Рішення № 107370038, 16.11.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1140/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8) про стягнення 152'512,78 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якому просить стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 152'512,78 грн, з яких: 130'000,00 грн матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) в межах фактичних затрат, 20'674,97 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 1'837,81 грн, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 2'481 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/1140/22, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.08.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 61057, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, м. Харків.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1140/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

15.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (надалі Позивач) та Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" було укладено Додатковий договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/6774500/9069/20 на другий період страхування (з 16.08.2020 по 15.08.2021) (надалі Договір страхування). Предметом Договору є страхування транспортних засобів згідно Додатку № 1 до Договору, в переліку якого є SEAT IBIZA д.н. НОМЕР_1 (надалі Застрахований ТЗ).

13.07.2021 року в м. Чугуїв, на вул. Харківській в районі буд. 45 відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ та ТЗ марки Chevrolet Lacetti, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Чугуївського районного суду Харківської області від 31 серпня 2021 року по справі №636/3405/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено застрахований ТЗ SEAT IBIZA д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується також постановою суду.

Враховуючи наявність Договору страхування, водій пошкодженого застрахованого ТЗ звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" з заявою про факт настання події.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля SEAT IBIZA д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ від 14.07.2021 та отримано рахунок на оплату ремонту автомобіля №195 від 11.08.2021, згідно якого вартість ремонту пошкодженого ТЗ SEAT IBIZA д.н. НОМЕР_1 складає 149'479,67 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" складено страховий акт № 2300358425 від 16.08.2021 року на суму 149'479,67 грн, виплату якої здійснено на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 034350 від 17 серпня 2021 року.

Також, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" отримано акт виявлення прихованих пошкоджень та рахунок на оплату №212 від 03.09.2021 на суму 29'273,60 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" складено страховий акт 2 №2300358425 від 16.19.2021 року на доплату суми 29'273,60 грн, виплату якої здійснено на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 039004 від 17 вересня 2021 року.

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування склала 178'753,27 грн.

Позивач зазначає, що задля врегулювання спору у досудовому порядку та враховуючи, що винуватцем ДТП є водій ТЗ Chevrolet Lacetti, д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Мега-Гарант" (поліс ЕР200762463) позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 178'753,27 грн.

Відповідно до полісу № ЕР200762463 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 130'000 грн, франшиза 0 грн. А тому, розмір страхового відшкодування на користь позивача має становити 130'000,00 грн.

Проте, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, чим відповідно порушив право позивача на отримання відшкодування в порядку регресу (суброгації).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд зазначає, що у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією (аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).

Суд наголошує, що внаслідок виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому) до такого страховика у відповідності до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Норма статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.02.2018 у справі №910/22886/16).

При цьому, у постанові від 20.03.2018 у справі №911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У постанові від 03.07.2019 у справі №910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Суд установив, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту. Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.

Станом на момент ухвалення рішення по даній справі, відповідачем не сплачено суму страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 130'000 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20'674,97 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1'837,81 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною другою цієї статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюються положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов`язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, то відповідач, отримавши вимогу позивача та не виплативши суми страхового відшкодування у визначений статтею 530 Цивільного кодексу України строк, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція визначена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/18319/16 та від 20.04.2018 у справі №910/12028/17.

Так, позивачем у якості доказів надсилання вимоги на адресу відповідача надано заяву про виплату відшкодування вих.№ 23000358425 від 05.10.2021 та поштовий чек від 06.10.2021.

Суд, дослідивши вказані докази, зазначає, що вони не є належними доказами надсилання заяви про виплату відшкодування вих.№ 23000358425 від 05.10.2021 на адресу відповідача, оскільки зі змісту поштового чеку неможливо встановити який саме документ було надіслано. Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання вказаної заяви відповідачем.

Суд наголошує, що належним доказом надсилання певного документу є опис вкладення у поштове відправлення, який відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, зі змісту якого можливо встановити документи, які було надіслано.

Враховуючи відсутність належних доказів надсилання вимоги на адресу відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20'674,97 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1'837,81 грн.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) 130'000,00 грн матеріальної шкоди та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2'114,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137).

Відповідач: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289).

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України із 24.02.2022, обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі складено та підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду" 16 листопада 2022 року.

СуддяІ.В. Трофімов