Рішення № 107397612, 18.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2022 року місто Київ №320/9955/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердекор» Волинської митниці Держмитслужби визнання протиправним та скасування рішення від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2, визнання протиправною та скасування картки відмови №205030/2020/20439, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтердекор» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Волинської митниці Держмитслужби, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205030/2020/20439, згідно якої було відмовлено у прийнятті поданої митної декларації №UA205030/2020/000029/2.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2020/000029/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205030/2020/20439 з огляду на те, що на підтвердження усіх складових числового значення митної вартості товарів декларантом були надані всі необхідні документи.

Щодо обрання митним органом резервного методу визначення митної вартості товару позивач зауважив, що зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки разом з декларацією №UA205030/2020/027189, за формами МД-2, МД-3 та МД-6 подавалася декларація митної вартості №UA205030/2020/027189, в якій в графі 6 зазначено, що митна вартість товарів визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Крім того, у самій декларації №UA205030/2020/027189 міститься графа 43, у якій зазначається метож визначення митної вартості.

Крім того, позивачем наголошено на тому, що ні у запиті митного органу від 15.09.2020, ні в оскаржуваному рішенні не міститься відомостей про перелік складових митної вартості товару за декларацією №UA205030/2020/027189. Більш того, як у запиті, так і в оскаржуваному рішенні відповідач для підтвердження числових значень складових митної вартості товару наводить перелік документів, який ніяким чином не конкретизовано, що позбавило позивача можливості визначитись із необхідним переліком документів, необхідних для надання митному органу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 матеріали справи №320/9955/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтердекор" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2, визнання протиправною та скасування картки відмови №205030/2020/20439 передано до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю.

Листом Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 вих.№01-19/7990/20 матеріали адміністративної справи №320/9955/20 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи перереєстровано, в порядку, визначеному пунктом 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Іщуку І.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2020 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №320/9955/20 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач правом щодо надання відзиву у встановлені судом строки не скористався.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається, з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтердекор» 15.09.2020 на підставі Договору від 16.02.2016 №BROK-100 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів до структурного підрозділу Волинської митниці Держмитслужби було подано декларацію №UA 205030/2020/027189, за формами МД-2, МД-3, МД-6 та декларацію митної вартості №UA205030/2020027189.

Відповідно до декларації №UA205030/2020/027189 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту був зазначений перелік документів з 6 (шести) позицій, а саме:

- плівкак з полімерів полівінілхлориду ПВХ, неармована, не самоклеєна, без підкладки та не з`єднана аналогічним способом з іншими матеріалами, завтовшки не більш як 1 мм. Використовується для виробництва меблів;

- EVA клей-розплав на основі сополімерів етиленвінілацетату, для облицювання дерев`яних профілей полімерними плівками паперово-шаровими пластиками, декоративним папером та шпоном;

- ПВА дисперсія, вододисперсійний клей на основі полівінілацетату, для облицювання дерев`яних профілей полімерними плівками паперово-шаровими пластиками, декоративним папером та шпоном;

- ПВА дисперсія, вододисперсійний клей на основі полівінілацетату, для облицювання дерев`яних профілей полімерними плівками паперово-шаровими пластиками, декоративним папером та шпоном;

- плівка за полімерів полівінілхлориду ПВХ, неармована, не самоклеєна, без підкладки та не з`єднана аналогічним способом з іншими матеріалами, завтовшки не більш як 1 мм. Використовується для виробництва меблів;

- одношаровий високоякісний декоративний папір з фініш ефектом виготовлений з целюлозних волокон, на основі спеціальних світлостійких матеріалів. Поверхня просочена термозакріплюючими синтетичними смолами, що вкриті стійким до хімічних дій фініш-лаком. Використовується для облицювання плит МДФ і ДСП при виготовленні меблів.

На підтвердження числового значення заявленої митної вартості товару були додані наступні документи:

- пакувальні листи (Packinh list) від 09.09.2020 №LS-138418-1051 та №LS-138419-1051;

- рахунки-фактури (інвойси) (Comercial invoce) від 09.09.2020 №RG-138419-1051 та №RG-138419-1051;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) від 11.09.2020 б/н;

- декларація про походження товару (declaration of origin) від 09.09.2020 №RG-138418-1051;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) від 09.09.2020 №L804137;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.09.2020 б/н;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 11.12.2017 №3 та від 26.12.2019 №5;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 08.04.2016 №0804/2016;

- договір про надання послуг митного брокера від 16.02.2016 №BROK-100;

- договір (контракт) про перевезення від 16.06.2020 №16/06/20;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів від 15.09.2020 №5953819;

- копії митних декларацій країни відправлення від 09.09.2020 №20DE260733982324E5 та №20DE260733988922E2;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 15.09.2020 №UA205030.2020.027189.

