Вирок № 107405982, 18.11.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.11.2022

Справа № 334/8101/21

Провадження № 1-кп/334/652/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021087050001111 від 14 жовтня 2021 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Запорізької області, м. Гуляйполе, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, не працюючого, який не має визначеного місця проживання, раніше судимого:

вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2018 року за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу - 850 гривень;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2021року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя на підставі ч.5 ст. 53 КК України несплачену суму штрафу за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 серпня 2020 у сумі 850 гривень, засудженому ОСОБА_4 замінено на 50 годин громадських робіт.

02 серпня 2021 року ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла на виконання до Дніпровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, де на засудженого було заведено особову справу №22/2021.

05 серпня 2021 року засуджений ОСОБА_4 з`явився до Дніпровського районного відділу з питань пробації, де під особистий підпис був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, про що відібрано підписку, роз`яснено правові наслідки за ухилення від відбування покарання згідно ч.2 ст.389 КК України. Того ж дня ОСОБА_4 видано направлення до КП «Титан» для відбування призначеного судом покарання, згідно якого він має приступити до відбування громадських робіт з 06 серпня 2021 року.

06 серпня 2021 року ОСОБА_4 до КП «Титан» не з`явився, причини неявки невідомі.

09 серпня 2021 року ОСОБА_4 зателефонував до відділу пробації з телефону випадкового перехожого та повідомив, що відбувати громадські роботи буде та зобов`язався явкою до відділу пробації на 11 серпня 2021 року. В зазначений день засуджений знову не з`явився, але зобов`язався явкою на 16 серпня 2021 року. Однак, у зазначений ним день до відділу пробації не з`явився, місцезнаходження ОСОБА_4 було невідоме, тому відділом пробації відносно останнього розпочаті першочергові заходи з виявлення засудженого.

01 вересня 2021 року засуджений ОСОБА_4 самостійно з`явився до відділу пробації та надав пояснення. У зв`язку з відсутністю поважних причин у вказаний день ОСОБА_4 винесене попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Так як ОСОБА_4 повідомив, що буде відбувати призначене покарання, йому повторно було видане направлення до КП «Титан», згідно якого останній мав приступити до відбування покарання 06 вересня 2021 року.

Проте, 08 вересня 2021 року в телефонній розмові з інспектором відділу кадрів КП «Титан» стало відомо, що засуджений до КП «Титан» не з`явився.

Співробітниками відділу пробації здійсненні першочергові заходи з метою розшукати засудженого, однак встановити місцезнаходження ОСОБА_4 не виявилось можливим.

Таким чином, ОСОБА_4 без поважних причин не приступив до відбування покарання, чим порушив встановлений порядок та умови відбування покарання і не виконав покладений на нього обов`язок працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт.

Так діючи умисно, порушуючи порядок відбування покарання у виді громадських робіт, який виразився у систематичному невиконанні встановлених обов`язків і порушенні порядку та умов виконання покарання, усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, достовірно знаючи про необхідність відбування покарання, не маючи при цьому поважних причин та жодних перешкод для відбування покарання, в період часу з 06 серпня 2021 року до 16 вересня 2021 року всупереч вимогам ч.1 ст.37 КВК України не виконував обов`язок працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, що відповідно до ч.3 ст.40 КВК України є ухиленням від громадських робіт.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.2 ст.389 КК України, а саме: як ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом встановлено не було.

Так відповідно до ст.50КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи мірупокарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,суд враховуєтакож іте,що вінраніше судимий,має незняту інепогашену судимість,вчинив кримінальнеправопорушення,його вік,по місцюпроживання характеризуєтьсяпосередньо,визнав своювинність усудовому засіданні,враховує обставини,які пом`якшуютьйого покаранняі відсутністьобставин,які обтяжуютьйого покарання,вчинив умиснекримінальне правопорушення,не працює,за такихобставин,суд,з врахуваннямвстановлених обставинсправи таособи винуватоговважає,що йомуслід призначитипокарання за ч.2ст.389КК України не в максимальних межах, встановлених у санкції статті за якою ОСОБА_4 , притягується до відповідальності.

Крім цього судвважаєза необхідне до призначеного покараннянапідставі ст.71КК України частково приєднати невідбуту частину покараннязавирокомОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2018 рокузаправилами складанняпокарань, передбаченими ст.72 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-370, 373-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.

ОСОБА_4 призначити покарання за ч.2 ст.389 КК України у вигляді 1 (одного) місяця арешту.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України шляхом часткового приєднаннядо покарання, призначеного за новим вироком невідбутої частини покараннязапопереднімвироком Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.185 КК України від 12 грудня 2018 року остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) місяця 5 (п`яти) днів арешту.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1