Рішення № 107380236, 10.11.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 554/5237/22

Провадження № 2-а/545/111/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Потетій А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, обґрунтовуючи вимоги тим, що 20 червня 2022 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВАБ № 271948 на ОСОБА_1 , було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною та необгрунтованою з наступних підстав.

Дійсно 20 червня 2022 року, близько 09 години ранку, позивач рухалася по проспекту Миру, 33 в м. Полтаві на транспортному засобі BMW ХН, д. н. з. НОМЕР_1 , разом зі своєю дитиною та була зупинена працівниками поліції. Як на підставу зупинки, працівник поліції сказав про те, що нею було нібито порушено правила перевезення дітей. При цьому, користуючись моєю необізнаністю в правовому полі, мені чітко не було роз`яснено, які саме правила поведінки було порушено та в чому вони полягали, а лише констатовано факт їх вчинення та складено постанову серії ВАБ № 271948. Справа була розглянута без прийняття до уваги пояснень, позивач була позбавлена можливості заявляти клопотання, а також скористатися правничою допомогою. Крім того, працівники поліції вели себе зухвало та безпідставно утримували її разом з дитиною на місці зупинки транспортного засобу більше двох годин. Такі дії працівників поліції вважає незаконними та такими, що вчинені з перевищенням меж їх повноважень.

З отриманої Постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВАБ № 27194, як і з самих роз`яснень працівника поліції, залишається незрозумілим, за які саме порушення на позивача накладено штраф в сумі 510 грн.

Вказана постанова не відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом № 1395 від 07 листопада 2015 року зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція).

Так, в порушення п. 10 Розділу III цієї Інструкції поліцейським не було оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, оскільки жодного доказу протиправності моєї поведінки він не навів, що свідчить про їх відсутність. А відтак, враховуючи повну відсутність доказів в цій справі, поліцейський не міг їх дослідити та оцінити. В самій постанові не вказані докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі - Постанова) встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Крім того, даною Постановою Верховний суд звертає увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, які притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Зі змісту Постанови серії ВАБ № 27194 від 20 червня 2022 року, текст якої із-за незрозумілості почерку та неохайності її оформлення, не піддається причитуванню, не зрозуміло, які протиправні дії вчинені, які вимоги ПДР порушені, яким нормативним актом передбачена відповідальність за це, тощо, що позбавляє позивача можливості захищатись від висунутого щодо мене обвинувачення, а також права на захист.

Із-за неохайності оформлення, незрозумілості почерку для причитування та недотримання вимог Інструкції і ст. 283 КУпАП при винесенні постанови вона не може прийматись до уваги як процесуальний документ, а отже нормативний акт індивідуальної дії, який покладає обов`язок сплачувати штраф та тягне за собою інші негативні для мене правові наслідки, тобто порушує мої конституційні права, визначені, зокрема, ст. 63 Конституції України.

Враховуючи, що працівником поліції під час зупинки мене було вказано, що в постанові мова може йти про порушення правил перевезення дітей, приходжу до висновку, що є порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 10 ст. 121 КУпАП.

З цього приводу хочу зазначити, що відповідно до п. 21.13 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.

Однак, працівниками поліції на момент зупинки жодним чином не перевірявся та не вимірювався зріст дитини позивачки, а було лише констатовано про таке порушення правил дорожнього руху з огляду лише на факт наявності дитини в салоні автомобіля.

З копії постанови не зрозуміло, який конкретно ріст був встановлений у її дитини, оскільки не вказано жодних числових показників, а зазначено лише , що нібито «менше 145 сантиметрів». А також не зрозуміло, яким чином інспектор встановив ріст дитини, оскільки інспектор не проводив жодних вимірювальних дій та навіть не просив, щоб дитина вийшла для проведення таких замірів. Всі вимірювання інспектор провів «на око», оглядаючи дитину у салоні автомобіля.

Із наведеного можна констатувати, що в діях позивача відсутній склад інкримінованого мені адміністративного правопорушення, якщо, навіть, припустити що в постанові, яка не піддається причитуванню, мова йде саме про це правопорушення.

Про будь-які інші порушення в разі їх наявності невідомо, оскільки зміст самої постанови серії ВАБ № 27194 від 20 червня 2022 року залишається незрозумілим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням вищевикладеного, вважає, що як оскаржувана мною постанова, так і дії працівників поліції не відповідають вимогам закону в цілому.

Розгляд справи поліцейським носив формальний, поверхневий характер, без встановлення та дослідження всіх об`єктивних обставин справи. Єдиним доказом, на суб`єктивну думку поліцейського, винуватості мене у вчиненні даного правопорушення, являється перебування дитини у транспортному засобі, а мене в якості водія, і винуватість у скоєнні правопорушення була висвітлена поліцейським без достатніх на те підстав, у вищевказаній постанові, тим самим порушуючи презумпцію невинуватості.

