Рішення № 107413727, 21.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року Справа № 160/14321/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.08.2022 р. №04655005777, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.07.2022 р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р. та до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.2000 р.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 29.07.2022 р. він звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішення про відмову в призначенні йому пенсії виніс відповідач-2. При цьому, як зауважив позивач, в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії не враховано період з 28.09.1991 р. по 02.11.2000 р., протягом якого позивач працював на роботах, стаж на яких зараховується до пільгового стажу за Списком №2, оскільки, на думку позивача пенсійним органом зараховано лише стаж за період до 21.08.1992 р. Також ОСОБА_1 вважає протиправним не зарахування до страхового стажу періоду проходження ним військової служби.

Ухвалою суду від 20.09.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.09.2022 р. та 29.09.2022 р. до суду надійшов через систему «Електронний суд» та направлений засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Пенсійний орган зазначив, що розглянув заяву позивача разом із відповідними документами, що була направлена до нього за принципом екстериторіальності. Відповідач-2 вважає прийняте ним рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Як зауважив пенсійний орган, 17.02.2022 року відбулося засідання комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за наслідками якої, зокрема, прийнято рішення за №19 про підтвердження періодів роботи позивача з 28.09.1991 р. по 30.11.1991 р., з 01.01.1992 р. по 21.08.1992 р. для зарахування до пільгового стажу за Списком №2. Одночасно із цим відповідач звернув увагу суду на те, що вказане рішення комісії ОСОБА_1 не оскаржено, однак позивач заявляє вимогу щодо зарахування до страхового стажу періоду з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р. та до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.2000 р. Відповідач-2 наголошує, що питання призначення пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, а відтак позивачем обрано невірний спосіб захисту.

11.10.2022 р. до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог. Пенсійний орган зазначив, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності направлено на розгляді цю заяву із документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким й було прийнято оскаржуване рішення. Враховуючи наведене, відповідач-1 наголошує, що він не розглядав заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 29.07.2022 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи на підтвердження трудового стажу, у тому числі пільгового, за Списком №2.

Так, за принципом територіальності заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за №046550005777 від 05.08.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У вищезазначеному рішенні пенсійний орган зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди військової служби позивача з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р., оскільки у військовому квитку некоректно зазначена дата закінчення військової служби, а довідка військового комісаріату про період проходження військової служби не завірена печаткою.

Також в рішенні відповідача-2, роздруківка якого додана до відзиву на позовну заяву, вказано, що пільговий стаж роботи позивача (з урахуванням рішення комісії від 17.02.2022 р. за №19) становить 09 місяців 24 дні.

Не погоджуючись зі спірним рішенням відповідача-2 щодо відмови в призначенні пенсії за віком, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ізстаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

03.10.2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ (далі - Закон №2148-VІІІ), що доповнивЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року(далі - Закон №1058-ІV) розділом ХІV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідностатті 13 Закону №1788-ХІІ(в редакції, чинній до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року(далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б»статті 13 Закону №1788-ХІІвік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII(пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІв редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положенняЗакону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносинЗакон №1788-ХІІзурахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону №1788-ХІІз урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якостізакону», передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»),

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно дост. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд також звертає увагу, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність підпису відповідальної особи не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

При цьому, неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Судувід 07.02.2018 року, справа №275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).

Щодо питання не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби слід зазначити таке.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Статтею 56Закону №1788зазначається, що до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Зокрема, згідно ч.1ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»№2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон № 2232-ХІІ) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІвід 20.12.1991 року визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно доЗакону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно доЗакону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі №513/1195/16-а, яка відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипідлягає обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так, у матеріалах справи наявні копії військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 18.09.1991 р. та довідки за №4/ЖВ/11 від 31.01.2022 р., виданої начальником Кам`янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У цих документах чітко визначено, що позивач проходив строкову військову службу у період з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р. при військовій частині НОМЕР_3 .

При цьому, відсутність печатки на вищевказаній довідці та наявність виправлень в графі 10 військового квитка позивача саме по собі не викликає сумнівів, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідний період.

Крім того, у військовому квитку позивача в графі 10 наявні відомості щодо дати закінчення проходження позивачем військової служби й означений запис засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою відповідної установи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби, а відтак з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період походження ним військової служби з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р.

Таким чином, матеріали справи містять усі належні та передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогоПостанова правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р.(далі- Порядок №22-1) та Порядком №637, які підтверджують роботу позивача.

За положенням ч. 3ст. 44 Закону №1058-IVпередбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014 р., при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі«Ковач проти України»від 07.02.2008 року, п. 59 рішення у справі«Мельниченко проти України»від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі«Чуйкіна проти України»від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі«Швидка проти України»від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантованіКонституцією Українита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46Конституції Україникожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 58 Закону №1058визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача-2 прийнято без повного з`ясування обставин, обґрунтованих мотивів.

З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача-2 про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставіКонституціїі діючого законодавства України.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 29.07.2022 р. про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р. та до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.2000 р., суд зазначає наступне.

Питання щодо доцільності зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р. вирішено судом вище.

Щодо питання зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.2000 р. суд зазначає, що в оскарженому рішенні вказано, що пільговий стаж роботи позивача становить 09 місяців 24 дні.

Одночасно із цим в самому рішенні відповідача-2 відсутні відомості щодо зарахування або не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.2000 р.

При цьому, як зауважив у відзиві на позовну заяву відповідач-2 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, прийнято рішення за №19 від 17.02.2022 року про підтвердження періодів роботи позивача з 28.09.1991 р. по 30.11.1991 р., з 01.01.1992 р. по 21.08.1992 р. для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

Проте позивачем означене рішення комісії при відповідачі-1 не оскаржено в рамках цього позову.

З огляду на викладене, з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зарахуванням до пільгового стажу позивача за Списком №2 його періоду роботи з 22.08.1992 р. по 02.11.2000 р.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 року у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 року у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначенимистаттею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно- дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону №1058-ІVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначенимистаттею 2 КАС України,

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 року у справі №160/17081/20, від 12.11.2021 року у справі №160/2493/21.

Відповідно достатті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За таких обставин, з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії та з метою ефективного поновлення прав позивача, керуючись приписами частини 2статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 29.07.2022р. та прийняти рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

Частиною 2статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-2 по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн., що підтверджену квитанцію №0.0.2670434490.1 від 12.09.2022 року.

Оскільки позовні вимоги підлягають часткового задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями2,9,72,77,139,159,241,243-246,257,258,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, буд. 7-А, м.Кропивницький, 25009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №04655005777 від 05.08.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період походження ним військової служби з 13.11.1983 р. по 21.10.1985 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.07.2022р. та прийняти рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) за рахунок його бюджетних асигнувань на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса