Вирок № 107390600, 18.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

461/9800/21

1-кп/461/380/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2022 р. м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участюпрокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12021142360000380 від 03.09.2021 р. про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, на обліку не перебуває, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.125КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 04 серпня 2021 року, близько о 19 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будинку №2 на площі Шашкевича у місті Львові, діючи умисно, в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , наніс останньому удар правою рукою в голову, удар лівою рукою в голову, удар правою рукою в тулуб, удар коліном правої ноги в голову, чим спричинив ОСОБА_6 тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, із вдавленим переломом зовнішньої пластини лобної кістки, із наявністю рани і «підшкірної гематоми» у лобній ділянці зліва, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 України.

Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності , допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємнозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення. Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

З врахуванням норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку заперечив повністю та повідомив, що у нього із потерпілим ОСОБА_6 десь за місяць до того стався конфлікт з приводу спільного знайомого, тому відносини із потерпілим у нього були напружені і він хотів з`ясувати з ним стосунки. 04.08.2021 року він перебуваючи в центрі м. Львова зустрів свого знайомого ОСОБА_8 , з яким вони йшли по вулиці Бандери. При цьому вони випадково зустріли потерпілого ОСОБА_6 з його дівчиною ОСОБА_9 та ще одним хлопцем, який йому невідомий. Коли вони проходили повз один одного хтось крикнув ОСОБА_4 в спину щось образливе, та він розвернувся та пішов на ОСОБА_6 . При цьому, між ними виникла штовханина. Потім ОСОБА_10 схопила його за футболку та роздерла її а також дала йому ляпаса по обличчю. Він відштовхнув ОСОБА_10 від себе до нього почав наближатися ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 думаючи що той має недобрі наміри щодо нього, наніс потерпілому ОСОБА_11 відкритою долонею удар в область щелепи. Потім ще наніс один удар йому. При цьому ОСОБА_6 йому ударів не наносив. ОСОБА_12 став на місці та тут ОСОБА_13 відтягнув його знайомий ОСОБА_8 та забрав його звідти. Стверджує, що конфлікт відбувся не об 19 год. 30 хв. а значно раніше десь приблизно об 16 год. 30 хв. Цивільний позов заперечив повністю.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій, передбачених ч. 2 ст. 125 КК України, не зважаючи на заперечення своєї винуватості обвинуваченим, його вина також повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному проваджені доказами.

Показами наданими у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_6 , який пояснив, що 04.08.2021 р. близько 19 год. 30 хв. у м. Львові на пл. Шашкевича, 2 на нього було здійснено напад двома особами: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , в ході якого ОСОБА_16 з погрозами почав наносити йому удари по обличчю, зокрема наніс три удари кулаком по обличчю. Після цього ОСОБА_12 прикрив обличчя руками, то ОСОБА_17 наніс йому ще три удари по тулубу руками. При цьому, другий учасник який був із ОСОБА_18 - ОСОБА_19 ударів не наносив, а прикривав. Після ударів по тулубу ОСОБА_12 нахилився вперед, ОСОБА_20 схопив його за шию руками притримав та наніс йому удар правим коліном в ліву ділянку лоба. Після цього удару він втратив свідомість, в очах потемніло. Після цього втрутилася в це побиття його знайома ОСОБА_9 , з якою вони разом гуляли по місту, з метою роздійняти його та ОСОБА_4 . Після цього ОСОБА_21 викликала поліцію. В результаті ударів, які йому завдав руками та коліном по обличчю ОСОБА_4 ОСОБА_12 отримав гематоми та садна на обличчі. Потім приїхала поліція, згодом він поїхав знімати побої в травмопункті в поліклініці. Він написав заяву в поліцію про факт його побиття ОСОБА_4 . Згодом він їздив в лікарню у м. Львові на вул. Топольну, де йому проводили комп`ютерну томографію голови та було виявлено у нього струс мозку та вдавлений перелом лівої лобної кістки, які він отримав від ударів, що йому наніс ОСОБА_22 . Вказав, що у них з ОСОБА_18 попередньо був конфлікт, який на думку ОСОБА_6 був вже вичерпаний, однак ОСОБА_20 мабуть так не вважав. Уточнив, що в той день вони гуляли разом з ОСОБА_9 та ще одним спільним знайомим хлопцем ОСОБА_23 .

