Постанова № 10733361, 29.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 р. справа № 2а-14895/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представника позивача Кошуби В.О.,

представника відповідача Кірянкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною інспекцією з енергозбереження в особі територіального управління по Донецькій області була проведена перевірка стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт від 10.04.2009 року № 15-6/09-17-021 КП, яким встановлено перевитрати позивачем електричної енергії внаслідок понаднормативних втрат питної води при її транспортуванні. На підставі цього акту відповідачем було прийнято оскаржувану постанову, яка була отримана позивачем разом з рахунком на оплату штрафних санкцій 21.04.2009 року.

Позивач не погоджується із постановою про застосування економічних санкцій, оскільки у порушення вимог п. 12 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 № 64, акт перевірки не було підписано керівником КП «Компанія «Вода Донбасу», у звязку з чим він не може встановлювати наявність порушень законодавства з енергозбереження як такий, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, згідно розділу 7 акту перевірки, позивачем у 2008 році ні за одним видом господарської діяльності (водопостачання та водовідведення) не перевищено встановлені норми витрат електроенергії.

Ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, в тому числі введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо встановлених стандартами. У розділі 8 акту перевірки зазначено, що позивачем перевищено норми втрат питної води при її транспортуванні. Однак, з аналізу норм Закону України «Про енергозбереження», Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 року № 1039, та Інструкції, Інспекція здійснює контроль за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів, у звязку з чим в неї відсутні повноваження на застосування санкцій за понаднормативні втрати питної води.

Під час судового розгляду справи, представник позивача у письмовому вигляді надав додаткові пояснення в яких зазначив наступне.

Згідно з оскаржуваною постановою до позивача застосовано економічні санкції за перевитрати електричної енергії через понаднормативні перевитрати питної води (перевитрати питної води в 2008 році в 649,3тис.м.куб./рік). Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив п."є" ст. 11, ст.17, ст.20 Закону України "Про енергозбереження", п.п.1, 3, 4 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному господарстві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 786 (надалі-Загальні положення нормування), п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 року № 935, п.п.1.4., 7.4., 7.9. Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Держкоменергозбереження від 22.10.2002 року № 112 і зареєстрованих у Мін'юсті України 07.11.2002 року за № 878/7166 (надалі-Основні положення), п.1.3. Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.02.2004 року № 33, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.2004 року за № 1557/10156 (надалі-Галузеві нормативи).

Відповідно до п.4 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Статтею 17 Закону України "Про енергозбереження" визначений перелік підстав для накладання на юридичних і фізичних осіб економічних санкцій:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами витрат питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам;

в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереження щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

За перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів.

З наведеної норми матеріального права вбачається можливість притягнення позивача до відповідальності у вигляді сплати економічних санкцій у разі споживання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.

За п.п. 7.2-7.7 Основних положень відповідальність за розроблення норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на рівні підприємства несе керівник підприємства. Загально виробничі норми витрат паливно-енергетичних ресурсів розробляються підприємством і затверджуються його керівником, після чого направляються для погодження НАЕР.

Позивачем затверджені та погоджені із першим заступником голови Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів загально виробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік.

В розділі 7 Нормування питомих витрат ПЕР акту перевірки не встановлено факту перевищення позивачем чинних погоджених з заступником голови НАЕР загально виробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік.

Як зазначає представник позивача, відповідачем проведено розрахунок суми економічних санкцій за Методикою визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженою наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 року № 138 (надалі-Методика визначення). Наказ про затвердження Методики визначення не зареєстровано у Міністерстві юстиції України. Методика визначення не опублікована у жодному з офіційних видань. Тому позивач вважає, що виконання цієї Методики визначення є обов'язковим лише для відповідача і вона не може бути застосована до спірних правовідносин у зв'язку з її локальною дією.

Враховуючи приписи п.4 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідач незаконно визначив санкції на підставі Методики визначення, оскільки санкції повинні визначатися виключно законами.

В той же час, позивачем розроблені і затверджені в установленому законодавством порядку 20.10.2006 на строк до 31.12.2011 року Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води.

Позивач не заперечує проти факту перевищення Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, що є підставою для сплати збору за спеціальне водокористування відповідно до ст.31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Позивач зазначає, що Державна інспекція з енергозбереження, визначаючи обсяг перевитрат електроенергії позивачем, врахувала та фактично надала оцінку нормативам витрачання питної води по Шахтарському ВУВКГ, порядок розрахунку яких, в свою чергу, встановлено спеціальними нормативно-правовими актами і не входить до її контрольно-наглядових функцій, які визначені Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 року № 1039.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнав, надав заперечення на позов, в якому зазначив наступне.

Стаття 11 Закону України «Про енергозбереження» у пункті «є» встановлює введення плати за нераціональне використання ПЕР, що знаходить своє відображення у Постанові Кабінету Міністрів України № 699 від 2 вересня 1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві», а саме: «За перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у разі їх неефективного використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата». У даному випадку підвищена плата застосована за перевитрати електричної енергії через понаднормативні перевитрати питної води (згідно Розділу 8 Акту перевірки № 15-6/09-17-021 КП від 10.04.2009 року).

Розрахунки перевитрат електроенергії за рахунок понаднормативних втрат води розраховуються за Методикою визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженого Наказом Держкоменергозбереження від 20.12.2002 року № 138.

Відповідно до вимог «Порядку здійснення державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» (затверджений Постановою КМУ від 22 жовтня 2008 року № 935) ці методики затверджуються НАЕР, та згідно роз'яснення Міністерства юстиції України (лист від 16.11.2001 року за № 33-32-1894) не потребують державної реєстрації у Міністерстві юстиції України. Згідно вказаного листа, Міністерство юстиції України відмовило у державній реєстрації Методики визначення неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів № 113 від 26.10.2001 року, яка є профільним, головним документом, яким керуються посадові особи Інспекції при розрахунках обсягів перевитрат ПЕР.

У Постанові № 15-6/09-22-021 КП-30 EC чітко зазначено, що причиною нераціонального (неефективного) використання ПЕР є перевитрати електричної енергії через понаднормативні втрати питної води (перевитрати питної води в 2008 році в розмірі 649,3 тис. м /рік).

Крім того, згідно Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві. Марнотратне витрачання ПЕР - це, крім іншого, систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів. Таким чином, вода є самостійним енергоносієм, але у даному випадку штрафні санкції були виставлені за перевитрати електроенергії, що споживається пропорційно до перевитрат води.

Як зазначає представник відповідача, відповідно до Розділу 7 «Нормування питомих витрат ПЕР» перевищення електроенергії за 2008 рік не вбачається, але при цьому слід враховувати п. 9 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях, та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого Наказу Держкоменергозбереження від 04.08.2000 року N 64: «Обсяг цих втрат визначається незалежно від стану виконання підприємством встановлених норм питомих витрат енергоресурсів».

На підставі зазначеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Позивач Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, зареєстроване 03.09.2007 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, здійснює діяльність у відповідності зі Статутом, затвердженим розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.08.2007 № 98р, зі збирання, очищення та розподілення води, транспортування іншої продукції трубопроводами, збирання і оброблення стічних вод та ін. (а.с. 21-32, 33).

Відповідач - Державна інспекція з енергозбереження України є урядовим органом державного управління, що діє у складі НАЕР і йому підпорядковується. Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 року № 1039, та наказами НАЕР.

Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області є територіальним органом Державної інспекції з енергозбереження України, створеним відповідно до п. 9 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 року № 1039.

10.04.2009 року Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області було складено акт № 15-6/09-17-021 КП за результатами проведення комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства на Шахтарському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.6-15).

Згідно висновків акту перевірки № 15-6/09-17-021 КП від 10.04.2009 року, за результатами перевірки встановлено, що стан енергозбереження на підприємстві не в повній мірі відповідає діючим вимогам з енергозбереження. Так, згідно розділу 7 акту затверджені Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі за текстом - ПЕР) для Шахтарського ВУВКГ на 2008 рік не відповідають постанові Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.1997 року, оскільки норми питомих витрат ПЕР не відповідають критеріям прогресивності, відсутні норми питомих витрат ПЕР на виробництво похідних енергоносіїв (теплова енергія, стиснене повітря), в розрахунках норм питомих витрат ПЕР не враховані заходи з економії енергоресурсів, не виконуються вимоги щодо класифікації норм питомих витрат (індивідуальні, технологічні, загальновиробничі), розрахунки норм питомих витрат ПЕР виконані на «перекачування води» і становлять 310 кВт-год/тис.м3, однак затверджена норма КП «Компанія «Вода Донбасу» становить 1101,1 кВт-год/тис.м3 на «реалізацію води», обґрунтування відсутні (а.с. 13).

Наказом Державного комітету України з енергозбереження № 64 від 04.08.2000 року, зареєстрованим у Мінюсті України 25 вересня 2000 року за № 653/4874, затверджено Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання.

У відповідності до п. 12 цього Порядку за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Як вбачається з акту перевірки № 15-6/09-17-021 КП від 10.04.2009 року він підписаний тільки державними інспекторами з енергозбереження Гурщенком В.М. і Зискіною О.А. (а.с.15). Підпис керівника або головного інженера КП «Компанія «Вода Донбасу» у акті відсутній; відповідний акт відмови від підписання керівником підприємства акту перевірки не складено. Зазначені обставини свідчить про порушення з боку посадової особи субєкта владних повноважень законодавчо передбаченого порядку проведення перевірки.

