Рішення № 107349567, 02.11.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022м. ДніпроСправа № 904/1645/22

За позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України, м. Київ

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Ліпинському М.О.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Корж Ю.С. довіреність № 8003/01 від 04.10.2022

від третьої особи: Мосіна М.І. витяг з ЄДР

від прокуратури: Богомол О.М. службове посвідчення № 058535 від 07.12.2020

РУХ СПРАВИ.

Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 19.07.2022.

Також ухвалою суду від 30.06.2022 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Східний офіс Держаудитслужби.

Ухвалою суду від 19.07.2022 відкладено підготовче засідання на 02.08.2022.

Ухвалою суду від 02.08.2022 відкладено підготовче засідання на 17.08.2022.

Ухвалою суду від 17.08.2022 відкладено підготовче засідання на 31.08.2022.

Судове засідання, призначене на 31.08.2022, не відбулось внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Дніпро.

Ухвалою суду від 31.08.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено розгляд справи на 27.09.2022.

Протокольною ухвалою від 27.09.2022 судом поновлено прокурору строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 27.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.11.2022.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Прокурор зазначив, що на виконання п. 2.9 плану роботи Держфінінспекції в Україні на ІІІ квартал 2015 року на підставі направлення № 201 від 11.08.2015, виданого начальником Криворізької ОДФІ, фахівцями інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», у тому числі використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою виявлено ряд фінансових порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 09.11.2015 №850-39/21.

За твердженням прокурора, перевіркою правильності визначення обсягу заборгованості з різниці в тарифах встановлено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі Порядок № 30).

Так, відповідно до п. 6 Порядку № 30 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов`язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Прокурор зазначив, що ревізією питання правильності та достовірності визначення ДП «Криворізька теплоцентраль» фактичних витрат, пов`язаних з наданням послуг населенню за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено, що базою для визначення витрат у Розрахунках із різниці в тарифах, пов`язаних з наданням підприємством послуг населенню, за 2014 рік є: виробнича собівартість продукції, адміністративні витрати в повному обсязі та витрати на збут. В бухгалтерському обліку вказані витрати відображено за Дебетом рахунків 901 «Собівартість реалізованих послуг», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» з наступним віднесенням в дебет рахунку 79 «Фінансовий результат».

Розмір різниці в тарифах визначався підприємством, як різниця між нарахованими доходами за послуги з опалення населенню та витратами, без урахування податку на додану вартість.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі Порядок № 869).

Відповідно до п. 4 Порядку № 869, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку, тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку. Також, відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 визначено, що встановлені тарифи на комунальні послуги повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планових витрат на їх виробництво з урахуванням планового прибутку.

Формування тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для підприємства здійснюється на підставі річного плану відпуску теплової енергії, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів та цін у планованому періоді (п.12 Порядку №869).

При цьому, за твердженням прокурора, в ході ревізії встановлено зайве отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в сумі 259 538,0 грн., яке виникло внаслідок не підтвердження даними бухгалтерського обліку амортизаційних витрат, які були включені до Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року.

Прокурор вказав, що, відповідно даних Головної книги за 2014 рік амортизаційні витрати по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року складають у сумі 9 667 538,46 грн., а саме: рахунок 131 «Знос основних засобів» - 8 129 441,33 грн.; рахунок 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» - 598 888,12 грн.; рахунок 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» - 939 178,01 грн.; рахунок 135 «Знос інвестиційної нерухомості» - 31,00 гривень.

Однак, як зазначив прокурор, до Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП "Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року включені амортизаційні витрати у сумі 9 966,0 тис. гривень.

За розрахунком прокурора, різниця між даними Головної книги за 2014 рік та Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП "Криворізька теплоцентраль" за 12 місяців 2014 року складають 259 538,0 грн. (9 667 538,0 грн. - 19 366,0 грн. (рахунок 949) - 9 966 000,0 грн.) х 81,66% = 259 538,0 грн.

Прокурор наполягає на тому, що в результаті завищення фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року, внаслідок включення до фактичної собівартості амортизаційних витрат, ДП «Криворізька теплоцентраль» завищено Розрахунок заборгованості із різниці в тарифах на суму 259 538,0 грн., що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету, на вказану суму.

Вищезазначене, за твердженням прокурора, є порушенням вимог п. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV), п. 5 Порядку № 375 та п.п. 16,18 Порядку № 869.

Крім того, як зазначив прокурор, в ході даної ревізії встановлено завищення фактичних витрат підприємства за 2014 рік в загальній сумі 1 844 050, 76 грн., що виникло внаслідок включення до прямих витрат виробничої собівартості витрати паливно-мастильних матеріалів експлуатації транспортних засобів, які були задіяні на ремонтні роботи.

Прокурор зазначив, що із загальної суми витрат ДП «Криворізька теплоцентраль» окремим рядком виділено витрати на придбання палива зі сторони, спожитого по категоріям: населення, бюджет, інші та на господарські потреби.

Відповідно до п. 18 Порядку № 869, до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, зокрема витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку.

Прокурор вказав, що до статті паливо зі сторони Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року включені витрати на паливо у сумі 294 056 593,59 грн., а саме: газ природний у сумі 291 154 738,39 грн., паливо зі сторони (ПММ) у сумі 2 258 205,69 грн. та ПММ загальновиробничих витрат у сумі 643 649,51 грн.

В ході ревізії встановлено, що витрати паливно-мастильних матеріалів експлуатації транспортних засобів у сумі 2 258 205,69 грн. були списані ДП «Криворізька теплоцентраль» не на рахунок 235 «Ремонт та обслуговування необоротних активів», а віднесені на прямі витрати, без урахування 10% ліміту витрат на ремонтні роботи.

Різниця складає (294 056 593,59 грн. - 291 154 738,39 грн. (паливо на технологічні потреби) - 643 649,51 грн. (ПММ загальновиробничі) х 81,66% = 1 844 050,76 грн.

За таких обставин, прокурор наполягає на тому, що в результаті завищення фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень - грудень 2014 року, внаслідок включення до фактичної собівартості завищених витрат на паливно-мастильні матеріали, ДП «Криворізька теплоцентраль» завищено Розрахунок заборгованості із різниці в тарифах на суму 1 844 050,76 грн. (в тому числі за січень-травень 2014 року в сумі 906000,0 грн., червень - грудень 2014 року 938050,76 грн.), що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданої державному бюджету. Вищезазначене є порушенням п. 1, 8 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 6 Порядку № 30, п. 16 Порядку №869.

Як зазначив прокурор, в ході ревізії також встановлено зайве отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в сумі 2 187 874,71 грн., яке виникло внаслідок включення в Розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року понаднормових втрат теплової енергії в мережах за листопад та грудень 2014 року, що є порушенням пп. 3.1.8 КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні", п.5 Порядку № 375, п.16,18 Порядку № 869 та п. 1, 8 ст. 9 Закону № 996-XIV.

Так, нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва (п.14 Порядку № 869).

За твердженням прокурора, для ДП «Криворізька теплоцентраль», відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94, Київ 1998), загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії складають 20,52%.

Норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії затверджені Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та підписані в.о. генеральним директором ДП «Криворізька теплоцентраль» Кустарьовим М.С.

При цьому, ревізією нормативних втрат теплової енергії в мережах за 2014 рік встановлено, що підприємство в Розрахунку вартості різниці втрат тепла в мережах між фактичними та нормативними втратами по ДП «Криворізька теплоцентраль» за січень-грудень 2014 року при розрахунку втрат тепла в мережах застосовує коефіцієнт у розмірі 20,52, який був визначений по результатам випробувань на підставі договору № 14 від 09.04.2009 на виконання роботи: «Випробування водяних теплових мереж з діаметром головної ділянки Ду=600 мм ДП «Криворізька теплоцентраль» на втрати тепла через ізоляцію трубопроводів», укладеного між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством «Західенергоавтоматика».

За твердженням прокурора, в ході ревізії, встановлено, що в жовтні 2009 року на виконання умов зазначеного договору від 09.04.2009 № 14 проведені розрахунки втрат тепла під час випробувань зовнішніх водяних теплових мереж ДП «Криворізька теплоцентраль» від РК-3 до ЦТП-14, при співставленні експлуатаційних теплових втрат прийняті теплові втрати, які одержані під час випробувань.

Згідно РД 34.09.225 (Методические указания по определению теплових потерь в водяных и паровых тепловых сетях) коефіцієнти для подавальних трубопроводів надземного прокладання К=0,908; для зворотних трубопроводів надземного прокладання К=0,827; для трубопроводів підземного прокладання К=1,16 дозволяється застосовувати для розрахунку нормативних втрат тепла через ізоляцію теплопроводів на протязі не більше 5 років.

Отже, за твердженням прокурора, в жовтні 2014 року сплинув термін дії застосування коефіцієнтів для подавальних трубопроводів надземного прокладання К=0,908; для зворотних трубопроводів надземного прокладання К=0,827; для трубопроводів підземного прокладання К= 1,16.

