку про те, що така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку №100.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.09.2020 року по справі №814/564/16, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Отже, при розрахунку ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки, матеріальної допомоги на соціально побутові потреби, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, при оплаті відпустки тривалістю п`ять робочих днів з 05 по 09 серпня 2019 року, Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) протиправно не враховано винагороду державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, що підтверджено розрахунковими листами позивача за відповідні періоди, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, вказаного також не заперечувалося відповідачем у наданих на адвокатські звернення відповідях від 22.11.2021, від 25.11.2021 та у відзиві на позов.

Посилання представника у відзиві на позов на те, що згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховується, зокрема, винагорода державним виконавцям, суд не приймає до уваги як належну підставу для неврахування при розрахунку ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки, матеріальної допомоги на соціально побутові потреби, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, при оплаті відпустки винагороду державного виконавця, оскільки вказані зміни до Порядку №100 внесені постановою КМУ від 9 грудня 2020 року № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100", тоді як позивач звільнений з Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районі міста Харкові ГТУЮ у Харківській області наказом № 2515/к від 29.10.2019 року, отже на позивача вказані зміни не розповсюджується.

За таких підстав, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо не врахування винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки; матеріальної допомоги на соціально побутові потреби; при нарахуванні грошової допомоги до відпустки; при оплати відпустки тривалістю п`ять робочих днів з 05 по 09 серпня 2019 року та зобов`язання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) здійснити перерахунок ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки; грошової допомоги до відпустки в серпні 2019 року; суми частини щорічної основної відпустки тривалістю п`ять календарних днів з 05 по 09 серпня 2019 року; матеріальної допомоги на соціально побутові потреби з урахуванням при розрахунку зазначених виплат винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати та здійснити виплату недоплаченої частини з урахуванням раніше виплачених сум.

З приводу позовних вимог в частині стягнення з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 17 686,27 грн., суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивачем самостійно здійснено розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки; грошової допомоги до відпустки в серпні 2019 року; суми частини щорічної основної відпустки тривалістю п`ять календарних днів з 05 по 09 серпня 2019 року; матеріальної допомоги на соціально побутові потреби з урахуванням при розрахунку зазначених виплат винагороди державного виконавця. Загальна сума складає 17 686,27 грн.

Суд звертає увагу, що наведений позивачем у позовній заяві розрахунок не підлягає взяттю до уваги судом, оскільки здійснення перерахунку та визначення конкретної суми заборгованості з вказаних виплат відноситься виключно до компетенції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Натомість, такого перерахунку (з врахуванням під час його здійснення винагороди державного виконавця як складової заробітної плати) відповідачем зроблено не було, суми заборгованості перед позивачем не визначено. Отже, в цій частині позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з заробітної плати задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо не врахування винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки; матеріальної допомоги на соціально побутові потреби; при нарахуванні грошової допомоги до відпустки; при оплати відпустки тривалістю п`ять робочих днів з 05 по 09 серпня 2019 року.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) здійснити перерахунок ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки; грошової допомоги до відпустки в серпні 2019 року; суми частини щорічної основної відпустки тривалістю п`ять календарних днів з 05 по 09 серпня 2019 року; матеріальної допомоги на соціально побутові потреби з урахуванням при розрахунку зазначених виплат винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати та здійснити виплату недоплаченої частини з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2022 року.

Суддя О.В.Шевченко