Рішення № 107325224, 07.11.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/6500/22

2-о/465/267/22

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2022 року місто Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді: Мигаль Г.П.,

присяжних: Поліщук Н.М., Василишин П.І.

при секретарі судового засідання Власюк Д.Я.,

з участю:

прокурора Машталяра Ю.А.,

представника КНП ЛОР ЛОКПЛ; Гнатюка С.М..,

лікуючого лікаря- психіатра Петришин В.І..,

заінтересованої особи: ОСОБА_1 ,

особи, відносно якої подано заяву: ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у закритому судовому засiданнi в залі суду в місті Львові заяву Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», заінтересована особа ОСОБА_5 , про надання ОСОБА_6 , психіатричної допомоги у примусовому порядку, -

в с т а н о в и в :

Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», заінтересована особа ОСОБА_7 , звернулась до суду із заявою про надання ОСОБА_3 психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 була оглянута 03 листопада 2022 лікарською комісією у складі: ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 , які дійшли до висновку, що дана громадянка страждає на важкий психічний розлад: Біполярний афективний розлад, маніакальний стан з епізодичним перебігом з психотичними симптомами - Б31.2 (діагноз згідно Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10). Внаслідок цього вказана громадянка не може адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, виявляє реальну загрозу для себе/оточуючих. Комісія дійшла до висновку, що подальше лікування даної особи можливе лише в умовах психіатричного закладу в примусовому порядку, так як остання в силу свого психічного стану не може надати усвідомлену згоду на подальше лікування в умовах КНП ЛОР ЛОКПЛ.

У судовому засіданні представник заявника та лікар, який входив до складу комісії, заявлені вимоги підтримали, просять суд такі вимоги задовольнити та госпіталізувати ОСОБА_3 , 1987 р.н., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 в психіатричний стаціонар Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Прокурор подану заяву підтримав та просив задовольнити з огляду на психічний стан хворої та її агресивну поведінку.

Представник заявника - лікар-психіатр Гнатюк С.М. про госпіталізацію ОСОБА_3 в примусовому порядку просив задоволити з огляду на погіршення її психічного стану. В приймальному відділенні вона була оглянута лікарями-психіатрами, які дійшли висновку, що вона страждає на важкий психічний розлад: маніакальний стан з епізодичним перебігом і потребує госпіталізації та лікування в примсовому порядку в умовах психіатричного стаціонару. Подальше лікування можливе лише в умовах психіатричного стаціонару, так як ОСОБА_3 в силу свого психічного стану не може надати усвідомлену згоду на подальшому лікування в умовах КНП ЛО ЛОКПЛ. ОСОБА_8 пояснив, що перший раз ОСОБА_11 приїхала в лікарню об 7 год ранку і не була госпіталізована, а вже пізніше, коли вона вкусила за бороду чоловіка, то її госпіталізували, оскільки ОСОБА_3 була в маніакальному стані.

Лікуючий лікар-психіатр Петришин В.І. просив задоволити заяву, оскільки ОСОБА_3 страждає тяжким психічним заворюванням, потребує лікування, є агресивною. Агресію проявляла як до чоловіка, якого вкусила за бороду, так і до медичного персоналу психіатричної лікарні. Медсестрі погрожувала фізичною розправою, махала руками, казала, що вдарить. Коли пацієнтка бачить багато людей, то стихає, а коли мало людей, то дозволяє собі більше.

