Рішення № 10740718, 05.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 серпня 2010 р. Справа 9/114-10

за позовом: Приватного підприємства "Джерело", код ЄДРПОУ 23106764 (21100, м. Вінниця, вул. Лебединського , 4а; поштова адреса: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 3)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 4435,84 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: Молодецький О.С. - довіреність № 1 від 14.01.10;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ПП "Джерело" 4435,84 грн., з них: 3956,00 грн. - основного боргу, 105,60 грн. - 3% річних, 374,24 грн. - інфляційних втрат.

08.06.2010 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/114-10 та призначено її до розгляду на 29.06.2010р.

На визначену дату представники сторін не з'явились та не виконали вимоги попередньої ухвали суду.

Представник позивача подав, через канцелярію суду клопотання (вх. № 7399 від 29.06.2010р.) про відкладення слухання в зв'язку з його відрядженням до м. Києва.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 29.06.2010р. розгляд справи відкладено на 05.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання вдруге не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 20070131 від 17.06.10р. та № 20100839 від 03.07.10р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/114-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У 2007р. між Приватним підприємством "Джерело" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов"язався передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов"язався прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення визначаються сторонами у видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, що є невід"ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків за нафтопродукти, а саме: продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів, відповідно до видаткових накладних та/або рахунків-фактур, що є невід"ємною частиною договору.

Згідно вказаного договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 70956,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00000000280 від 03.04.2009 року на суму 34689,60 грн. та № 00000000341 від 23.04.2009 року на суму 36266,40 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОР № 913309 від 22.04.2009р. (а.с. 8-10).

Відповідач здійснив часткову проплату на суму 67000,00 грн., що стверджується виписками по рахунку № 260093187 від 04.06.2009р., 27.05.2009р., 18.05.2009р., 13.05.2009р., 22.04.2009р., 21.04.2009р., 10.04.2009р.

Таким чином, після часкових розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем склала 3956,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 3956,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 105,60 грн. - 3% річних, 374,24 грн. - інфляційних втрат, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних в сумі 105,60 грн. та інфляційних втрат в сумі - 374,24 грн. здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 105,60 грн. - 3% річних, 374,24 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 08.06.2010 року, 29.06.10р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову із стягненням з відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 (п/р НОМЕР_2 в УкрСиббанк, МФО 351005) на користь Приватного підприємства "Джерело", код ЄДРПОУ 23106764, м. Вінниця, вул. Лебединського, 4а; поштова адреса: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 3 (п/р 26002055301733 в ВФ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Вінниця, МФО 302689) 3956,00 грн. - основного боргу, 105,60 грн. - 3% річних, 374,24 грн. - інфляційних втрат, 102 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита, 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 3)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)