Рішення № 107401876, 11.11.2022, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/534/21

Провадження по справі №2/498/15/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Чернецької Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Гонтаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

20 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, в якому вона просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року по справі № 498/587/17 шлюб розірвано. З часу розірвання шлюбу по теперішній час відповідачем ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти- створились умови, які шкодять інтересам дитини. Таким чином, відповідач, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні позивача. Відповідно до довідки про заборгованість по аліментам від 12.08.2020 року Великомихайлівського міжрайонного ВДВС, згідно відомостям виконавчого провадження аліменти не сплачувались за період з 01.02.2020 року по 31.07.2020 року. 23 червня 2021 року було надано запит адвоката до Великомихайлівського міжрайонного ВДВС про заборгованість по аліментам на теперішній час. Згідно відповіді заборгованість ОСОБА_2 станом 04.07.2021 року становить 44580,70 грн. Будь-які відомості про те що боржником сплачувались аліменти у виконавчому провадженні відсутні. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`вився, в матеріалах справи наявна його заява-пояснювальний лист, з якого вбачається, що він інформує, що перебуває на території Португалії з 30 січня 2019 року у зв`язку з тим, що знаходиться під слідством та судом, яке проводиться португальськими компетентними органами. На даний момент він перебуває в пенітенціарному складі м. Сінтра із звинуваченнями по справі він не погоджується, рішення суду першої інстанції не набрало сили у зв`язку із розглядом апеляційної скарги Апеляційним судом м. Лісабон. Йому стало відомо про позовну заяву про позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить прийняти до уваги, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він регулярно сплачував визначені судом аліменти з 2017 року до його затримання на території Португалії на початку 2019 року. З погляду на подальше перебування під слідством та судом Португалії і неотримання доходу в цей період, він не мав можливості продовжувати сплачувати аліменти. Проте протягом цього часу він докладав зусиль для того, щоб спілкуватися із сином, дізнатись про його успіхи та стан здоров`я, в тому числі намагався зв`язатись із ОСОБА_1 по телефону або через месенджери, які працюють як засоби зв`язку через Інтернет. На жаль, ОСОБА_1 відключає свій мобільний телефон та не відповідає на його дзвінки. Також не вдається налагодити спілкування із дитиною через його брата або батьків, тому що ОСОБА_1 не дає можливості бачитись чи спілкуватись іншим способом, повідомивши, що дитина не проживає в Україні. Він категорично не погоджується на позбавлення батьківських прав. Він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини та сплати аліментів, але поки, що не має можливості це забезпечити у зв`язку із тим, що не перебуває на території України не за своєю волею.

Представник третьої особи: служба у справах дітей Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи наявна заява в якій вона просить суд розглядати справу у їх відсутність.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та, з урахуванням положень ч.1 ст.81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно положень якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями п.2 ч.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 жовтня 2009 року. Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 02 серпня 2017 року шлюб розірвано.

Від шлюбу народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області.

Також, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по аліментах від 05.07.2021 року наданий державним виконавцем Великомихайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з якого вбачається, що розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_2 станом 04.07.2021 року становить 44580,70 грн.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (ч.ч.5,6 ст.19 СК України) від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 26 від 04.03.2022 року « Про затвердження висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 », вирішено: затвердити висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування № 1 від 22.02.2022 року про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що орган опіки та піклування в межах своєї компетенції доходить висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на підставі зібранних документів було з`ясовано, що ОСОБА_2 не може бути присутнім під час розгляду справи, а також виконувати свої батьківські обов`язки у зв`язку з тим, що він затриманий на території Португальської Республіки з 31.01.2019 року. Станом на 04.01.2022 року згідно актуалізованої інформації від Посольства України в Португальській Республіці він перебуває на території Португалії у пенітенціарному закладі м. Сінтра не за своєю волею. Це підтверджується довідкою № 61211/17-540 -8632 від 31.01.2022 року виданою Посольством України в Португальській Республіці наданою на запит Великоплосківської сільської ради № 7/02.25 від 04.01.2022 року. Також надійшла відповідь з заявою -пояснювальним листом від ОСОБА_2 з засвідченням справжності його підпису консулом про те. Що він дійсно перебуває на території Португалії з січня 2019 року, у зв`язку з тим, що знаходиться під слідством, яке проводиться португальськими компетентними органами. Із звинуваченнями по справі не погоджується, рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, у зв`язку із розглядом апеляційної скарги Апеляційним судом міста Лісабон. Згідно наданного пояснення просить взяти до уваги, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він регулярно сплачував визначені судом аліменти з 2017 року до моменту затримання його на території Португалії на початку 2019 року. З огляду на подальше перебування під слідством та судом в Португалії і не отриманням доходу в цей період, він не має можливості продовжувати сплачувати аліменти. Проте протягом цього часу він докладав зусиль для того, щоб спілкуватися із сином, дізнатись про його успіхи та стан здоров`я, в тому числі намагався зв`язатись із ОСОБА_1 по телефону або через месенджери, які працюють як засоби зв`язку через Інтернет. На жаль, ОСОБА_1 відключає свій мобільний телефон та не відповідає на його дзвінки. Також не вдається налагодити спілкування із дитиною через його брата або батьків, тому що ОСОБА_1 не дає можливості бачитись чи спілкуватись іншим способом, повідомивши, що дитина не проживає в Україні. ОСОБА_2 категорично не погоджується на позбавлення батьківських прав. Він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини та сплати аліментів, але поки, що не має можливості це забезпечити у зв`язку із тим, що не перебуває на території України не за своєю волею.

Крім того, наявність заборгованості за аліментами не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, не піклується про неї, абсолютно байдужий до сина, не приймає участь у його вихованні, вказувала, що у відповідача наявна заборгованість по аліментах.

Однак, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Тому, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2022 року.

Суддя Н.С. Чернецька