Постанова № 10732849, 29.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.07.10Справа №2а-4572/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю представника відповідача - Кривулякіної Л.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Кримської республіканської організації “Вокально-хореографічний ансамбль “Таврія” ім. Л.Д. Чернишової”

про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 31800,00 грн.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Кримської республіканської організації “Вокально-хореографічний ансамбль “Таврія”ім. Л.Д. Чернишової” про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 31800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобовязаний виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а в разі недотримання цієї норми повинен сплатити штрафні санкції за не зайняті інвалідами робочі місця.

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2010р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові та пояснив, що відповідач не забезпечив у 2006 році працевлаштування трьох інвалідів на підприємстві, у звязку з чим зобовязаний сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

У судове засідання, яке відбулось 29.07.2010р. представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченні, посилаючись на те, що Кримська республіканська організація “Вокально-хореографічний ансамбль “Таврія”ім. Л.Д. Чернишової” є неприбутковою організацією, що повністю фінансується за рахунок місцевого бюджету, у звязку з чим повинна бути звільнена від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Таким чином, на думку представника відповідача, у позові повинно бути відмовлено.

Під час розгляду справи представник відповідача надав суду додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності представника позивача, повідомленого належним чином на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Кримську республіканську організацію “Вокально-хореографічний ансамбль “Таврія” ім. Л.Д. Чернишової” 25.03.2002 року зареєстровано в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 02225522).

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (далі Інструкція № 420). У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, зазначено, що відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

25.02.2010р. позивачем проведена позапланова виїзна перевірка виконання відповідачем ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в ході якої встановлено, що Форма № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”за 2006 рік відповідачем до позивача не подана. Відповідач відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” повинен був працевлаштувати у 2006 році 3 інваліда, фактично у 2006 році непрацевлаштований жодний інвалід. Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2006 році складала 10600,00 грн., у звязку чим сума адміністративно-господарських санкцій складає 31800,00 грн.

За результатами перевірки складений Акт від 25.02.2010р.(а.с.6-8).

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частина 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) передбачає сплату підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону адміністративно-господарських санкцій, проте положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що діяльність роботодавців де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, які відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону сплачують адміністративно-господарські санкції, повинна передбачати отримання прибутку. Сплата таких санкцій неприбутковими організаціями, що утримуються за рахунок коштів бюджету не передбачається.

Згідно з п. 1.1, 1.3 Положення Кримської республіканської організації “Вокально-хореографічний ансамбль “Таврія”ім. Л.Д. Чернишової” відповідач належить Автономній Республіці Крим і перебуває у сфері управління Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, здійснює свою діяльність за рахунок фінансування із бюджету АР Крим та власних надходжень.

Пункти 1.4, 3.3, 4.1.1, 4.3, 6.6 Положення передбачають, що відповідач є неприбутковою організацію та його діяльність не має на меті одержання прибутку. У пунктах 1.3, 3.10 Положення зазначено, що фінансування відповідача здійснюється з бюджету АР Крим.

В матеріалах справи є довідка Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим № 01-09/469 від 05.05.2010р. (а.с. 27), в якій зазначено, що відповідач є комунальною організацією, що входить до складу майна АР Крим, знаходиться в сфері управління Міністерства культури та мистецтв АР Крим та фінансується з бюджету АР Крим.

Пунктом 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон), передбачено оподаткування неприбуткових установ і організацій, в абз. “а” підпункту 7.11.1 якої зазначено, що до неприбуткових установ і організацій, відносяться, зокрема, органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Основи законодавства України про культуру” (далі Закон) діяльністю у сфері культури є: створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Суб'єктами діяльності у сфері культури є: професійні творчі працівники, професійні творчі колективи, працівники культури, окремі громадяни; державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи, що діють у сфері культури; творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, їх підприємства; держава в особі її органів влади та управління.

Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній чи аматорській основі у порядку, визначеному цими Основами, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об'єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.

Ст. 21-1 Закону передбачено, що неприбутковими організаціями у сфері культури є юридичні особи, які здійснюють діяльність, визначену статтею 12 цих Основ, і відповідають критеріям неприбутковості, встановленим цією статтею.

