Рішення № 107356180, 16.11.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/7209/22

Провадження № 2/463/1600/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за послуги з електропостачання за період з 1 вересня 2019 року до 31 серпня 2022 року у розмірі 7284 грн. 59 коп., а також понесених витрат на оплату судового збору.

Позов мотивує зокрема тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 8 червня 2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у будинках у м. Львові. Вказує, що ЛКП «Господар» здійснює надання послуг з управління будинку, зокрема послуги з електропостачання будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 . Є власницею квартир АДРЕСА_2 у вказаному будинку, для здійснення оплати комунальних послуг мешканцям даних квартир відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Водночас відповідач неналежним чином сплачувала послуги з електропостачання за період з 1 вересня 2019 року до 31 серпня 2022 року, внаслідок чого станом на 1 вересня 2022 року виникла заборгованість у розмірі 7 284 гри. 59 коп. Позивач звертає увагу на те, що відповідачем здійснювались сплати заборгованості у сумах, що переривають перебіг строку позовної давності. Окрім того повідомляє, що рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 23 лютого 2021 року у справі №463/8614/19 суд вирішив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з електропостачання за період з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2019 року у розмірі 14 379 грн 25 коп., відтак у суму заборгованості, що утворилась станом на 1 вересня 2022 рок вказана вище сума не входить, оскільки питання стягнення такої вже розглядалось судом. Відтак позивач вказує, що оскільки відповідач користувалась послугами, які надає позивач, то відповідно до ст. 68 Житлового кодексу остання зобов`язаний був своєчасно вносити плату за комунальні послуги у встановлений термін, однак така оплата останньою не здійснювалась. При цьому звертає увагу суду на те, що жодних актів-претензій від відповідача протягом усього строку надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не надходило, що є також одним із доказів належного виконання позивачем своїх обов`язків. З врахуванням наведеного позов просить задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.

Матеріали даного позову були подані до Личаківського районного суду м. Львова 5 жовтня 2022 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито у ній провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами на 16 листопада 2022 року.

Копію вказаної вище ухвали, а також копію позовної заяви з додатками того ж дня - 17 жовтня 2022 року було скеровано сторонам для відома. Позивачем було отримано копію ухвали 20 жовтня 2022 року, а поштове відправлення, що скеровувалось на адресу відповідача, 27 жовтня 2022 року повернулось до суду без вручення з проставленою у такому 25 жовтня 2022 року у наявній на ньому довідці про причини повернення відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, відтак судом було повторно скеровано його відповідачу. Дане поштове відправлення було отримано відповідачем 3 листопада 2022 року.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні чи про відкладення розгляду для надання додаткових доказів не подав, а також не скерував до суду заперечень щодо можливості заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи належним чином, протягом п`ятнадцятиденного строку з дня вручення їй ухвали про відкриття провадження у справі відзиву на позовну заяву, або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не подала, а також не подала клопотання про відкладення розгляду для надання додаткового часу для подання таких.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 279 ЦПК України суд вважає за можливе завершити розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому слід зауважити, що право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Так судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року у справі № 463/8614/19, провадження № 2/463/531/21, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Дім» заборгованість за житлово-комунальні послуги (утримання будинку та прибудинкової території, електроенергія) у розмірі 19025,19 грн. (а.с. 7-8).

При цьому у даній справі позивач просив зокрема стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з електропостачання за період з січня 2015 року по серпень 2019 року у розмірі 14379,25 грн.

Даним рішенням було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири становить 41,80 кв.м. Квартира складається з трьох кімнат житловою площею 29,60 кв.м. Окрім відповідача у квартирі зареєстрований її син ОСОБА_2 . Відповідач є основним квартиронаймачем цієї квартири на підставі ордера № 0004583 від 5 серпня 2015 року.

Наведене підтверджується також наявною у матеріалах даної справи довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №639 від 23 вересня 2022 року (а.с. 6).