16.04.2009 на підставі акту перевірки та у відповідності до Законів України „Про енергозбереження”, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанов Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 року № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» (далі за текстом Постанова № 935), від 02.09.1993 року № 699 „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві” (далі за текстом Постанова № 699) та згідно з Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 року № 1039, начальником Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області 16.04.2009 року було винесено Постанову № 15-6/09-22-021КП-30ЕС про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів) у розмірі 237666,90 грн. (а.с.17-19).

Згідно з цією постановою до позивача застосовано економічні санкції за перевитрати електричної енергії через понаднормативні перевитрати питної води (перевитрати питної води в 2008 році в розмірі 649,3 тис.м3/рік). Підставою для такого висновку у постанові відповідач зазначив п. «е», «є» ст. 11, ст.ст. 17, 20 Закону України «Про енергозбереження», п.п. 1, 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 15.07.1997 року (далі за текстом Постанова № 786), п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 935 від 22.10.2008 року, п.п. 1.4, 7.4, 7.9 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених Наказом Держкоменергозбереження № 112 від 22.10.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2002 року за № 878/7166 (далі за текстом Основні положення), п. 1.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 від 17.02.2004 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.12.2004 року за № 1557/10156 (далі за текстом Галузеві нормативи) (а.с. 18).

Розрахунок суми економічних санкцій проведено за Методикою визначення та оцінки втрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження, затвердженою Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 20.12.2002 року № 138.

Суд вважає постанову № 15-6/09-22-021КП-30ЕС від 16.04.2009 року про застосування економічних санкцій протиправною, з наступних підстав.

У відповідності до преамбули Закону України «Про енергозбереження» паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Статтею 20 Закону України «Про енергозбереження» норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

Пунктами 1, 3 Постанови № 786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації. Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

У пункті 4 Постанови № 935 наголошується, що розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Основних положень основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат ПЕР. Воно здійснюється відповідно до Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 року N 47/127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2000 року за N 405/4626. Підставою для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат ПЕР або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.

Пунктом 7.4 Основних положень визначено, що нормуванню підлягають усі види продукції і робіт, передбачені номенклатурою за статистичною звітністю, форма N 11-МТП, затверджена наказом Держкомстату України від 05.07.2006 року N 300, та інші види основної продукції підприємства з розрахунку охоплення нормуванням не менше 95 % кожного з видів споживаних купованих ПЕР при віднесенні норм до натуральних або умовних (зведених) одиниць вимірювання обсягів виробництва продукції відповідно до вимог розділу 4.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» були розроблені та погоджені із першим заступником голови НАЕР загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2008 рік. У відповідності до цих норм КП «Компанія «Вода Донбасу» розробило, у тому числі, витрати електроенергії на 2008 рік, серед яких витрати на послуги з розподілу води, пропуск стоків, очистку стоків, відпуск теплоенергії, виробленої промкотельними та інше виробниче споживання.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, з боку позивача відповідно до Розділу 7 «Нормування питомих витрат ПЕР» перевищення електроенергії за 2008 рік не вбачається.

Позивачем в свою чергу не заперечується факт перевищення Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води.

Порядок застосування фінансових санкцій встановлений у додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 2 вересня 1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».

Відповідно до цього нормативного акту, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсіву двократному розмірі встановленої на них ціни.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково при проведенні розрахунку економічних санкцій було взято перевитрати електричної енергії, та ціну за неї, оскільки з акту перевірки вбачається, що з боку позивача відповідно до Розділу 7 «Нормування питомих витрат ПЕР» перевищення електроенергії за 2008 рік не було.

Суд наголошує, що відповідач мав право для розрахунку економічних санкцій брати лише обсяг перевитрат води, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 2 вересня 1993 року «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».

Крім того суд зазначає, що перевіркою не встановлено, що перевитрата води відбулася з винних дій позивача, повязаних з марнотратним витрачанням палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих, недотримання діючих технологій. Разом з тим, пунктами “е”, “є” ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами, застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Також необхідно зазначити, що споживання ПЕР понад показники питомих витрат не є тотожним марнотратному споживанню ПЕР. З цього випливає, що виявлені відповідачем порушення не відноситься до марнотратного витрачання та прямих втрат паливно-енергетичного ресурсів, тому відповідач повинен був застосувати до позивача санкції, які передбачені п. „є" ст. 11 Закону України "Про енергозбереження", а саме -введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, не надав достатніх доказів правомірності оскаржуваної постанови, оскільки законодавством встановлено застосування підвищеної плати за нераціональне, марнотратне використання паливно-енергетичних ресурсів, тобто за передбачені законодавчими нормами винні дії, що відповідачем під час проведення перевірки діяльності позивача не встановлено, тому суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови задовольнити повністю.

Визнати недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області № 15-6/09-22-021КП-30ЕС від 16.04.2009 року про застосування економічних санкцій у розмірі 237666,90 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 липня 2010 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 03 серпня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Голуб В. А.