Прокурор зазначив, що таким чином, відповідач в порушив вимоги п.3.1.8 КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затвердженим Державним комітетом України по житлово - комунальному господарству від 14.12.1993, яким визначено, що втрати теплової енергії в теплових мережах визначаються за результатами проведених теплових випробовувань. У разі неможливості визначення втрат тепла в теплових мережах на підставі випробовувань допускається приймати величину втрат у частках від відпущеного тепла, але не більше 13 %.

При цьому, в рядку 245 Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами за листопад та грудень 2014 року (форма №2-НКП-тепло (місячна)), нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах ліцензіата становлять відповідно 35 911 Гкал та 41 055 Гкал.

Питома вага відпущеної теплової енергії для населення, в загальному обсязі корисно відпущеної теплової енергії, становить 81,66%.

Сумарні втрати теплової енергії в теплових мережах для населення становлять 62 850,4 Гкал (35 911 Гкал + 41 055 Гкал) х 81,66% = 62 850,4 Гкал).

Собівартість 1 Гкал для категорії населення складає 462,91 гривень.

Різниця між фактично використаним підприємством та нормативно визначеними втратами теплової енергії в теплових мережах для населення становлять 2 187 874,71 грн. (62 850,4 Гкал х (20,52%-13%) х 462,91 грн.).

За таких обставин, за розрахунком прокурора, загалом ревізією питання використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню встановлено зайве отримання коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків, на суму 4 291 463,47 грн. (259 538,0 грн. + 1 844 050,76 грн. + 2 187 874,71 грн.).

З метою усунення виявлених порушень на підставі п. 7 ст. 10, ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», об`єкту контролю була направлена вимога про усунення порушень від 11.12.2015 № 850-15/1944.

Однак, за твердженням прокурора, відповідачем не було вжито заходів по усуненню порушень та відшкодуванню завданих збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Що і стало причиною виникнення спору.

Щодо визначення прокурором Міністерства розвитку громад та території України у якості позивача у цій справі прокурор послався на таке. Прокурор наполягає на тому, що Мінрегіон є належним позивачем у цій справі, оскільки є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми (надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню).

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурор зазначив про таке.

Прокурор вказав, що у 2016 розі звернувся до суду адміністративної юрисдикції із позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" з вимогою про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Разом з цим, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 804/7056/16 було залишено без розгляду позов прокурора через відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави у вказаній справі.

Прокурор наполягає на поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки у нього були наявні обґрунтовані підстави вважати, що інтереси держави будуть захищені у вищевказаному судовому провадженні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду до того самого відповідача, з тим предметом та за тих самих підстав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 49 ГПК України. Так, у 2016 році прокурор вже звертався до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" з вимогою про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Відповідач наполягає на тому, що цей спір відноситься до адміністративної, а не господарської юрисдикції.

Відповідач вказав, що прокурором було обрано неналежний компетентний орган, який повинен був здійснювати захист інтересів держави у даному випадку. Відповідач наполягає на тому, що саме орган державного фінансового контролю (Держфінінспекція, в подальшому Держаудитслужба), відповідно до покладених на нього завдань, уповноважений пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора. Відповідач вважає, що строк звернення до суду з цим позовом сплив 09.11.2018.

Щодо встановлення факту завдання збитків державі постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/16546/15 відповідач зазначив про таке.

Відповідач наголосив на тому, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 804/16546/15 суду лише підтверджено, що орган фінансового контролю має повноваження на підставі акту ревізії надсилати вимогу про усунення порушень, а правомірність визначених у вимозі сум має перевірятись у судовому порядку за позовом органу державної фінансової інспекції, а не за позовом підконтрольної установи, в даному випадку - ДП «Криворізька теплоцентраль», про визнання вимоги протиправною.

Тобто, на думку відповідача, правомірність висновків визначених у вимозі № 850-15/1944 від 11.12.2015, складеної на підставі Акту № 850/-39/21 від 09.11.2015 під час розгляду справи №804/16546/15 Дніпропетровським окружним адміністративним судом не досліджувалась.

Відповідач наполягає на тому, що висновок щодо законності дій органу фінансового контролю про проведення ревізії та правомірності направлення на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» вимоги про усунення порушень не тотожний правомірності висновків, що містяться в акті перевірки.

Дослідження правомірності висновків в Акті перевірки та визначених у вимозі сум, на думку відповідача, може перевірятись у судовому порядку, але таке дослідження є також юрисдикцією адміністративного судочинства.

Щодо визнання АТ «Криворізька теплоцентраль» винних дій під час складання Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та транспортувалася населенню за 2015 рік ПАТ «Криворізька теплоцентраль», відповідач зазначив про таке.