Крім цього відсутній протокол про адміністративне правопорушення, будь-які схеми, таблиці чи пояснення очевидців.

Таким чином працівник поліції, не маючи взагалі ніяких доказів вчинення мною адміністративного правопорушення, притягнув мене до відповідальності, не виконавши при цьому вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, ст. 79 КАСУ, де зазначається що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку ніяких доказів вини позивача немає, а отже немає й суб`єктивної сторони і відповідно складу правопорушення.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, прохала задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Так у відзиві на позов представник відповідача прохав відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме:

20.06.2022 в м. Полтава, проспект Миру. 33-а, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW Х4, номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, але не була пристебнута ременем безпеки, а також перевозила дитину ростом до 145 см у транспортному засобі без використання дитячої утримуючої системи, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки передбачених конструкцією цього транспортного засобу, чим порушила вимоги 2.3 (в) та 21.11 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. (далі - ПДР).

Що стосується порушення ч. 10 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, осіб з інвалідністю, велосипедистів і людей похилого віку;

Відповідно до п. 21.11 (б) ПДР України забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.

Згідно п.1.10 ПДР України дитяча утримуюча система це обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла.

Відповідно до п. 21.12 ПДР України дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.

П. 21.13. ПДР України передбачено, що дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов`язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).

Згідно до п. 21.14 цих правил, дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів.

Відповідно до п. 21.15 ПДР, характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться.

А також відповідно до п. 21.16 ПДР України, діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні.

Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 10 ст. 121 КУпАП порушення правил перевезення дітей, тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Що стосується порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно п. 2.3 (в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний:

під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.

Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи всі вищевказані норми законодавства та положення ст. 36 КУпАП інспектор притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 10 ст. 121 КУпАП та застосував стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 510 гривень.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.... Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями засобів фото і кіно-зйомки, відео-запису, які використовуються під час нагляду за дорожнім рухом ...».

Зазначеними правовими нормами встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин. У даному випадку до постанови додається відеофіксація із нагрудної камери № 469252 по факту спілкування з водієм та розгляду справи:

- відео х06qx_сut_001, о 09 год. 37 хв. зафіксовано рух транспортного засобу ВМW Х4, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом знаходиться позивач, котра опускає водійське скло та камера фіксує, що водій не пристебнутий ременем безпеки.

На цьому ж відео о 09 год. 41 хв. інспектор розпочинає розгляд справи та ознайомлює водія з правами передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також о 09 год. 42 хв. інспектор зауважує, що дитина котра перебуває в транспортному засобі повинна знаходитись дитячому в автокріслі. На запитання інспектора «Де дитяче крісло?» позивач відповідає «НА МІСЦІ! ДОМА!»

На відео х06qx_сut _003, о 10 год. 02 хв. зафіксовано, що інспектор підходить до автомобіля позивача, при цьому тримає в руках постанову, з метою ознайомлення водія зі змістом постанови, однак гр. ОСОБА_1 ігнорує інспектора та не відчиняє вікно та не виходить з автомобіля. Дані дії було розцінені, як відмова від отримання копії постанови.

В позовній заяві гр. ОСОБА_1 вказує на те, що на момент зупинки жодним чином не перевірявся та не вимірювався зріст дитини.

Однак, гр. ОСОБА_1 перевозила дитину дошкільного віку (відвідує дитячий садочок), отже, вік дитини - до 6 років.

Від так, в даному випадку зріст дитини не може сягати зросту 10- річної дитини. Отже враховуючи вище зазначене, інспектор оцінив зріст дитини візуально, щоб пришвидшити написання постанови, не затримувати гр. ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу з малою дитиною, враховуючи те що на вулиці було досить спекотно.

Також в позовній заяві позивач вказує, що її з дитиною на місці зупинки транспортного засобу тримали більше двох годин. Однак з доданого відеозапису можливо встановити те, що гр. ОСОБА_1 було зупинено о 09 год. 37 хв., а о 10 год. 02 хв. інспектор підійшов до машини позивача з метою ознайомлення з постаново. Отже враховуючи вище зазначене фактичний час тримання гр. ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу складав менше 30 хв.

Дані докази, було покладені в основу прийнятого рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності, оскільки в п. 7 «до постанови додаються» міститься відповідна відмітка, зазначено технічний пристрій, на який здійснювалась відеофіксація.

Що стосується процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

На місці розгляду справи водія було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації, а саме відеозапис х06qx_сut _003, о 09 год. 41 хв. інспектор ознайомлює позивача з його правами, однак від гр. ОСОБА_1 жодних заяв та клопотань не надходить. Крім того, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП. На місці розгляду справ від позивача жодних заяв та клопотань не надходило.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість - це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві.

Відтак, виносячи постанову, інспектор законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та своїми діями під час розгляду справи сприяв реалізації прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в повній мірі.

