Рішення № 107376773, 16.11.2022, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2022 рокуСправа №451/931/22 Провадження № 2/451/456/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Мурин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/931/22 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

7 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , виданим Нововитківською сільською радою Радехівського району Львівської області 28.07.1997 року. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: право на середню земельну частку (пай) розміром 1,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Маючи намір оформити свої права на спадкове майно спадкодавця, позивач звернувся до державного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину на право на середню земельну частку (пай), у зв`язку з відсутністю належного правовстановлюючого документа, а саме сертифіката на право на земельну частку (пай), який видано після смерті спадкодавця, а відтак державний нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, за загальним правилом здійснив це в усній формі, та рекомендував звернутися з позовом в суд. Відсутність у позивача належного правовстановлюючого документа унеможливлює реалізацію його майнових прав, як спадкоємця, у позасудовому порядку, і тому він змушений звернутися з даним позовом в суд.

Просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право на середню земельну частку (пай) розміром 1,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно Сертифіката, серії ЛВ №13-137811, виданого 22.08.2001 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації сертифікатів на право приватної власності на земельну частку (пай) за №422 від 22.08.2001 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-6).

7 вересня 2022 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.17).

9 вересня 2022 року суддя Семенишин О.З. постановила ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження (а.с.1-2).

1 листопада 2022 року суд постановив ухвалу підготовчого засідання, відповідно до якої закрив підготовче провадження у справі за призначив справу до судового розгляду (а.с.28).

Учасники справи в підготовче засідання не з`явилися.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Судовий збір просив з відповідача не стягувати (а.с.25).

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради (а.с.30).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі статей 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Нововитківською сільською радою Радехівського району Львівської області 28 липня 1997 року (а.с.9).

Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого Нововитківською сільською радою Радехівського району Львівської області 3 жовтня 1995 року (а.с.8).

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 26 грудня 1950 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ; батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 (а.с.10).

Згідно з даними, викладеними у довідці №506 від 22.10.2019, виданій виконкомом Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області, констатовано, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Після її смерті вступив в управління та володіння спадковим майном померлої її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

Відповідно до копії Витягу із книги записів реєстрації сертифікатів на право приватної власності на земельну частку (пай), виданого 13.02.2020 Відділом у Радехівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, встановлено, що ОСОБА_2 видано Сертифікат, серії ЛВ №13-137811, який зареєстровано в книзі записів реєстрації сертифікатів на право приватної власності на земельну частку (пай) за №422 від 22.08.2001, на право на середню земельну частку (пай) розміром 1,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Нововитківської сільської ради (а.с.11).

Вищевказане також підтверджується копією рішення ХІІІ сесії ХХІІІ скликання Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області від 16 лютого 2001 року «Про внесення змін в Проект роздержавлення і приватизації земель спілки селянських господарств «Білий стік» і спілки «Полове» Радехівського району Львівської області», копією Додатка до рішення ХІІІ сесії ХХІІІ скликання від 16.02.2001 року Нововитківської сільської ради «Додатковий список осіб на середню земельну частку» та копією листа Відділу у Радехівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №І-3/0-0.30-4/143-20 від 12.02.2020 (а.с.12,13,14).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №70482803 від 01.11.2022 встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не відкривалася та свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.29).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог статей 12, 229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до статті 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно з частиною 1 статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За змістом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Положення статей 81, 131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Так, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12 ), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР ( 1540-06 ). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року ( 2768-14 ) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України №720/95 від 08.08.1995 року.

Відповідно до пунктів 2, 5 зазначеного Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Тобто, право на земельну частку (пай) має особа включена у списки на розпаювання.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз`яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Згідно з нормами п.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року №666/94, право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) видано після смерті спадкодавця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права на спадкове майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 524, 525, 526, 534, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 16, 328 ЦК України, ст. 81, 131 ЗК України, ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 200, 206-207, 223, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на середню земельну частку (пай) розміром 1,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), згідно Сертифіката, серії ЛВ №13-137811, виданого 22.08.2001 року, який зареєстрований в книзі записів реєстрації сертифікатів на право приватної власності на земельну частку (пай) за №422 від 22.08.2001 року, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 16 листопада 2022 року.