Рішення № 107376753, 15.11.2022, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/751/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Гуняк О.Я.,

при секретарі Байдали Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брігіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Онишкевич Роман Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Перемишлянського районного суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брігіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Онишкевич Роман Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс`на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4992 грн.40 коп.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №800 виданий 11.01.2022року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс» заборгованості в розмірі 43815 грн.

Вважає, що виконавчий напис є незаконний та таким, що не підлягає виконанню, при цьому позивача було позбавлено законної конституційної можливості заперечити проти здійсненого розрахунку. Такий вчинено без дотримання вимог, встановлених Законом України Про нотаріусом та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса .

Зазначив, що станом на 11.01.2022року позивач не мав заборгованості перед відповідачем у розмірі 43 815 грн,, а тому розмір вказаної заборгованості є спірним. У відповідача відсутні документи які дають підстави стверджувати про те, що заборгованість яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису має характер безспірності, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку. Звертає увагу суду на те, що на адресу боржника не надходила вимога про усунення порушень договору та виконання своїх зобов`язань в добровільному порядку та про направлення документів до Приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, що свідчить про спірність суми боргу.

В судове засідання позивач не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. Однак, від представника позивача Матальова Кравець В.Ю. надійшла заява, згідно якої просить проводити судовий розгляд за відсутності позивача та представника. Позовні вимоги підтримує повністю та просила такі задовольнити (а.с.30).

Відповідач представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс»

та треті особи в судове засідання не з`явились, хоча такі належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. Однак, від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс» Тітової О.О. надійшло клопотання про зменшення розміру та про відмову у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу. Вважає, що позивачем до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом з зазначенням витраченого часу по кожному із видів робіт та розрахунком вартості виконання кожного із виду робіт з врахуванням витраченого на це часу, оформленого у встановленому законом порядку. Тому, відсутність вищезазначеної інформації (документів) є прямою підставою щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат. Водночас, вважає, що зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критерію реальності на розумності таких витрат. Тому, відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу можливе в розмірі середньо ринкової вартості цієї послуги, що складає 2500 гривень (а.с.34-39).

Тому, відповідно до 223 ЦПК України дану цивільну справу слід розглядати за відсутності вказаних осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,4 ЦК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що позивач 18 травня 2021 року уклала кредитний договір №0702-1435 з ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС (а.с. 10).

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п.19 ст.34 закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 закону «Про нотаріат» та гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Статтею 88 закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно п.п.3.1., 3.2., 3.5 цієї Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, та передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 pоку, п.2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитним правовідносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, за змістом наведених норм вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не вирішує спорів про право, а відтак вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні можуть бути оскаржені до суду особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а також у зв`язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру заборгованості. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, згідно якої, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав (п.34 постанови).

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Встановлено, що 11 січня 2022 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис за реєстраційним №800 про звернення стягнення з ОСОБА_4 , яка є боржником за договором №0702-1435 від 18.05.2021р.

Сума заборгованості складає 43185 гривень, прострочена заборгованість по тілу 14400грн., 28 785 гривень прострочена заборгованість по несплачених відсотках (а.с.10).

10.02.2022року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Р.І. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №800, виданого 11.01.2022року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брігідою Володимиром Олександровичем (а.с.8).

Судом встановлено, що подані документи не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, що суперечить ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З урахуванням викладеного, докладно проаналізував обставини справи, суд прийшов до висновку, що з документів, поданих до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Брігіди Володимира Олександровича заявлена до стягнення заборгованість не може вважатися безспірною. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимог чинного законодавства України, що регулює вчинення нотаріальних написів. Нотаріусом не було з`ясовано чи дійсно на момент вчинення ним виконавчого напису позивач, як боржник, мав безспірну заборгованість перед стягувачем, зокрема він повинен був отримати виписку з рахунку боржника, яка може формуватися на підставі укладеного між сторонами договору банківського рахунку та видаватися виключно банківською установою. Як встановлено судом, ТзОВ «Укркредит фінанс» не є банківською установою, а тому не міг надати нотаріусу виписку з банківського рахунку, оскільки між ним та позивачем не укладено та не могло бути укладено договору банківського рахунку. Нотаріусом було взято до уваги фактично розрахунок заборгованості наданий відповідачем, який не є випискою з рахунку за своєю суттю. Тому нотаріус не міг перевірити безспірність заборгованості позивача та встановити таку.

Слід зазначити, що кредитний договір №0702-1435 від 18.05.2021 року укладений з ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та позивачем не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконано, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що суперечить вимогам ст.ст. 87,88 Закону України Про нотаріат та Переліку документів, що стверджується правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Виконавчий напис здійснений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК України розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми,що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката,необхідних для надання правничої допомоги,встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів,які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничоїдопомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2) часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанням іншої сторони,зменшити розмір витрат на правничу допомогу,які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.п.1.1 договору про надання правової допомоги від 13.07.2022року, укладеного між адвокатом Мотальова-Кравець Валерія Юріївна та ОСОБА_2 , клієнт зобов`язується виплатити адвокату за надані юридичні послуги гонорар, а також відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов`язані з виконанням доручення клієнта. (а.с.13).

Згідно п. 3.1. Договору за послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 4000 грн.00 коп. (а.с.13-16)

Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №б/н від 13.07.2022року, адвокат надав наступні послуги:

- усна консультація 1 год. - 500грн.;

- складання позовної заяви - 5 год. 3500 грн.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (вивчення норм законодавства, обсягу доказів,складання і направлення відзиву на позовну заяву, пояснень), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає за можливе зменшення їх розміру та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс» у розмірі 2500 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №800 виданий 11.01.2022року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс» на користь ОСОБА_2 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит фінанс», місцезнаходження: м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407; ЄДРПОУ: 38548598.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брігіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: м. Київ,проспект Григоренка,15, приміщення 3.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Онишкевич Роман Іванович, місцезнаходження: м. Львів, вул. Вербицького М., 12/1

Суддя О. Я. Гуняк