Після винесення постанови, о 10 год. 02 хв. (відеозапис x06qx cut 003) зафіксовано, що інспектор підходить до автомобіля позивача, при ньому тримає в руках постанову, з метою ознайомлення водія зі змістом постанови, однак гр. ОСОБА_1 ігнорує інспектора та не відчиняє вікно також не виходить з автомобіля. Дані дії були розцінені, як відмова від отримання копії постанови.

В позовній заяві гр. ОСОБА_1 вказує, що начебто вона була позбавлена права заявляти клопотання та скористатися юридичною допомогою, однак дане твердження повністю спростовується матеріалами відеофіксації з нагрудної камери інспектора.

Що стосується вимог до змісту постанови.

Вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення вказані у ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови заповнені. У постанові чітко описано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 10 ст. 121 КУпАП.

Зважаючи на те, що сторони висловили свою позицію, відповідач подав відзив на позов, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

На підставі викладеного суд вирішив провести розгляд справи у письмовому провадженні відповідно до вимог ст. 205 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, згідно даних постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАВ №271948 від 20.06.2022 року 20.06.2022 о 09 год. 38 хв. у м. Полтава, проспект Миру. 33-а, керувала транспортним засобом BMW Х4, номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, але не була пристебнута ременем безпеки, а також перевозила дитину ростом до 145 см у транспортному засобі без використання дитячої утримуючої системи, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки передбачених конструкцією цього транспортного засобу, чим порушила вимоги 2.3 (в) та 21.11 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року.

Стаття 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 21.11 (б) ПДР України, забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.

Згідно п.1.10 ПДР України дитяча утримуюча система це обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла.

Відповідно до п. 21.12 ПДР України дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.

П. 21.13. ПДР України передбачено, що дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов`язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).

Згідно до п. 21.14 цих правил, дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів.

Відповідно до п. 21.15 ПДР, характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться.

А також відповідно до п. 21.16 ПДР України, діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні.

Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 10 ст. 121 КУпАП порушення правил перевезення дітей, тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно п. 2.3 (в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний:

під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.

Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи всі вищевказані норми законодавства та положення ст. 36 КУпАП інспектор притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 10 ст. 121 КУпАП та застосував стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 510 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, працівниками поліції на момент зупинки жодним чином не перевірявся та не вимірювався зріст дитини, а було лише констатовано про таке порушення правил дорожнього руху з огляду лише на факт наявності дитини в салоні автомобіля, даний факт чи дійсно дитина перебуває в салоні автомобіля інспектором не перевірено, також даний факт не засвідчено на відеозапис доданий до матеріалів .

Також не зрозуміло, який конкретно ріст був встановлений у дитини, оскільки не вказано жодних числових показників, а зазначено лише, що «менше 145 сантиметрів». Інспектор не встановив ріст дитини, не проводив жодних вимірювальних дій та навіть не просив, щоб дитина вийшла для проведення таких замірів.

Також з огляду на ту обставину , що в наданому до матеріалів відео фіксації подій фіксація відбувалась не безперервно а саме з 09год.43хв. до 09 год.49хв. та з 09год.57хв. до 10год.02 хв. відео фіксація не здійснювалась а тому можливо зробити висновок , що в цей час позивачка заявляла клопотання про забезпечення їй правової допомоги нащо вона посилається в позові і , що не спростовується наданими до суду матеріалами відповідачем.

Вказані пояснення позивача не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами по справі, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України.

Зазначені обставини, а саме відсутність доказів, які б фіксували та підтверджували факт, що зріст дитини, яка перевозилася в машині менше 145 см та взагалі засвідченого факту перебування дитини в автомобілі свідчать про недоведеність вини позивача в інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Приймаючи рішення в справі суд також приймає до уваги той факт, що в відзиві відповідача та доданих матеріалів взагалі відсутній факт на підставі якого вчиненого правопорушення позивачкою інспектори поліції переслідували автомобіль позивачки та здійснили її вимушену зупинку. Як зрозуміло зі слів інспектора зафіксованому на відеозапису це поданий позивачкою звуковий сигнал та рух на автомобілі зі швидкістю понад 50 км/годину однак чи перевищила позивачка допустиму швидкість дозволеного руху на даному відрізку автошляху не встановлено як і не складено відповідного документу інспектором в якому б було зафіксоване саме те порушення вчинене позивачкою яке зумовило примусову зупинку автомобіля під керуванням позивачки.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії БАВ №271948 від 20.06.2022 року складеної стосовно ОСОБА_1 , що у свою чергу відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі по адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, а оскаржувана постанова до скасування як незаконна із закриттям провадження у справі у відповідності до вимог ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 77, 241-246 КАС України, ст. ст. 122 ч. 1, 126, 247, 259-263, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Конституцією України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 271948 від 20 червня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121 та ч. 10 ст. 121 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч. 10 ст. 121 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень з Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд 3; код за ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 496,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при проголошенні у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Г. Потетій