Постанова № 10737136, 27.09.2007, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2007 р. Справа № 12/378-06

за позовом Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (23700 Вінницька обл., м. Гайсин, пл. Миру, 5, ідент. код 20087612)

до 1. Приватного підприємства «Темка»(23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул.. 50 річчя СРСР, 15 а, ідент код 32215472)

2. Субєкта підприємницької діяльності гр. ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1)

про визнання договору недійсним

Суддя М. Кожухар

Секретар судового засідання О. Пилипчак

Представники:

позивача - Попова О.В. за дорученням

1-го відповідача - Семченко Г.Г. - директор

2-й відповідач - відсутній

інша особа - ОСОБА_1

Справу розглянуто із звукозаписом судового процесу.

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання на підставі ч. 1 ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 234 Цивільного кодексу України недійсним договору купівлі-продажу лісоматеріалів між ПП «Темка»та СПД ОСОБА_1, укладеного шляхом обміну первинними документами: видатковими та податковими накладними, із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Заявами від 21.11.2006 р. та 24.11.2006 р. представник позивача змінив предмет позову: просив визнати недійсним договір купівлі-продажу між відповідачами № 2-Т від 05.07.2004 р.

Ухвалою суду від 27.11.2006 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено до закінчення провадження у кримінальній справі № 06050383 відносно службових осіб Приватного підприємства «Темка».

Ухвалою суду від 05.09.2007 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову тематичну перевірку приватного підприємства «Темка»за період з 01.01.2004 року по 01.01.2005 року, за наслідками якої складено акт № 0152/2601 /32215472 від 03.03.20О5 року.

В ході перевірки було встановлено факт взаємовідносин ПП«Темка»з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, а саме придбання ПП «Темка»у СПД ОСОБА_1 лісоматеріалів на загальну суму 141049 грн. 02 коп. без ПДВ (податок на додану вартість з цих операцій складає 28206 грн. 86 коп.), що підтверджується видатковими і податковими накладними. Договір був укладений шляхом обміну первинними документами.

01 липня 2006 року старшим оперуповноваженим Немирівського ВПМ УПМ ДПА у Вінницькій області старшим лейтенантом податкової міліції Дубасом О.М. відібрано пояснення у СПД ОСОБА_1, яка повідомила, що фактично лісоматеріали Приватному підприємству «Темка» ніколи не відчужувала. Оскільки, як вбачається з пояснень, сторони по договору не мали на меті створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, тому він відповідно до статті 234 ЦК України є фіктивним. Гайсинська МДПІ вважає, що вказаний по договір є недійсним, а господарське зобов'язання, що виникло, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Під час проведення позапланової тематичної перевірки ПП «Темка»встановлено (п.1.6-2.10 Акту перевірки від 03.03.2005 року), що суми ПДВ по податкових накладних віднесені ПП «Темка»до податкового кредиту. Позивач вважає, що ПП «Темка»мало на меті не створення правових наслідків за договором купівлі-продажу лісоматеріалів, а ухилення від . оподаткування податком на додану вартість шляхом віднесення сум ПДВ по отриманих від СПД ОСОБА_1 податкових накладних до податкового кредиту за відповідні періоди липень, жовтень, листопад 2004 року, з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 нього Кодексу». Частиною 5 ст.203 ЦК України встановлено, що «Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним». Відповідно до ч. І ст. 207 Господарського кодексу України "Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби "подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Згідно зі ст.208 ГК України "Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. "

В судовому засіданні 27.09.2007 р. представник позивача позовні вимоги та заяви про зміну предмета позову підтримав, посилаючись: при розгляді справи на те, що договір між відповідачами не відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави; в судових дебатах на те, що договір не відповідає вимогам закону, так як відповідачі не мали на меті настання будь-яких юридичних наслідків.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що угода між сторонами укладена і виконана, господарські правовідносини між ними мали місце і це підтверджується первинними документами та постановою про закриття кримінальної справи № 06050383 від 13.08.2007 р.

Ухвалою суду від 27.09.2007 р. провадження у справі стосовно СПД ОСОБА_1 закрито, оскільки вона припинила підприємницьку діяльність і не має статусу субєкта підприємницької діяльності.

В попередніх судових засіданнях ОСОБА_1., яка на той час була субєктом підприємницької діяльності, декілька раз міняла свої пояснення та позицію по суті спору.

У судовому засіданні 27.09.2007 р. присутня в якості іншої особи ОСОБА_1 підтвердила наявність господарських правовідносин з ПП «Темка».

З пояснень представників сторін та наданих матеріалів суд вбачає таке.

05.07.2004 р. між Приватним підприємством «Темка»(Покупець за договором) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Продавець за договором) укладено договір № 2-Т, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує лісоматеріали пиловочні 1,2 і 3 сортів листвяних порід (дуб, черешня, ясен, клен, бук) загальним обємом 500 куб.м. на загальну суму 300000 грн.