Відповідач вказав, що, відповідно до пояснень головного бухгалтера АТ «Криворізька теплоцентраль» Хаустової Л.І. до акту ревізії, зменшення заявленої до відшкодування різниці в тарифах з 2015 рік здійснено на вимогу комісії з питань узгодження заборгованості з різниці тарифах. Таке зменшення здійснено як тимчасовий захід до вирішення питання щодо правомірності висновків Акту перевірки № 850/-39/21 від 09.11.2015 в судовому порядку.

Оскільки у вимозі 850-15/1944 від 11.12.2015 орган фінансового контролю не зазначав спосіб усунення порушень, розгляд судової справи № 804/7056/16 було зупинено. Господарським судом Дніпропетровської області, 23.03.2017 було порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль). Товариством на вимогу комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах було зменшено розмір заявленої до відшкодування різниці в тарифах за 2015 рік.

Таким чином, на думку відповідача, якщо брати до уваги наданий до позову Розрахунок обсягу заборгованості з різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та транспортувалася населенню за 2015 рік по ПАТ «Криворізька теплоцентраль» та Протокол № 5 від 21.06.2017 засідання обласної комісії з питання узгодження різниці в тарифах, то можливо стверджувати про відшкодування відповідачем завданих збитків.

Відповідач зазначив, що в 2014 році АТ «Криворізька теплоцентраль», на підставі укладених договорів про проведення взаєморозрахунків отримало для відшкодування різниці в тарифах два перекази, а саме: 33 802 490,00 грн. - на підставі договору № 30Е/92 від 27.05.2014 та 27 459 939,00 грн. - на підставі договору № 668/30 від 07.10.2014.

Представник АТ «Криворізька теплоцентраль» звертає увагу суду, що фінансування в сумі 27 459 939,00 грн. було здійснено на підставі договору про проведення взаєморозрахунків № 668/30 від 07.10.2014. Тобто, договір укладено до завершення 2014 року, а отже фінансування в сумі 27 459 939,00 грн. ніяк не може стосуватись різниці в тарифах за червень-грудень 2014 року, як зазначено в Акті перевірки № 850-39/21. Адже, і відповідно до пункту 3 Порядку № 30, перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася (компенсації, що розрахована) на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості.

Щодо суми 33 802 490,00 грн., відповідач звернув увагу на те, що вказана сума перерахована за договором про проведення взаєморозрахунків № 30Е/92 від 27.05.2014 і взагалі не стосується Розрахунку різниці в тарифах за 2014 рік. Зазначена сума є відшкодуванням заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла станом на 01.01.2014 рік за попередні роки.

Відповідач зазначив, що взаєморозрахунки щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, проводилися на підставі укладених договорів, які не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідач вказав, що прокурором не доведено наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов, необхідних для задоволення позовних вимог про стягнення збитків.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, у яких підтримала позовні вимоги прокурора, викладені в позові.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 4291463,47 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки спільно відповідачами; 3) наявність збитків у позивача; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та збитками позивача.

При цьому, в розрізі дослідження наявності правила поведінки, встановленого законом або договором, особливого значення набуває необхідність встановлення факту завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року.

Також є необхідним встановити:

- чи є Міністерство розвитку громад та території України належним позивачем у цій справі;

- чи наявні підстави для застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

На виконання п. 2.9 плану роботи Держфінінспекції в Україні на ІІІ квартал 2015 року на підставі направлення № 201 від 11.08.2015, виданого начальником Криворізької ОДФІ, фахівцями інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», у тому числі використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою виявлено ряд фінансових порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 09.11.2015 № 850-39/21.

Перевіркою правильності визначення обсягу заборгованості з різниці в тарифах встановлено таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі Порядок № 30).

Так, відповідно до п. 6 Порядку № 30 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов`язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Ревізією питання правильності та достовірності визначення ДП «Криворізька теплоцентраль» фактичних витрат, пов`язаних з наданням послуг населенню за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено, що базою для визначення витрат у Розрахунках із різниці в тарифах, пов`язаних з наданням підприємством послуг населенню, за 2014 рік є: виробнича собівартість продукції, адміністративні витрати в повному обсязі та витрати на збут. В бухгалтерському обліку вказані витрати відображено за Дебетом рахунків 901 «Собівартість реалізованих послуг», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» з наступним віднесенням в дебет рахунку 79 «Фінансовий результат».

Розмір різниці в тарифах визначався підприємством, як різниця між нарахованими доходами за послуги з опалення населенню та витратами, без урахування податку на додану вартість.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі Порядок № 869).

