Ухвала суду № 107347020, 22.08.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16509/22

Провадження № 2/761/9718/2022

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

22 серпня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до умов якого просив стягнути на свою користь з відповідача грошові кошти у розмірі 1500, 00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Відповідно до ст. 125 КПК України, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Так, процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

У справі № 462/6473/16-ц ВП ВС зазначила, що питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК. Якщо це питання не було вирішено судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. ВП ВС не вбачає підстав для відступу від правового висновку, висловленого нею раніше у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), оскільки процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

Так підставою для звернення до суду з вказаним позовом позивач вказує те, що його автомобіль «Toyota Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , було визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження № 12019110240000424, та у подальшому за ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області на автомобіль було накладено арешт. Автомобіль було розміщено на спеціальному майданчику для зберігання затриманих транспортних засобів. Після зняття арешту з автомобіля позивач, для того, щоб забрати з майданчика свій транспортний засіб був змушений сплатити кошти за його зберігання. Позивач вважає, що вказані кошти були стягнуті з нього протиправно, всупереч ч. 1 ст. 123 КПК України, оплачувати таке зберігання мало ГУ НП в Київській області, а тому просив стягнути їх саме з відповідача.

За таких обставин, враховуючи підстави для звернення до суду з вказаним позовом, грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь є процесуальними витратами, пов`язаними з розглядом кримінального провадження, відтак вимоги про їх стягнення повинні розглядатись за правилами кримінального судочинства та не підлягають розгляду у порядку ЦПК України.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 13, 19, 186, 441, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення коштів.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: