Ухвала суду № 107395074, 18.11.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

18 листопада 2022 рокум. Ужгород№ 260/3387/22 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Берегівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Берегівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Військова частина НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_1 Міноборони України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнати протиправним і скасувати наказ командира Берегівського районного ТЦК та СП Закарпатської області в частині призову ОСОБА_2 на службу та зарахування до списків особового складу, визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 20.03.2022 року про зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення на посаду водія стрілецького відділення., зобов`язати командира в/ч НОМЕР_1 звільнити громадянина ОСОБА_2 з військової служби.

14 вересня 2022 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду прощене позовне провадження по даній справі .

29 вересня 2022 року від представника військової частини НОМЕР_1 Дмитра Зотова надійшов Відзив на позов, до якого додано копію витягу з наказу відповідача 2 від 20.03.2022 року .

03 жовтня 2022 року до суду надійшов Відзив, наданий начальником Берегівського районного ТЦК та СП, в якому вказав, що 12.03.2022 року позивач прибув до Берегівського районного ТЦК та СП, після чого проводилася військово-лікарська комісія відповідно до наказу Міноборони України № 402 від 14.08.2008 року.

14 листопада 2022 року на адресу суду від представника Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Вказана заява обґрунтована тим, що Позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 89 від 20.03.2022року., проте до суду звернувся через шість місяців. А відтак, початок проходження військової служби Позивачем свідчить про фактичну поінформованість останнього про його призов на військову службу. Таким чином, враховуючи вищенаведене, на думку відповідача, Позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження наказу № 89 від 20.03.2022 року щодо призову Позивача на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої та шостої статті 2 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-ХІ1 «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є одним із видів військової служби.

За приписами частини 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо призову позивача на військову службу в особливий період, охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Решта позовних вимог є похідними вимогами у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто вимогами, задоволення яких залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як вбачається зі змісту позовної заяви Позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати наказ начальника Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Позивач був призваний на військову службу по мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу начальника Берегівського РТЦК та СП № 89 від 20.03.2022року, та в його військовому квитку зазначено дату складання присяги - 10.03.2022 р.

Отже саме з 10.03.2022 р. ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, а тому позивач є публічним службовцем.

Таким чином, про порушення своїх прав чи інтересів оскаржуваними діями позивач повинен був дізнатися та дізнався 10.03.2022 р. то саме з 10 березня 2022 року у позивача почався перебіг строку на звернення до суду із зазначеним позовом і відповідно, закінчився цей строк 10 квітня 2022 року.

Однак, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 13 вересня 2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак, початок проходження військової служби Позивачем свідчить про фактичну поінформованість останнього про його призов на військову службу, однак такий вчинив триваючу пасивну поведінку.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховним Судом по справі № 810/2517/18 сформульовано правову позицію, відповідно до якої встановлення законодавцем обмеженого строку звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на звернення до суду.

У позовній заяві позивач зазначає, що про фактичне порушення своїх прав дізнався значно пізніше дати прийняття оспорюваних наказів у зв`язку з тим, що фактично до призовників в той же день дані накази не доводилися у зв`язку з поспіхом із відправкою особового складу до військових частин через війну. Проте зазначає, що навіть якщо відраховувати строк позовної давності від дати ухвалення наказів, на дату подання цього позову строк позовної давності не пропущений.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.09.20 по справі № 640/12324/19 звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Також, Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

У рішенні «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський суд з прав людини зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Оскільки Позивачем півроку не ставилося питання щодо правомірності прийняття та проходження останнім публічної (військової) служби, то подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням спірного наказу матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09579266 пл. Героїв, 8, м. Берегове, Берегівський район, Закарпатська обл., 90200), про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом пятнадцяти днів.

СуддяЗ.Б.Плеханова