Відповідно до п. 4 Порядку № 869, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку, тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку. Також, відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 визначено, що встановлені тарифи на комунальні послуги повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планових витрат на їх виробництво з урахуванням планового прибутку.

Формування тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для підприємства здійснюється на підставі річного плану відпуску теплової енергії, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів та цін у планованому періоді (п.12 Порядку №869).

При цьому, в ході ревізії встановлено зайве отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в сумі 259 538,0 грн., яке виникло внаслідок не підтвердження даними бухгалтерського обліку амортизаційних витрат, які були включені до Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року.

Так, відповідно даних Головної книги за 2014 рік амортизаційні витрати по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року складають у сумі 9 667 538,46 грн., а саме: рахунок 131 «Знос основних засобів» - 8 129 441,33 грн.; рахунок 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» - 598 888,12 грн.; рахунок 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» - 939 178,01 грн.; рахунок 135 «Знос інвестиційної нерухомості» - 31,00 гривень.

Однак, до Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП "Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року включені амортизаційні витрати у сумі 9 966,0 тис. гривень.

Різниця між даними Головної книги за 2014 рік та Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП "Криворізька теплоцентраль" за 12 місяців 2014 року складають 259 538,0 грн. (9 667 538,0 грн. - 19 366,0 грн. (рахунок 949) - 9 966 000,0 грн.) х 81,66% = 259 538,0 грн.

В результаті завищення фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року, внаслідок включення до фактичної собівартості амортизаційних витрат, ДП «Криворізька теплоцентраль» завищено Розрахунок заборгованості із різниці в тарифах на суму 259 538,0 грн., що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету, на вказану суму.

Вищезазначене є порушенням вимог п. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-XIV), п. 5 Порядку № 375 та п.п. 16,18 Порядку № 869.

Крім того, в ході даної ревізії встановлено завищення фактичних витрат підприємства за 2014 рік в загальній сумі 1 844 050, 76 грн., що виникло внаслідок включення до прямих витрат виробничої собівартості витрати паливно - мастильних матеріалів експлуатації транспортних засобів, які були задіяні на ремонтні роботи.

Із загальної суми витрат ДП «Криворізька теплоцентраль» окремим рядком виділено витрати на придбання палива зі сторони, спожитого по категоріям: населення, бюджет, інші та на господарські потреби.

Відповідно до п. 18 Порядку № 869, до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, зокрема витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку.

Так, до статті паливо зі сторони Розрахунку фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року включені витрати на паливо у сумі 294 056 593,59 грн., а саме: газ природний у сумі 291 154 738,39 грн., паливо зі сторони (ПММ) у сумі 2 258 205,69 грн. та ПММ загальновиробничих витрат у сумі 643 649,51 грн.

В ході ревізії встановлено, що витрати паливно-мастильних матеріалів експлуатації транспортних засобів у сумі 2 258 205,69 грн. були списані ДП «Криворізька теплоцентраль» не на рахунок 235 «Ремонт та обслуговування необоротних активів», а віднесені на прямі витрати, без урахування 10% ліміту витрат на ремонтні роботи.

Різниця складає (294 056 593,59 грн. - 291 154 738,39 грн. (паливо на технологічні потреби) - 643 649,51 грн. (ПММ загальновиробничі) х 81,66% = 1 844 050,76 грн.

За таких обставин, в результаті завищення фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень - грудень 2014 року, внаслідок включення до фактичної собівартості завищених витрат на паливно-мастильні матеріали, ДП «Криворізька теплоцентраль» завищено Розрахунок заборгованості із різниці в тарифах на суму 1 844 050,76 грн. (в тому числі за січень-травень 2014 року в сумі 906000,0 грн., червень - грудень 2014 року 938050,76 грн.), що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданої державному бюджету. Вищезазначене є порушенням п. 1, 8 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 6 Порядку № 30, п. 16 Порядку № 869.

В ході ревізії також встановлено зайве отримання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в сумі 2 187 874,71 грн., яке виникло внаслідок включення в Розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії по ДП «Криворізька теплоцентраль» за 12 місяців 2014 року понаднормових втрат теплової енергії в мережах за листопад та грудень 2014 року, що є порушенням пп. 3.1.8 КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні", п.5 Порядку № 375, п.16,18 Порядку № 869 та п. 1, 8 ст. 9 Закону №996-XIV.

Так, нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва (п.14 Порядку № 869).

Для ДП «Криворізька теплоцентраль», відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні (КТМ 204 Україна 244-94, Київ 1998), загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії складають 20,52%.

Норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії затверджені Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та підписані в.о. генеральним директором ДП «Криворізька теплоцентраль» Кустарьовим М.С.

При цьому, ревізією нормативних втрат теплової енергії в мережах за 2014 рік встановлено, що підприємство в Розрахунку вартості різниці втрат тепла в мережах між фактичними та нормативними втратами по ДП «Криворізька теплоцентраль» за січень-грудень 2014 року при розрахунку втрат тепла в мережах застосовує коефіцієнт у розмірі 20,52, який був визначений по результатам випробувань на підставі договору № 14 від 09.04.2009 на виконання роботи: «Випробування водяних теплових мереж з діаметром головної ділянки Ду=600 мм ДП «Криворізька теплоцентраль» на втрати тепла через ізоляцію трубопроводів», укладеного між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством «Західенергоавтоматика».

В ході ревізії, встановлено, що в жовтні 2009 року на виконання умов зазначеного договору від 09.04.2009 № 14 проведені розрахунки втрат тепла під час випробувань зовнішніх водяних теплових мереж ДП «Криворізька теплоцентраль» від РК-3 до ЦТП-14, при співставленні експлуатаційних теплових втрат прийняті теплові втрати, які одержані під час випробувань.

Згідно РД 34.09.225 (Методические указания по определению теплових потерь в водяных и паровых тепловых сетях) коефіцієнти для подавальних трубопроводів надземного прокладання К=0,908; для зворотних трубопроводів надземного прокладання К=0,827; для трубопроводів підземного прокладання К=1,16 дозволяється застосовувати для розрахунку нормативних втрат тепла через ізоляцію теплопроводів на протязі не більше 5 років.

Отже, в жовтні 2014 року сплинув термін дії застосування коефіцієнтів для подавальних трубопроводів надземного прокладання К=0,908; для зворотних трубопроводів надземного прокладання К=0,827; для трубопроводів підземного прокладання К= 1,16.

Таким чином, відповідач в порушив вимоги п.3.1.8 КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затвердженим Державним комітетом України по житлово- комунальному господарству від 14.12.1993, яким визначено, що втрати теплової енергії в теплових мережах визначаються за результатами проведених теплових випробовувань. У разі неможливості визначення втрат тепла в теплових мережах на підставі випробовувань допускається приймати величину втрат у частках від відпущеного тепла, але не більше 13 %.

При цьому, в рядку 245 Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами за листопад та грудень 2014 року (форма №2-НКП-тепло (місячна)), нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах ліцензіата становлять відповідно 35 911 Гкал та 41 055 Гкал.

Питома вага відпущеної теплової енергії для населення, в загальному обсязі корисно відпущеної теплової енергії, становить 81,66%.

Сумарні втрати теплової енергії в теплових мережах для населення становлять 62 850,4 Гкал (35 911 Гкал + 41 055 Гкал) х 81,66% = 62 850,4 Гкал).

Собівартість 1 Гкал для категорії населення складає 462,91 гривень.

Різниця між фактично використаним підприємством та нормативно визначеними втратами теплової енергії в теплових мережах для населення становлять 2 187 874,71 грн. (62 850,4 Гкал х (20,52%-13%) х 462,91 грн.).

За таких обставин, загалом ревізією питання використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню встановлено зайве отримання коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків, на суму 4 291 463,47 грн. (259 538,0 грн. + 1 844 050,76 грн. + 2 187 874,71 грн.).

З метою усунення виявлених порушень на підставі п. 7 ст. 10, ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», об`єкту контролю була направлена вимога про усунення порушень від 11.12.2015 № 850-15/1944.

Однак, відповідачем не було вжито заходів по усуненню порушень та відшкодуванню завданих збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

А саме: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З викладено вище вбачається, що у діях Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправні дії відповідача, що виявились у завищенні фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року; завдання збитків державному бюджету, які виявились у надмірному перерахуванні субвенції; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та втраченою вигодою.

Щодо визначення прокурором Міністерства розвитку громад та території України у якості позивача у цій справі слід зазначити про таке.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 30.04.2014 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 25.09.2019), Мінрегіон є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну політику у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, державну житлову політику і політику у сфері благоустрою населених пунктів, державну політику у сфері житлово-комунального господарства, державну політику у сфері поводження з побутовими відходами, державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у сфері контролю житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Частиною 4 ст. 20 Бюджетного Кодексу України передбачено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного Кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, у т.ч. організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до п. 5 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 30.04.2014, Мінрегіон з метою організації своєї діяльності здійснює в межах повноважень, передбачених законом, разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим та ефективним використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм (п.п. 1), здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у відповідних сферах (п.п. 9).

