Ухвала суду № 107397501, 18.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

18 листопада 2022 року м. Київ№ 640/2503/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, період перебування на військовій службі з 11.05.1980 по 14.05.1982 - 2 роки і 4 дні та половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік і 11 місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.12.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.12.2016 в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2503/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

09.03.2021 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого, відповідач зазначає, що пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена позивачу 19.12.2016. А з заявою від 19.06.2020, яка надійшла до відповідача 07.07.2020, позивач звернувся поза межами строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 з 19.12.2016 підлягають залишенню без розгляду.

18.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач в частині пропуску строку звернення до суду зазначив, що відповідач не повідомляв позивача про не зарахування до його стажу періоду проходження військової служби та половини строку навчання у вищому навчальному закладі при вирішенні питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання. Крім того, протиправні дії відповідача порушують права позивача і станом на час звернення до суду з даним позовом, й отже, порушення прав позивача є продовжуваним, з огляду на що не може бути мови про порушення позивачем строку звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, позивач просить суд, серед іншого, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.12.2016; здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.12.2016 в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач є суддею у відставці та йому з 19.12.2016 призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) у розмірі 88% суддівської винагороди.

На звернення позивача від 19.06.2020, у якому, як зазначає позивач, останній просив зарахувати йому до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання періоду проходження військової служби та половини строку навчання у вищому навчальному закладі та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, він отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України від 04.08.2020 з роз`ясненнями статей 137, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Так, у даній справі позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування йому до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання періоду проходження військової служби та половини строку навчання у вищому навчальному закладі та виплатою щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, лише 19.06.2020, що свідчить про те, що лише у 2020 році ОСОБА_1 виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо отримання інформації про розрахунок його пенсії, починаючи з 19.12.2016.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у пункті 42 постанови від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

До суду з даним позовом позивач звернувся 01.02.2021.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач звернувся з даним позовом поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, у частині заявлених позовних вимог за період до 31.07.2020.

При цьому, судом враховується, що вже станом на 19.06.2020 (станом на час звернення до пенсійного органу) позивач (суддя у відставці) був обізнаний про не зарахування спірного періоду до його стажу.

Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;

Враховуючи, що з даним позовом до суду позивач звернувся лише 01.02.2021 (згідно відмітки на поштовому конверті) та зазначені позивачем у відповіді на відзив підстави не є поважними, відповідно, у суду відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду в частині позовних вимог за період до 31.07.2020 та, відповідно, про наявність підстав для залишення позову без розгляду в зазначеній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині позовних вимог, які стосуються встановлення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, зобов`язання здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум за період до 31.07.2020 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.П. Катющенко