З липень, жовтень, листопад 2004 р. по видаткових та податкових накладних Покупець отримав від Продавця та оплатив лісоматеріали на загальну суму 141049 грн. 02 коп. без ПДВ, що становить 28206 грн. 86 коп.

З 21.01.2005 р. по 03.03.2005 р. ДПІ у Немирівському районі здійснено позапланову тематичну документальну перевірку ПП «Темка»по питанню достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за період з 20.02.2004 р. по 02.01.2005 р., яка оформлена актом № 0152/2601/32215472 від 03.03.2005 р.

Перевіркою зокрема встановлено, що ПП «Темка»у перевірений період придбавало у різних субєктів підприємницької діяльності лісоматеріали, які продавало за зовнішньоекономічними контрактами Турецьким фірмам. Лісоматеріали зберігались підприємством на орендованій за договором оренди від 26.11.2003 р. у ВАТ «Райагротехсервіс»(м. Гайсин Вінницької області) площадці. ПП «Темка»завищено суму податкового кредиту на 28208 грн., яка не підтверджена податковими накладними (надані ксерокопії податкових накладних). При цьому у пункті 2.9 акту вказано, що перевіркою наявності податкових накладних, на підставі яких ПДВ по отриманих товарах віднесено до податкового кредиту порушень не встановлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пояснення, відібрані 01.07.2006 р. старшим оперуповноваженим Немирівського ВПМ УПМ ДПА у Вінницькій області у СПД ОСОБА_1, яка пояснила, що господарські операції з ПП «Темка»не здійснювала.

03.11.2006 р. було порушено кримінальну справу № 06050383 за фактом замаху службовими особами приватного підприємства «Темка»на заволодіння державним майном, за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ст. 191 ч. 4 КК України.

В ході слідства СПД Сергеєва кілька разів міняла свої показання, якими то заперечувала факти господарських відносин з ПП «Темка», то підтверджувала їх. На підставі первинних документів та показів інших свідків слідчим органом встановлено, що Сергеєва мала правовідносини з ПП «Темка», для якого шукала постачальників та придбавала лісоматеріали, які потім продавала за договором № 2-Т від 05.07.2004 р., отримуючи за них кошти готівкою і безготівково. ПП «Темка»отримані лісоматеріали продано на Турецькі фірми. З огляду на це, провадження у кримінальній справі постановою від 13.08.2007 р. закрито.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 ст.203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.»

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним, і визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З даної норми закону вбачається, що намір на укладення фіктивного правочину повинен бути у сторін на момент укладення такого правочину.

Фіктивний договір, як такий, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним лише при встановленні, що сторони, або одна із них, на момент укладення такого правочину бажали настання негативних для держави і суспільства наслідків або свідомо допускали їх.

Позивач не надав доказів наявності таких намірів у ПП «Темка»та СПД ОСОБА_1 на момент укладення договору, що є предметом спору.

Позовні вимоги ґрунтуються лише на поясненнях СПД ОСОБА_1, відібраних співробітником податкової міліції згідно ст. 22 Закону України «Про державну податкову службу, про те, що господарські операції з ПП «Темка»не здійснювались.

Однак ці пояснення не приймаються судом, оскільки спростовуються первинними документами щодо укладення договору про поставку лісоматеріалів та його фактичного виконання, а саме: договором № 2-Т від 05.07.2004 р., видатковими і податковими накладними, платіжними дорученнями, - а також постановою про закриття кримінальної справи від 13.08.2007 р., яка ґрунтується на показах свідків та досліджених первинних документах.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово міняла свої пояснення як у судових засіданнях так і показання при розслідуванні кримінальної справи.

До того ж, навіть, зазначаючи про відсутність господарських операцій між нею та ПП «Темка», СПД Сергеєва не стверджувала про те, що у сторін на момент укладення договору був намір на укладення фіктивного договору.

Відсутність у ОСОБА_1 складських приміщень для збереження лісоматеріалів та у сторін - документів на доставку товару не свідчить про їх намір на укладення фіктивного договору та відсутність самих господарських операцій з купівлі-продажу лісоматеріалів, які у подальшому продані за кордон, що стверджується відповідними первинними документами та проведеними податковим і слідчим органом перевірками.

З позовної заяви випливає, що, укладаючи цей договір, саме Приватне підприємство «Темка»діяло з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Однак позивач не зазначив, на чому ґрунтуються такі його доводи та якими доказами вони підтверджується.

В якості правових підстав позовних вимог позивач також послався на ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як наголошено у Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26.09.2006 р. у справі за позовом податкового органу до Приватного підприємства "Колар" та Приватного підприємства "Асторія-2003" про визнання недійсним договору, положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування санкцій за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції застосовуються лише судом, що відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Ці санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, тому вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України, і, відповідно, можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 2, 7, 71, 86, 158, 160, 162, 163, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову до Приватного підприємства «Темка»(23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. 50 річчя СРСР, 15 а, ідент код 32215472) відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя М. Кожухар

Повний текст постанови складено 01.10.2007 р.