За таких обставин, Мінрегіон є належним позивачем у цій справі, оскільки є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми (надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню).

Щодо посилань відповідача на те, що взаєморозрахунки щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, проводилися на підставі укладених договорів, які не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку, слід зазначити про таке.

Питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, врегульовані постановою КМУ №30 від 29.01.2014.

Відповідно до п.1 постанови КМУ № 30, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Пунктом 2 постанови КМУ № 30 передбачено, що Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Згідно із п. 3 постанови КМУ № 30, перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася (компенсації, що розрахована) на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості (розрахунку компенсації).

У відповідності із п.4 постанови КМУ № 30, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатках 2 і 3 (у разі проведення взаєморозрахунків за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", залучених до спеціального фонду державного бюджету відповідно до пункту 2 статті 16 даного Закону).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у період 2014 року (період за який розраховано збитки) взаєморозрахунки щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, проводилися на підставі укладеного договору № 668/30 від 07.10.2014.

Вказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а його сторонами є: територіальний орган Казначейства у Дніпропетровській області; Департамент фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації; Департамент ЖКХ Дніпропетровської ОДА; фінансове управління виконкому міської ради; Управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради; Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль»; Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до п.16 Договору, договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

У свою чергу, фінансування виконання умов укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, можливе лише у разі наявності відповідного рішення Мінфіну.

Міністерство фінансів України не є стороною вказаного договору, а сторони цього договору не мають можливості впливати на прийняття ним відповідних рішень.

Отже, процедура виплати субвенцій складається з декількох етапів та регулюється бюджетним законодавством, на яке відповідач, як сторона договору про організацію взаєморозрахунків, не може впливати.

Тобто, вказаний договір не є договором у розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки зміст такого договору не визначається на основі вільного волевиявлення сторін і умови такого договору не можуть погоджуватися або змінюватися сторонами на власний розсуд.

За своєю правовою природою цей договір є письмовим узгодженням зацікавлених осіб, яким підтверджується обізнаність осіб про їх дії у разі виділення відповідного фінансування з державного бюджету. У свою чергу, послідовність таких дій прямо визначається постановою КМУ № 30.

За таких обставин, аргументи відповідача про те, що прокурором обрано невірний спосіб захисту інтересів держави, є безпідставними.

А отже, позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури є обґрунтованими.

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ДАНОГО СПОРУ:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даному випадку, Міністерство розвитку громад та території України є компетентним органом для звернення до суду з цим позовом, як розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми.

Прокурором було направлено на адресу Міністерства розвитку громад та території України листи від 11.11.2021 № 15/2-2768 вих-21 та від 22.12.2021 № 15/2-3076 вих-21.

У вказаних листах прокурор про необхідність Міністерству звернутись до суду для захисту інтересів держави. Прокурор просив повідомити його щодо заходів, які були чи будуть вжиті з метою захисту інтересів держави щодо відшкодування завданих збитків.

У відповідь на такі звернення прокурора, представниками Міністерства розвитку громад та території України були направлені відповіді від 14.12.2021 № 65250-21 та від 26.01.2022 № 4735-22.

У вказаних відповідях було зазначено, що Міністерство розвитку громад та території України не залучалось до участі у справі № 804/7056/16 та не було повідомлено про розгляд такої справи. Крім того позивач наголосив, що, відповідно до висновків Верховного суду у справі №804/7056/16, звернення з позовом про відшкодування збитків державному бюджету, які виявились у надмірному перерахуванні субвенції, належить до компетенції іншого органу.

Позивачем не було вчинено жодних дій, направлених на захист інтересів держави у судовому порядку.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до компетентного органу до подання позову.

Порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у надмірному неправомірному перерахуванні бюджетних коштів приватній юридичній особі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 викладено висновок про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Забезпечення дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства є безумовним інтересом держави.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Під час розгляду цієї справи судом було встановлено факт порушення відповідачем інтересів держави та факт нездійснення компетентним органом захисту порушених інтересів. Учасниками справи, в свою чергу, не було спростовано обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, для обґрунтування підстав для представництва.

За таких обставин, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Міністерство розвитку громад та території України.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора. Відповідач вважає, що строк звернення до суду з цим позовом сплив 09.11.2018.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження № 14/101цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17, від 18.10.2017 у справі № 3-932гс17. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Як зазначено вище, актом ревізії Державної фінансової інспекції України від 09.11.2015 №850-39/21, встановлено зайве отримання Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків на загальну суму 4 291 463,47 грн.

Розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми зобов`язаний здійснювати контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, та не мав об`єктивних перешкод у здійсненні своїх контрольних функцій. Відповідно, позивач не тільки мав об`єктивну можливість, а і зобов`язаний був вчиняти активні дії та опікуватись питанням цільового та ефективного використання бюджетних коштів, і зобов`язаний вживати відповідних заходів щодо повернення до державного бюджету грошових коштів у розмірі 4 291 463,47 грн.

За таких обставин, строк позовної давності для звернення до суду як позивачем, так і прокурором, у даному випадку повинен підліковуватись саме від моменту встановлення актом ревізії Державної фінансової інспекції України від 09.11.2015 № 850-39/21 завдання державі збитків - 09.11.2015.

Відповідно, строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про відшкодування таких збитків сплив 09.11.2018.

Щодо твердження прокурора про те, що у нього були наявні обґрунтовані підстави вважати, що інтереси держави будуть захищені у судовому провадженні в рамках розгляду адміністративної справи № 804/7056/16 слід зазначити про таке.

У 20016 році прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" з вимогою про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 804/7056/16 було залишено без розгляду позов прокурора через відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави у вказаній справі.

Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Міністерство розвитку громад та території України не приймало участі у справі №804/7056/16. Відповідно, результат розгляду справи №804/7056/16 жодним чином не впливав на права та обв`язки Міністерства, і наявність такого спору жодним чином не виливало на можливість захисту Міністерством своїх прав та обов`язків (або захищених законом інтересів) шляхом подання окремого позову до суду.

Крім того, слід зауважити, що позов прокурора було залишено без розгляду саме внаслідок недотриманням останнім порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до компетентного органу до подання позову.

Інших причин поважності порушення строків позовної давності прокурором у позові та відповіді на відзив не наведено.

За таких обставин, з огляду на матеріали справи, у даному випадку відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку.

А отже, до позовних вимог прокурора про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн. слід застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається прокурор, доводяться витягом з акту ревізії від 09.11.2015 №859-39/21 з додатками (т. 1 а.с. 53 - 72), висновками на заперечення, наданими до акту ревізії (т. 1 а.с. 36 - 52), вимогою про усунення порушень № 850-15/1944 від 11.12.2015 (т. 1 а.с. 73 - 74), протоколом про адміністративне правопорушення (т. 1 а.с. 78), повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення (т. 1 а.с. 79 - 80), довіреністю (т. 1 а.с. 81), постановою про накладення адміністративного стягнення (т. 1 а.с. 82), заявою про відкриття поточного рахунку (т. 1 а.с. 34), випискою по рахунку (т. 1 а.с. 85 - 86), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 87 - 88), розрахунком обсягу заборгованості (т. 1 а.с. 89), протоколом № 5 від 21.06.2017 (т. 1 а.с. 90 - 96), постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 804/7056/16 (т. 1 а.с. 97 - 106), постановою Дніпровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 804/16546/15 (т. 1 а.с. 107 - 111).

Обставини, на які посилається позивач, доводяться листами Міністерства розвитку громад та території України з додатками (т. 1 а.с. 139 146, 161 - 163), листом Департаменту фінансів ДОДА з додатками (т. 1 а.с. 147 - 160).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться адміністративним позовом прокурора від 20.09.2016 (т. 1 а.с. 238 - 247), постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 8004/7056/16 (т. 2 а.с. 1 - 22), розрахунком обсягу заборгованості (т. 2 а.с. 23), протоколом засідання міської комісії від 28.04.2014 (т. 2 а.с. 24 - 25), платіжним дорученням (т. 2 а.с. 26), договором про організацію взаєморозрахунків (т. 2 а.с. 27 - 29), постановою Дніпровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №804/16546/15 (т. 2 а.с. 30 - 31), розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах (т. 2 а.с. 32), довідкою від 25.11.2021 (т. 2 а.с. 33 - 55).

Обставини, на які посилається третя особа, доводяться розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах (т. 2 а.с. 124).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі внаслідок спливу позовної давності для звернення прокурора до суду з цим позовом.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на прокурора.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Дніпропетровської обласної прокуратури (місцезнаходження: просп. Д. Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код: 02909938) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України (місцезнаходження: вул. Велика Житомирська. 9, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код: 00130850) до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код: 00130850; місцезнаходження: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, 50014) про стягнення збитків у розмірі 4291463,47 грн.

Витрати зі сплати судового збору покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.11.2022.

Суддя М.О. Ніколенко