Неприбуткова організація у сфері культури може здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до цілей її утворення та в межах її цивільної правоздатності.

Кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті неприбутковою організацією внаслідок її фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більше ніж у три рази перевищувати її надходження за той же період у вигляді бюджетних коштів, коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданих організації засновником (засновниками) організації, в тому числі у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно.

Обсяг майна суб'єктів підприємницької діяльності (часток у їхньому майні), яке на встановленому законом праві належить неприбутковій організації, не може більше ніж у три рази перевищувати загальний обсяг іншого майна, що належить неприбутковій організації на кінець звітного періоду. Таке перевищення має бути усунено протягом року, наступного за звітним.

Майно неприбуткової організації у сфері культури може бути передано суб'єктам підприємницької діяльності лише в тимчасове користування на компенсаційній основі, за винятком внесення майна до статутного фонду господарського товариства чи наділення майном іншого суб'єкта підприємницької діяльності.

Компенсація за користування майном неприбуткової організації не може бути нижчою за звичайну ціну, крім випадків, коли майно надається в користування іншим неприбутковим організаціям.

Законом для окремих форм неприбуткових організацій у сфері культури та за видами їх діяльності можуть встановлюватися інші критерії ознак неприбутковості.

За таких обставин суд вважає, що діяльність відповідача відповідно до його Положення не суперечить вимогам Закону України “Основи законодавства України про культуру” та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.1997 року № 534, якою відповідно до Основ законодавства України про культуру затверджений перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності, що відповідає вимогам п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до планів відповідача використання бюджетних коштів на 2006 рік, затверджених директором відповідача та погоджених Міністром культури і мистецтв АР Крим, з загального фонду бюджету АР Крим відповідачу у 2006 році виділено 1220400,00 грн., з яких 1220400,00 грн. поточні видатки, у тому числі оплата праці працівників в сумі 870700,00 грн., нарахування на заробітну плату 320000,00 грн., 27800,00 грн. витрати на опалення, 1900,00 грн. витрати на електроенергію.

До матеріалів справи наданий звіт відповідача про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду за 2006 рік, згідно з яким з бюджету АР Крим відповідачу надійшло кошів за звітний період в загальній сумі 1239600,00 грн., з яких поточні видатки складають 1239600,00 грн., у звязку з чим залишок надходжень на кінець звітного періоду складає 0,00 грн.

Згідно з планом затвердженим позивачу по доходах з театрально-видовищних та концертних організацій на 2006 рік сума його доходів за 2006 рік визначена 97,3 тис. грн., з яких відповідно до розшифрування витрат відповідача на 2006 рік (з власних коштів) витрачено 97,3 тис. грн., у тому числі на утримання транспортних засобів, авто послуги, послуги звязку, водопостачання, амортизація музичних інструментів, відрахування авторських прав, витрати на відрядження та інші.

Більш того, суд вважає необхідним визначити, що рішенням Господарського суду АР Крим від 22.01.2004 року у справі № 2-15/2836-2004, яке набрало законної сили, встановлено, що Державний вокально-хореографічний ансамбль України “Таврія”(який у подальшому перейменований у Кримську республіканську організацію “Вокально-хореографічний ансамбль “Таврія”ім. Л.Д. Чернишової”) з 10.10.1997 року зареєстрований у ДПІ в Київському районі м. Сімферополя в якості неприбуткової організації, як держпідприємство з бюджетним фінансуванням. Суд, під час розгляду справи № 2-15/2836-2004, дійшов висновку про неправомірність виключення Державного вокально-хореографічного ансамблю України “Таврія”з Реєстру неприбуткових установ та організацій, у звязку з тим, що його правовий статус підпадає під визначення неприбуткової організації.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач є неприбутковою організацією, відповідно до вимог ст. 21-1 Закону України “Основи законодавства України про культуру”, тобто не отримує прибутку від своєї діяльності та фактично утримується за рахунок коштів бюджету АР Крим.

Таким чином вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо сплати роботодавцями, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону адміністративно-господарських санкцій, не поширюється на відповідача як на організацію, що утримується за рахунок коштів бюджету АР Крим.

У звязку з чим у суду не має підстав для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.07.10р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 02.08.10р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Тоскіна Г.Л.