Рішення № 107390063, 27.10.2022, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/753/22

2/532/277/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2022 м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Оверковський К.В.,

відповідач ТОВ «Укр Кредит Фінанс»,

представник відповідача адвокат Савісько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кобеляки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним,

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 0711-3718 від 30.05.2021 року недійсним.

Позов мотивовано тим, що наприкінці 2021 року ОСОБА_1 стало відомо, що відповідач має до нього фінансові претензії на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 0711-3718 від 30.05.2021 року. Адвокатом позивача Оверковським К.В. було направлено на адресу відповідача адвокатський запит, в якому прохав надати належним чином засвідчені копії підписаного усіма сторонами кредитного договору, платіжного доручення на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача, надати повний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» станом на 05.01.2022 року, а також копії всіх інших наявних документів, що підтверджують заборгованість позивача. Надані відповідачем копії доказів не підтверджують ні факту укладення кредитного договору на конкретних умовах, ні перерахування грошових коштів на картковий рахунок, а відтак вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором про відкриття кредитної лінії є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до п.п. 2.5 Кредитного договору, заявлений строк користування Кредитом складає 21 календарний день з дня отримання Кредиту. В цей же час, у п.п. 6.6. Кредитного договору зазначено, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику складає 99 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Ця умова не було доступна та висвітлена до укладення цього договору, а отже є такою, з якою можна ознайомитись фактично вже після укладення договору та є механізмом для отримання надприбутку шляхом уведення в оману позичальника.

Таким чином, позивач прохав суд визнати частково недійсним Договір про відкриття кредитної лінії № 0711-3718 від 30.05.2021 року, який укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , а саме в частині строку кредитування 99 календарних днів з підстав, передбачених ч. 1 ст. 230 ЦК України; застосувати наслідки недійсності правочину; зобов`язати ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 згідно Договору про відкриття кредитної лінії виходячи зі строку кредитування 21 календарний день та вже сплачених грошових коштів у розмірі 18 475,00 грн. Також позивач прохав визнати недійсним у цілому Договір про відкриття кредитної лінії № 0711-3718 від 30.05.2021 року, який укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 з підстав, передбачених ч. 1 ст. 217 ЦК України (недодержання вимоги щодо письмової форми правочину); застосувати наслідки недійсності правочину; зобов`язати ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 згідно договору про відкриття кредитної лінії та врахувати вже сплачені грошові кошти у розмірі 18 475,00 грн.

12 липня 2022 року від представника відповідача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» адвоката Омельчука П.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що укладення договору № 0711-3718 від 30.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» визнається сторонами, а відтак відповідно до ст. 83 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню. Договір про відкриття кредитної лінії між сторонами укладений в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил відкриття кредитної лінії, які діяли на момент укладення договору та є його невід`ємною частиною, забезпечує дотримання відповідачем вимоги щодо письмової форми для даного виду договору. Даний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту відповідача. Позивач в момент реєстрації на сайті відповідача створив власний Особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок.

Правилами відкриття кредитної лінії передбачено ознайомлення в особистому кабінеті з пропозицією відповідача щодо укладання електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. Позивач надав відповідь відповідачу електронним повідомлення про ознайомлення та повне і безумовне прийняття оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий позивачу в смс-повідомленні) у відповідності до абз. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, здійсненні позивачем дії чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача також вказує про те, що з договору вбачається наявність строку кредитування саме 99 днів. Так, відповідно до п. 6.6 Договору: «строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 99 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування)». В свою чергу, відповідно до п. 2.5 Договору: «заявлений строк користування Кредитом складає 21 календарних днів з дня отримання Кредиту. Заявлений строк це обраний Позичальником в момент укладення цього Договору строк користування Кредитом, протягом якого може бути використано право користування Кредитом за Пільговою та/або Зниженою процентною ставкою (далі Заявлений строк)». Таким чином, представник відповідача Омельчук П. І., просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 червня 2022 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.98-100).

Від представника позивача адвоката Оверковського К. В. надійшла заява про проведення засідання без участі представника. Позовні вимоги підтримує повністю та прохає задовольнити.

Представник відповідача адвокат Савісько В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Суд, заслухавши представника відповідача адвоката Савіська В.В., розглянувши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 30.05.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 0711-3718, за умовами якого загальний розмір надано кредиту становить 15 000,00 гривень, розмір процентів користування кредитом 2,5% від непогашеної суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (а.с.11-13).

Відповідно до п. 6.6 Договору, «строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 99 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування)».

Невід`ємними додатками до Договору є: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ.

Відповідно до п. 3.1 Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), кредит видається строком на 99 календарних днів.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ реальна річна процентна ставка складає 180 657 %, загальна вартість кредиту 52 125,00 грн. (а.с.23).

Відповідно до витягу з реєстрів банків щодо видачі кредиту 0711-3718 від 30.05.2021 року ОСОБА_1 було видано кредитні кошти за договором 0711-3718 від 30.05.2021 року на суму 15000,00 грн. (а.с.27).

Згідно Довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 14.01.2022 року позичальником було сплачено 18 475,00 грн. по відсотках за користуванням кредитом. Заборгованість станом на 14.01.2022 року складає 26 525,00 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 15 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11 525,00 грн. (а.с.132).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз`яснено у п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Ознакою обману на відміну від помилки, є умисел, тобто особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга, сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступала б у правовідносини, невигідні для неї.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз`яснень, наданих в пункті 19 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 0711-3718 підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 суд зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, порядок підпису договору погоджений між сторонами та визначений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Посилання позивача на те, що відповідач не надав повну інформацію щодо укладеного договору, є необґрунтованими, оскільки при його укладенні позивач був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання договору, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких належних доказів протилежного ОСОБА_1 суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні даного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час укладення оспорюваного договору позивачу не була надана повна інформація щодо кредиту та недодержана вимога щодо письмової форми правочину, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 0711-3718 від 30.05.2021 року недійсним не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові на позивача.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір у розмірі 992,40 гривень компенсується за рахунок держави.

Керуючись статтями 12, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Суддя