Ухвала суду № 1073915, 07.08.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-68/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 23 інстанції - Татарчук П.М.

справа №А27/51-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Туркіної Л.П., (доповідач)

суддів - Стежко В.А., Проценко О.А.

при секретарі - Духневичі О.С.

За участі представників:

позивача - Лисаченко Г.Т.

відповідача - Тубольцева О.В., Тарабукіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

 на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 р. у справі №А 27/51-07

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Беютага», м. Дніпропетровськ

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про: визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

26 грудня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Беютага» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001852200/0 від 06.07.06 р., №0001852200/1 від 31.07.06 р., №0001852200/3 від 12.12.06 р. у розмірі 9979, 00 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 р. у справі №А 27/51-07 позовні вимоги - задоволені повністю, з підстав виключення з активів позивача суми дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами, що відображається у бухгалтерському обліку та відсутності підстав для декларування валютних цінностей.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів« Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, знаходженням валютних цінностей позивача за межами України з 1997-1998 р. р. по теперішній час та необхідністю їх декларування.

 Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи виходить, що з 21.06.06 р. по 23.06.06 р. відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Беютага» з питання дотримання вимог валютного законодавства України при декларуванні валютних цінностей, товару та майна, які знаходяться за межами України за період з 01.04.03 р. по 23.06.06 р., про що складений акт перевірки від 23.06.06 р. №1194/220/24227197 (а. с. 13-22).

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, у період з 01.04.03 р. та по теперішній час позивачем у НБУ не декларувались валютні цінності - суми заборгованості нерезидентів, або декларувались із порушенням встановленого порядку декларування.

Суми заборгованості позивачу за зовнішньоекономічними контрактами склали:

- 15871,00 дол. США за контрактом з ЗАТ «Дант» від 17.02.98 р. №17;

- 118188, 40 руб. РФ за контрактом з ТОВ «Реуланк» від 17.11.97 р. №144;

- 267618,00 руб. РФ за контрактом з індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 від 03.04.98 р. №34.

Згідно з постановою судового пристава-виконавця Першого міжрайонного відділу судових приставів по Центральному адміністративному округу м. Москви №24/7389 від 25.06.01 р. виконавче провадження щодо стягнення з ЗАТ «Дант» на користь ТОВ «Беютага» грошові кошти у сумі 21611, 13 дол. США.

Постановою №30/29 від 13.09.02 р. судового пристава-виконавця Другого міжрайонного відділу судових приставів по Центральному адміністративному округу м. Москви був повернутий виконавчий лист №3-252/1999 від 08.07.99р. про стягнення з ТОВ «Реуланк» 118188, 40 руб. РФ, у зв'язку із відсутністю коштів та майна боржника.

На підставі вищевказаних постанов судових приставів зазначена заборгованість виключена з активів підприємства.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 25.02.99р. по справі №525р/98 з індивідуального підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Беютага» стягнуто 267618,00 руб. РФ. Протягом 3 років позивачем вживались заходи щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку та сума боргу враховувалась в бухгалтерському обліку підприємства. Після закінчення вказаного строку заборгованість була виключена з позабалансового обліку активів позивача.

За результатами перевірки відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001852200/0 від 06.07.06 р. у розмірі 9979, 00 грн. Внаслідок адміністративного оскарження позивачем вищевказаного рішення, відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001852200/1 від 31.07.06 р., №0001852200/3 від 12.12.06 р. (а.с.8-10).

Оскаржувані позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені у зв'язку із порушенням позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93.

Підставами для застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначення їх розміру в рішеннях зазначені п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. п. 2.7. п. 7 «Положення про валютний контроль», затв. постановою правління НБУ від 08.02.00 р., п.п.2.3 п. 2 «Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», затв. наказом ДПАУ від 04.10.99 р. №542.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті перевірки від 23.06.06 р. №1194/220/24227197, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, висновки є помилковими.

Так, відповідно до ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Визначення поняття «валютні цінності» закріплено в ст.1 вищевказаного Декрету. Зокрема, валютні цінності - це валюта України; платіжні документи та інші цінні папери виражені у валюті України; іноземна валюта (як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах); платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. N15-93 суми заборгованостей перед резидентом не віднесені до валютних цінностей. Що стосується віднесення списаної дебіторської заборгованості до майна підприємства, то слід визнати, що таке віднесення є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на момент списання дебіторської заборгованості, до майна підприємства відносились: основні фонди, оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображається в балансі.

Чіткого віднесення майнових прав до складу майна підприємства закон не містив.

Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» не містить поняття «інші цінності». Отже, питання щодо віднесення у 2001-2002 роках дебіторської заборгованості до складу майна підприємства є спірним. Однак, слід зазначити, що обов'язковою умовою віднесення активу до складу майна підприємства є наявність його обліку в балансі.

Як свідчать матеріали справи, дебіторська заборгованість ЗАТ «Дант» та ТОВ «Реуланк» була списана ( виключена із активів) підприємством як безнадійна 25.06.2001 р. та 13.09.2002 р. відповідно, а отже не могла відноситись до складу майна ТОВ «Беютага» .

Посилання податкової на ту обставину, що виключення зазначеної заборгованості з активів підприємства було необґрунтованим не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт правомірності віднесення заборгованості ЗАТ «Дант» до складу безнадійної встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. № 02-5/5-11/38 (А 31/31).

Що стосується списання ( виключення із активів) безнадійної заборгованості ТОВ «Реуланк», то воно є аналогічним та відповідає нормам п. 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

Відповідно до рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25.02.1999 р. по справі № 525р/98 було стягнуто з підприємця ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по контракту № 34 від 03.04.1998 р. 267618 руб. РФ.

Відносно контракту з приватним підприємцем ОСОБА_1 слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що з часу прийняття вказаного рішення позивачем через органи виконавчої служби Російської Федерації вживалися заходи щодо стягнення відповідної суми заборгованості з підприємця ОСОБА_1 і сума боргу враховувалася в бухгалтерському обліку підприємства протягом трьох років. Після закінчення строку заборгованість була виключена з позабалансового обліку активів підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, дані декларацій про валютні цінності, товар та майно, які знаходяться за межами України повинні ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку. Враховуючи, що відповідні суми заборгованості нерезидентів були виключені з бухгалтерського обліку підприємства у позивача відсутні підстави для декларування зазначених валютних цінностей.

Отже, оскаржувані рішення відповідача винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

З врахуванням наведеного, доводи апелянта про порушення позивачем законодавства не приймаються до уваги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 р. у справі № А 27/51-07 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Ухвалу складено у повному обсязі 07.09.07 р.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Судді: В.А. Стежко

О.А.Проценко