Показами наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_9 яка пояснила, що 04.08.2021 року вони разом із ОСОБА_24 та ОСОБА_23 під вечір йшли у АДРЕСА_2 . Бандери в сторону центру міста та на пл.. Шашкевича, 2 зустріли ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Коли вказані хлопці підішли до них, то ОСОБА_20 з погрозами накинувся на ОСОБА_27 з кулаками та почав наносити йому удари по обличчю та по тулубу. Зокрема, вона чітко бачила, як ОСОБА_20 наніс ОСОБА_11 три удари кулаком по обличчю правою, лівою та знову правою рукою. Вона в цей час перебувала поруч та все бачила. Все відбувалося дуже швидко. Коли ОСОБА_12 закрив голову руками, тоді ОСОБА_20 почав наносити йому удари руками по ребрах по спині, плечах потерпілого, та наніс так приблизно 3-4 удари кулаками. Далі ОСОБА_20 взяв ОСОБА_6 руками за голову і наніс удар правим коліном в лобову частину голови ОСОБА_6 , при цьому, прижимаючи руками нахиляючи голову ОСОБА_6 донизу. Після цього вона схопила ОСОБА_13 за футболку і відтягувала його від ОСОБА_6 , щоб припинити цей напад. При цьому ОСОБА_12 руками тільки прикривався не наносячи ударів у відповідь. Далі ОСОБА_20 наніс кулаком три удари збоку в ліву частину обличчя ОСОБА_9 потім вдарив їїх в вухо, зламавши сережку. Потім вона відійшла та викликала поліцію. ОСОБА_20 почув, що вона викликає поліцію та до приїзду поліції втік. ОСОБА_12 після прибуття поліції знімав побої в травмопункті, вона його супроводжувала, бо він себе погано почував, йому голова йшла обертом. Зазанчила, що під час вказаного нападу та нанесення ударів завойському І. ОСОБА_18 інші особи присутні при цьому а саме ОСОБА_19 та ОСОБА_28 не втручалися в бійку.

Показами наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_15 , який пояснив, що 04.08.2021 року він разом з його товаришем ОСОБА_14 сиділи на лавці біля політехнічного університету на вул. Бандери у м. Львові. Побачили ОСОБА_29 з ОСОБА_30 які проходили поруч. Знав, що до цього у ОСОБА_13 та ОСОБА_27 був особистий конфлікт з приводу друга ОСОБА_29 . Також чув, що говорили спільні знайомі, що ніби-то ОСОБА_12 всім розказував, що якщо побачить ОСОБА_13 та його поб`є. Вони разом з ОСОБА_18 вирішили підійти до ОСОБА_29 та поговорити з ним на цю тему, та дізнатися чому він всім говорить якісь негативні речі про ОСОБА_31 . Коли вони разом з ОСОБА_18 підішли до ОСОБА_29 та одразу почалася штовханина без пояснень, стосунки ОСОБА_20 та ОСОБА_12 з`ясовували через бійку. При цьому ОСОБА_20 наносив ОСОБА_11 удари кулаком і долонею в голову в район вуха. Куди ще наносив удари ОСОБА_20 потерпілому ОСОБА_11 він не пригадує. Потім він забрав ОСОБА_13 в сторону. ОСОБА_32 порвала ОСОБА_33 футболку. В ОСОБА_29 була пошкоджені щоки та ділянка лоба. Куди конкретно бив ОСОБА_20 потерпілого точно не бачив бо стояв за їх спиною.

Даними висновку судового експерта ОСОБА_34 № 1153 судово-медичної експертизи від 23.09.2021 р., відповідно до якого у ОСОБА_6 при звертанні в ТП № 1 м. Львова 04 серпня 2021 р. було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин спинки носа, підшкірна гематома лобної ділянки зліва». В подальшому, при обстеженні потерпілого лікарями КНП КЛШМД м. Львова нейрохірургом ОСОБА_35 і стоматологом-хірургом ОСОБА_36 , 20 серпня 2021р., враховуючи КТ голови від 20.08.2021р. було діагностовано: «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку (легкого ступеня) - 04.08.2021р. Вдавлений перелом лобної кістки (передньої стінки лівої лобної пазухи). Синусит» і рекомендована операція - реконструкція передньої стінки лівої лобної пазухи. На час проведення судово-медичної експертизи у гр-на ОСОБА_6 виявлено рубець, який є слідом загоєної рани, на чолі зліва. Будь-яка інша медична документація для проведення судово-медичної експертизи не надавалась. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, із вдавленим переломом лобної кістки по передній стінці лівої частки лобної пазухи, із наявністю рани і «підшкірної гематоми» у лобній ділянці зліва утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути 04 серпня 2021р. і відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. (а.с. 85-86).