Відповідно до повідомлення від 15.09.2020, надісланого митном органом на адресу позивача, за наслідками обробки митної декларації №UA205030/2020/027189 встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: Рахунок-фактура від 09.09.2020 №RG-138419-1051 містить інфомацію щодо оплати за товар протягом 360 днів, що суперечить п. 3.1. договору від 08.04.2016 №0804/2016, де обумовлено оплату протягом 180 днів з дати поставки; під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість за резервним методом визначення митної вартості.

У відповідь на зазначене повідомлення від 15.09.2020 позивачем було подано до митного органу пакет файлів, що містять скан-копії документів, який складався з скан-копій таких документів:

- cкан-копія листа ТОВ «Вел`юпек» від 15.09.2020 №01/09/2020;

- скан-копія листа ТОВ «Інтердекор» від 15.09.2020 №15/09/20-1;

- скан-копія прайс-листа (Preisliste) продавця товару за Договором купівлі-продажу №0804/2016 - IMAWELL GmbH з цінами на період з 01.09.2020 по 30.09.2020 на товар, що був задекларований, та додаткова угода від 11.11.2016 №2 до Договору купівлі-продажу №0804/2016.

У листі ТОВ «Вел`юпек» від 15.09.2020 №01/09/2020 відповідача було повідомлено про те, що митна вартість товару заявлена за основним методом, а не за резервним.

Листом ТОВ «Інтердекор» від 15.09.2020 №15/09/20-1 відповідачу повідомлено про те, що строки оплати по контракту, передбачені в пункті 3.1 договору від 08.04.2020 №08040/2016 були змінені додаткового угодою від 11.11.2016 №2, а сама додаткова угода (її скан-копія) входила у зазначений вище пакет файлів.

Відповідно до умов додаткової угоди від 11.11.2016 №2 пункт 3.1. Договору купівлі-продажу №0804/2016 викладено в наступній редакції:

3.1. Покупець здійснює оплату Товару в повному обсязі протягом 360 календарних днів з дати поставки Товару покупцем згідно з пунктом 1.1. даного договору. За домовленістю сторін оплата кожного окремого постачання може здійснюватися частинами.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205030/2020/20439, згідно якої було відмовлено у прийнятті поданої митної декларації №UA205030/2020/000029/2.

Не погоджуючись із вищенаведеними рішеннями відповідача, позивач звернувся із позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з частинами першою та другою якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) не має жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять наступні розбіжності:

- рахунок-фактура від 09.09.2020 №RG-138419-1051 містить інфомацію щодо оплати за товар протягом 360 днів, що суперечить п. 3.1. договору від 08.04.2016 №0804/2016, де обумовлено оплату протягом 180 днів з дати поставки.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 Митного кодексу України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно з статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме:

товар 3 за МД від 27.06.2020 №UA205030/2020/17053 на рівні 1,74 дол. США/кг.;

товар 4 за МД від 27.06.2020 №UA205030/2020/17053 на рівні 1,74 дол. США/кг.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Додаткові документи декларантом не надані, 19.02.2020 надіслано лист №167 щодо завершення митного оформлення без врахування термінів, визначених статтею 53 МКУ.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару, заявленого у митній декларації, суд зазначає на наступне.

Так, судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2 встановлено, що в ньому відповідач не конкретизував жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 08.04.2016 №0804/2016 із додатковими угодами до нього, поставки товару відбуваються на умовах FCA м. Дюсельдорф Incoterms 2010, до ціни товару за Договором включається вартість пакування, маркування і сертифікації.

Відповідно до пакувальних листів продавця від 09.09.2020 №LS-138418-1051 та №LS-138419-1051 весь товар був розподілений та запакований за шістьома групами:

- плівка ПВХ, 26 рулонів, ширина від 1300 до 1600 мм;

- ЕВА клей-розплав novima.therm 501, 324 упаковки, 20 кг/упак.;

- ПВА дисперсія novima.dis 603, 8 упаковок, 1100 кг/упак.;

- ПВА дисперсія novima.dis 604, 18 упаковок, 30 кг./упак.;

- плівка ПВХ, 7 рулонів, ширина від 1420 до 1450 мм.;

- декоративний папір, 1 рулон, ширина 1285 мм.

При цьому, як зазначив позивач, товар у наведених вище позиціях 1-4, відносився до пакувального листа від 09.09.2020 №LS-138419-1051 та рахунку від 09.09.2020 №RG-138419-1051, а у позиціях 5-6 - до пакувального листа від 09.09.2020 №LS-138418 та рахунку від 09.09.2020 RG-138418-1051.

