Рішення № 10740703, 04.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 серпня 2010 р. Справа 7/142-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб"юшн",

до: Фізичної особи підприємцяОСОБА_3, м. Вінниця

про стягнення 3177,20 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Харченко І.В. - представник за довіреністю №б/н від 25.05.2010 року, паспорт серія АВ 892879, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області від 07..02.2010 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Еллада-Дистриб"юшн" заявлено позов про стягнення з ФОП ОСОБА_3 3363,45 грн. з яких 3177,20 грн. основного боргу, 145,87 грн. пені, 21,41 грн. 3% річних та 18,17 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 12.07.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/142-10 та призначено до розгляду на 04.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, документів витребуваних ухвалою суду не надав.

При цьому суд зауважує, що ухвала про порушення провадження у справі відповідачу надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Квятека, 18/13, м.Вінниця, 21100). Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АД № 894472 місцем проживання ФОП ОСОБА_3 є вул. Квятека, 18/13, м.Вінниця, 21100 що є ідентичною тій адресі, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала про порушення провадження у справі відповідачу у справі.

Факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20123561, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

04.08.2010 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог в якій повідомляє, що відповідач повністю погасив основний борг та просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати у розмірах заявлених при подачі позову до суду. Разом з тим в день судового засідання позивачем заявлено клопотання про відзив вказаної заяви у зв'язку з чим остання не розглядається судом.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до видаткових накладних № VIN-00303048 від 11.03.2010 року та № VIN-00303038 від 11.03.2010 року ТОВ "Еллада-Дистриб'юшн" було поставлено на користь ФОП ОСОБА_3 товар на загальну суму 3177,20 грн.. При цьому безпосередньо у видаткових накладних сторони погодили порядок поставки, розрахунків а також відповідальність за неналежне виконання умов даної поставки.

Однак відповідач не розрахувався за отриманий товар у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Одночасно судом встановлено, що за час існування господарських відносин між сторонами позивачем було поставлено товар на загальну суму 6122,00 грн., а відповідачем проведено оплату до моменту на суму 2944,81 грн., що вбачається з пояснень позивача від 02.08.2010 року б/н.

Факт поставки позивачем товару на суму 6122,00 грн. та проведення відповідачем розрахунку на суму 2944,81 грн. відображено в обопільно підписаному сторонами акті звірки від 30.06.2010 року.

Таким чином на момент звернення позивача до суду борг відповідача фактично складав 3177,19 грн..

Разом з тим, як встановлено судом, на момент вирішення спору по суті відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, в підтвердження чого суду надано прибутковий касовий ордер № 2075 від 03.08.2010 року яким підтверджується факт погашення відповідачем боргу перед позивачем на загальну суму 3177,19 грн..

Таким чином відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем вже після звернення останнього до суду.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 3177,19 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Одночасно суд відмовляє в стягнені 0,01 грн. боргу як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 145,87 грн. грн. пені, 21,41 грн. 3% річних за період з 18.03.2010 року до 07.06.2010 року, та 18,97 грн. інфляційних втрат за період з березня 2010 року по квітень 2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено безпосередньо у видатковій накладні сторони погодили, що за недотримання строків оплати Покупець сплачує Постачальникові неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних судом не виявлено помилок розрахунку 3 % річних у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються у повному обсязі.

За результатами перерахунку пені судом отримано більше значення ніж вказав позивач (146,33 грн.) в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах вимог позивача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку про неправомірність включення до періоду прострочення березня місяця 2010 року виходячи із рекомендаційних приписів листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ" відповідно до якого індекс інфляції береться за наступний місяць разі внесення суми після 15 числа звітного місяця.

За наслідками перерахунку по вказаній методиці за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року отримано від'ємну суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, виходячи з чого в стягненні 09,53 грн. слід відмовити як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат тощо в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням припинення провадження в частині стягнення основного боргу та часткової відмови в позові в частині стягнення основного боргу та інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

04.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, п. 1-1, ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб'юшин", вул. Першотравнева, 10, смт. Кача, м. Севастополь - (інформація про реквізити ідентифікаційний код - 35526000) - 145 грн. 87 коп. пені, 21 грн. 41 коп. 3% річних,09 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 101 грн. 72 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 34 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Провадження в частині стягнення основного боргу припинити відповідно до п. 1-1, ч. 1, ст. 80 ГПК України.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 серпня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Першотравнева, 10, смт. Кача, м. Севастополь, 99804.

3 - позивачу - вул. Гонти, 88 А, м. Вінниця, 21100.

4 - відповідачу - вул. Квятека, 18/13, м.Вінниця, 21100.