Даними висновку судового експерта ОСОБА_34 № 1374-додаткового судово-медичної експертизи від 26.11.2021 р., відповідно до якого у ОСОБА_6 , згідно «Висновку експерта» № 1153 від 21- 23.09.2021р., при звертанні в ТП № 1 м. Львова 04 серпня 2021 р. було встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин спинки носа, підшкірна гематома лобної ділянки зліва». В подальшому, при обстеженні потерпілого лікарями КНП КЛИІМД м. Львова нейрохірургом ОСОБА_35 і стоматологом-хірургом ОСОБА_36 , враховуючи КТ голови від 20.08.2021р. було діагностовано: «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку (легкого ступеня) - 04.08.2021р. Вдавлений перелом лобної кістки (передньої стінки лівої лобної пазухи). Синусит». При огляді лікарем судово-медичним експертом 21 вересня 2021р. було виявлено рубець на чолі зліва, який є слідом загоєної рани. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, із вдавленим переломом зовнішньої пластини в ділянці пазух лобної кістки, із наявністю рани і «підшкірної гематоми» зліва утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути 04 серпня 2021р. і відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Беручи до уваги матеріали кримінального провадження, а саме протоколи допитів та протокол проведення слідчого експерименту від 24.11.2021р. за участю потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 механізм виникнення закритої черепно- мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, із вдавленим переломом зовнішньої пластини лобної кістки, із наявністю рани і «підшкірної гематоми» у лобній ділянці зліва може відповідати показам потерпілого, свідка ОСОБА_9 , як було ними продемонстровано на фото №4,7 до «Фототаблиці». Тобто вказані тілесні ушкодження могли утворитись при нанесенні удару коліном в ділянку лівої половини обличчя, в тому числі ділянки чола, коли ОСОБА_12 прикривав обличчя руками. Малоймовірні утворення вказаної травми голови внаслідок удару розкритою долонею у ліву половину обличчя, як було продемонстровано ОСОБА_8 на фото №8 «Фототаблиці» під час проведення слідчого експерименту 24 листопада 2021 р. (а.с. 104-106).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2021 р. з участю потерпілого ОСОБА_6 (а.с. 87-88).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2021 р. з участю свідка ОСОБА_9 (а.с. 89-90) з оптичним диском з відеофайлами проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 за 11.10.2021 р. (а.с. 112).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.11.2021 р. з участю потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_8 та фото таблиць до нього, де потерпілий та свідки показали механізм нанесення ударів потерпілому (а.с. 91-103).

Даними заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.08.2021 р. (та заяви про вчинений злочин (а.с. 113-115).

Стосовно клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_5 про визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2021 р. з участю потерпілого ОСОБА_6 недопустимим доказом по справі у зв`язку з тим, що оптичний диск на якому було зафіксовано проведення вказаної слідчої дії (а.с. 111) не відкривається та не підлягає дослідженню, суд приходить до переконання що таке слід відхилити виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 240 КПК України, передбачено, що під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Таким чином, відеозапис слідчого експерименту є правом особи, яка проводить дану слідчу (розшукову) дію, а не її обов`язком.

Згідно ч. 1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, слідчий експеримент від 11.10.2021 р. з участю потерпілого ОСОБА_6 був проведений у відповідності до норм КПК України, зокрема ст.240 КПК України, його хід та результати зафіксовані у відповідному протоколі, який підписаний усіма учасниками.

Таким чином, неможливість відтворити відеозапис слідчого експерименту, аж ніяк не свідчить про недопустимість протоколу проведення слідчого експерименту, а тим більше про його очевидну недопустимість.

Крім того, дані вказаного слідчого експерименту підтверджується іншими доказами у справі у їх сукупності.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_8 в частині того, що ОСОБА_20 наніс ОСОБА_11 удар долонею в район вуха, оскільки такі покази спростовуються показами потерпілого ОСОБА_37 , свідка ОСОБА_10 та висновком судового експерта ОСОБА_34 № 1374-додаткового судово-медичної експертизи від 26.11.2021 р., згідно яких спростовується утворення травми голови внаслідок удару розкритою рукою долонею в ліву половину обличчя, як було продемонстровано ОСОБА_8 на фото № 8 «Фотобтаблиці» під час проведення слідчого експерименту 24.11.2021 р.

З цих же підстав суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він наніс потерпілому ОСОБА_11 лише два удари рукою відкритою долонею в ділянку щелепи та ще один невідомо куди, оскільки ці показання так само спростовуються вищезазначеними доказами. Суд приходить до переконання що надаючи вказані показання суду обвинувачений обрав такий спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинені дії. При цьому, суд вважає, що конкретний час вчинення вказаних дій обвинуваченим ОСОБА_38 про який стверджує останній, також не відповідає дійсності, оскільки спростовується іншими доказами по вказаній справі. При цьому, конкретний час вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 таких дій відносно потерпілого ОСОБА_6 жодним чином не впливає на правову кваліфікацію цих дій.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.

В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_25 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України доведена повністю.

Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі докази по справі, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України оскільки він вчинив умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлені.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статті за це кримінальне правопорушення, оскільки даний вид покарання є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_29 про відшкодування моральної шкоди та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_25 150 000,00 гривень моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує тяжкість і суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, характер та обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнав потерпілий, зокрема, його психологічний стрес, хвилювання та переживання.

Частиною 1 статті 67 КПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд у процесі розгляду справи та дослідження наявних доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням доводів, якими ОСОБА_12 обґрунтовує позовні вимоги із встановленим грошовим еквівалентом, дійшов висновку про часткове задоволення вимог потерпілого щодо моральних збитків, та вважає що достатньою, справедливою та співмірною для відшкодування моральних збитків потерпілому ОСОБА_11 буде сума в розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и л а :

ОСОБА_25 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят гривень) грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до засудженого ОСОБА_4 задоволити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_25 ( АДРЕСА_3 ) на користь потерпілого ОСОБА_29 (РНОККПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) моральну шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 10 000 (десяь тисяч гривень) грн.

Апеляційна скарга на вироксуду може бути подана протягомтридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львоваз підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1