Окрім того вказаним вище рішенням суду також було встановлено, що житлово-комунальні послуги мешканцям вказаного будинку надавались на той час позивачем - ЛКП «Дім», договірні відносини між сторонами були відсутні. При цьому згідно розрахунків заборгованості за період з січня 2015 року по серпень 2019 року заборгованість відповідача за надані послуги з електропостачання становила 14379,25 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 463/8614/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 лютого 2021 року - залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99187543).

Апеляційний суд підтвердив висновки суду першої інстанції, зокрема зазначив, що сам факт відсутності укладеного договору про надання комунальних послуг не може бути підставою для звільнення від оплати таких, за послуги, які відповідачу фактично надаються в повній мірі. Доказів в підтвердження того, що комунальні послуги і послуги з постачання електроенергії їй не надаються, або надаються частково чи неналежної якості, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено.

Вказав, що загальна площа квартир ОСОБА_1 становить 41,80 кв.м., в зв`язку з чим, саме ця величина береться до розрахунку для визначення вартості щомісячних послуг з утримання будинку та нарахування вартості електроенергії.

При цьому суд зазначив, що покликання ОСОБА_1 на те, що їй за її проханням не встановили прилад індивідуального обліку електроенергії, а також те, що вона не використовує електроприлади великої потужності і вона не має обов`язку забезпечувати освітлення тих приміщень якими фактично не користується, не може бути підставою для зменшення суми щомісячних платежів за електроенергію або звільнення від сплати таких.

Ухвалою Львівської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 5626 «Про припинення ЛКП «Дім», ЛКП «Управитель», МП «Стихія» шляхом приєднання до ЛКП «Господар» припинено ЛКП «Дім» шляхом приєднання до ЛКП «Господар», відтак правонаступником прав та обов`язків ЛКП «Дім» на даний час є ЛКП «Господар», в тому числі останнім надаються житлово-комунальні послуги мешканцям будинку АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять доказів про існування між сторонами договірних відносин.

З представленого позивачем суду розрахунку заборгованості (відомості про нарахування та оплату послуг) вбачається, що мешканцям квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 . Станом на 1 вересня 2019 року за вказаним особовим рахунком була наявна заборгованість за послуги з постачання електроенергії у розмірі 14379, 25 грн., за період з 1 вересня 2019 року до 31 серпня 2021 року користувачем за даним рахунком ОСОБА_1 надалі не сплачувались належно витрати за постачання електроенергії, внаслідок чого станом на 31 серпня 2022 року з врахуванням часткових оплат (стягнень на виконання рішенням суду) виникла заборгованість в загальному розмірі 20711,03 грн. з яких за вказаний період нараховано 7284,59 грн. вартості наданих послуг з електропостачання (а.с. 5).

Таким чином питання, які мають бути вирішені в цій справі полягають в тому, чи несе відповідач обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг та чи є наданий позивачем розрахунок обґрунтованим.

Так згідно з ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того ст. 68 ЖК України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 такої виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а пунктом 6 даної частини статті визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок індивідуального споживача надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому так само як і виконавець індивідуальний споживач в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою для стягнення з відповідача заборгованості.

В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Водночас суд вважає підтвердженою ту обставину, що позивач належним чином надавав послуги відповідачеві, оскільки відповідно до частин 1 та 4 статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що сторони складали акти-претензії, суд використовує презумпцію, що позивач належним чином надавав відповідачу житлово-комунальні послуги.

Також у справі, яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведений позивачем розрахунок заборгованості є невірним, а тому такий приймається судом до уваги як належний доказ розміру наявної у відповідача заборгованості.

Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідач за отримані житлово-комунальні послуги не сплачувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги належної якості, зобов`язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

При цьому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме на оплату судового збору в розмірі 2481 грн., сплата якого підтверджується наданою позивачем квитанцією (а.с. 4).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 223, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 68, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

ухвалив:

позов Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованість за послуги з електропостачання у розмірі 7284 (сім тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судові витрати в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят однієї) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Господар», місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 75, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20822324.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Стрепко Н.Л.