Разом з тим, оскільки за Договорам та рахунками товар поставлявся на умовах FCA м. Дюсельдорф Incoterms 2010, додатковими складовими митної вартості товару були визначені витрати на транспортування.

На підтвердження усіх склових числового значення митної вартості товарів позивачем було надано наступні документи: пакувальні листи (Packinh list) від 09.09.2020 №LS-138418-1051 та №LS-138419-1051; рахунки-фактури (інвойси) (Comercial invoce) від 09.09.2020 №RG-138419-1051 та №RG-138419-1051; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 11.09.2020 б/н; декларація про походження товару (declaration of origin) від 09.09.2020 №RG-138418-1051; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) від 09.09.2020 №L804137; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.09.2020 б/н; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 11.12.2017 №3 та від 26.12.2019 №5; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 08.04.2016 №0804/2016; договір про надання послуг митного брокера від 16.02.2016 №BROK-100; договір (контракт) про перевезення від 16.06.2020 №16/06/20; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів від 15.09.2020 №5953819; копії митних декларацій країни відправлення від 09.09.2020 №20DE260733982324E5 та №20DE260733988922E2; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 15.09.2020 №UA205030.2020.027189.

В подальшому до митного органу було подано також додаткові документи: cкан-копія листа ТОВ «Вел`юпек» від 15.09.2020 №01/09/2020; скан-копія листа ТОВ «Інтердекор» від 15.09.2020 №15/09/20-1; скан-копія прайс-листа (Preisliste) продавця товару за Договором купівлі-продажу №0804/2016 - IMAWELL GmbH з цінами на період з 01.09.2020 по 30.09.2020 на товар, що був задекларований, та додаткова угода від 11.11.2016 №2 до Договору купівлі-продажу №0804/2016.

При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні та в картці відмови відповідачем не було вказано які саме складові митної вартості товару за декларацією №UA205030/2020/027189 не підтверджені документально.

На неприпустимість такого конкретного визначення переліку необхідних документів вказав Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №820/3893/16.

З приводу висновків відповідача про те, що рахунок-фактура від 09.09.2020 №RG-138419-1051 містить інфомацію щодо оплати за товар протягом 360 днів, що суперечить п. 3.1. договору від 08.04.2016 №0804/2016, де обумовлено оплату протягом 180 днів з дати поставки, суд зазначає, що розбіжності у відомостях рахунку-фактури від 09.09.2020 №RG-138419-1051 та п. 3.1 Договору купівлі-продажу від 08.04.2016 №0804/2016 стосуються виключно тривалості строку оплати за товар. Ні за умовами Договору, на за умовами рахунку-фактури обчислення розміру вартості товару, що поставляється, не ставиться у залежність від тривалості строку оплати за нього.

Таким чином, тривалість строку оплати за товар у даних відносинах не має ніякого впливу на контрактну (фактурну) вартість товару та, відповідно, на його митну вартість.

Водночас, суд враховує те, що зазначена розбіжність була усунена позивача шляхом направлення митному органу копій додаткових документів.

У листі ТОВ «Вел`юпек» від 15.09.2020 №01/09/2020 відповідача було повідомлено про те, що митна вартість товару заявлена за основним методом, а не за резервним.

Листом ТОВ «Інтердекор» від 15.09.2020 №15/09/20-1 відповідачу повідомлено про те, що строки оплати по контракту, передбачені в пункті 3.1 договору від 08.04.2020 №08040/2016 були змінені додаткового угодою від 11.11.2016 №2, а сама додаткова угода (її скан-копія) входила у зазначений пакет поданих документів.

За аналізу наведеного вбачається, що розбіжності, вказані відповідачем як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, не мали ніякого впливу на визначення митної вартості товару і не могли слугувати законною підставою.

Стосовно спрацювання ризиків АСАУР, суд зазначає наступне.

У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Таким чином вказані відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Для її визначення є обов`язковим залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.

Зі змісту оскаржуваного рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки єдиною підставою для видачі позивачу спірної картки відмови є вказане вище рішення про визначення митної вартості товарів, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205030/2020/20439 є також протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

До того ж, Волинською митницею Держмитслужби не доведено та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до «Інтердекор» саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини третьої статті 57 Митного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Таким чином, враховуючи що позовні вимоги у даній справі задоволено, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердекор» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2020 №UA205030/2020/000029/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205030/2020/20439, згідно якої було відмовлено у прийнятті поданої митної декларації №UA205030/2020/000029/2.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердекор» (03680, м. Київ, вул. Якутська, 8, код ЄДРПОУ 40247399) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська обл., Любомлський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43350888).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.