Заінтересована особа - ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є чоловіком ОСОБА_3 . Минулого тижня його дружині - ОСОБА_3 стало погано. Вона почала пакувати речі в пакети, в подальшому з її сторони до нього проявилась агресія, обвинувачення. У них двоє дітей. Старшого сина він відправив до бабусі. Молодший син захворів. У ОСОБА_11 погіршився сон. Вночі вона не спала, цілу ніч будила ОСОБА_12 , на його прохання заспокоїтися, вона не реагувала, могла речі викинути з балкону. ОСОБА_7 був змушений викликати шилку допомогу і вони поїхали в лікарню. В лікарні ОСОБА_3 не надала згоди на госпіталізацію, просила, щоб він забрав їх додому і вона буде лікуватися вдома. Коли поверталися додому на таксі, ОСОБА_3 стала дуже агресивною, вкусила ОСОБА_7 за бороду, чим спричинила йому рвану рану щоки. Йому наклали 6 швів. ОСОБА_7 також боявся, що його дружина могла скалічити дитину. Таксист завіз їх до відділення поліції, після чого ОСОБА_13 була доставлена знову у приймальне відлілення КНП ЛОР "Львівська обласна психіатрична лікарня". Також ОСОБА_13 пояснив, що його дужина хворіє психічним захворюванням протягом тривалого часу. Вони перепробували багато способів лікування. Деякий час ОСОБА_3 лікувалася амбулаторно, але коли їй стало краще, вона самостійно зменшила дозу препаратів, яку їй призначив лікар-психіатр амбулаторно. Думала, що таке з нею більше не повториться. ОСОБА_7 просив заяву про госпіталізацію в примусовому порядку його дружини - ОСОБА_3 задоволити, оскільки в добровільному порядку вона лікуватися не хоче.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що є мамою ОСОБА_3 2 тижні тому, перед 03.11.2022р. був двізнок від її дочки ОСОБА_3 і з її голосу свідок зрозуміла, що починається приступ. Вона сказала про це чоловікові його доньки, який сказав, що теж це побачив, на контакт ОСОБА_3 не йде, скоротила дозу ліків. Коли її дочка ліки приймає стабільно, то все добре. Вона дуже відповідальна тоді, разом гуляє з чоловіком. А коли хвороба набирає обертів, то перестає спати, збирає речі, хоче десь їхати. Оскільки її дочка на контакт не йде, то свідок не може вплинути на неї, щоб вона приймала ліки. Свідок також пояснила, що їй відомо зі слів її зятя - ОСОБА_7 , що у таксі, коли її дочка поверталася додому із ОСОБА_7 , вона почала поводитись агресивно і вкусила її зятя за бороду.

В судовому засіданні ОСОБА_3 заперечила щодо задоволення заяви та пояснила, що з чоловіком вони дуже посварилися, про рану чоловіка нічого не знає, чоловік сам почав їй погрожувати, думає, що чоловік пішов на змову з лікарем-психіатром.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Матлашевський В.Л. просив відмовити у задоволенні заяви, з огляду на те, що ОСОБА_3 може лікуватися в амбулаторному порядку, а примусова госпіталізація погіршує становище ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров"я", Закону України "Про психіатричну допомогу" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

У справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року ЄСПЛ звертає увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об"єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Згідно з ч.ч. 2-5ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про психіатричну допомогу" тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, вій психічний стан і поведінку.

Відповідно до протоколу Висновку комісії лікарів психіатрів №20 від 03 листопада 2022 року, ОСОБА_3 страждає на важкий психічний розлад: біполярний афективний розлад, маніакальний стан з епізодичним перебігом з психотичними симптомами - Б31.2 (діагноз згідно МКХ-10). Внаслідок цього вказаний (-а) громадянин (-ка) не може адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, виявляє реальну загрозу для себе/оточуючих.

Відповідно до рішення чергових лікарів-психіатрів приймального відділення КНП ЛОР ЛОКПЛ про госпіталізацію в психіатричний стаціонар у примусовому порядку від 03.11.2022р. лікарі-психіатри дійшли висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_3 у примусовому порядку в психіатричний стаціонар у зв`язку з наявністю в неї тяжкого психічного розладу: порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій. Виявляє агресію до медичного персоналу та рідних. Висловлює маячні ідеї відношення та шкоди. ОСОБА_3 страждає на біполярний афективний розлад, манікальний епізод з епізодичним перебігом з психотичними симптомами. Даний розлад психічної діяльності позбавляє ОСОБА_3 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійність, свій психічний стан і поведінку, внаслідок чого пацієнтка виявляє реальні наміри вчинити (чи вчиняє) дії, що являють сообою небезпеку як для неї чи оточуючих. А саме: напередодні прибуття у приймальне відділення нанесла тілесні ушкодження своєму чоловіку, намагалась пошкодити автомобіль, про що засвідчили у заяві працівники поліції та чоловк.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.339 ЦПК України, за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Відповідно до ч.1 ст.341 ЦПК України, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги - протягом 24 годин; про психіатричний огляд - протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації - протягом десяти днів.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_3 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу та становить небезпеку для себе та оточуючих, що підтверджується поясненнями лікарів-психіатрів, наданими в судовому засіданні, поясненнями заінтересованої особи - ОСОБА_7 , якого вона вкусила за бороду та спричинила рвану рану, поясненнями свідка ОСОБА_14 , відповідно до яких психічний стан її доньки погіршився, вона стала агресивною, на контакт не йде, внаслідок чого свідок не може вплинути на свою дочку, щоб вона приймала ліки, з метою покрашення її стану, висновком комісії-лікарів психіатрів, первинним оглядом та рішенням про госпіталізацію, суд вважає за необхідне госпіталізувати ОСОБА_3 в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбаченіст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу»для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.

При цьому, розглядаючи дану справу суд враховує підпункт "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР), відповідно до кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заява Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.342 ЦПК України залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 430 ЦПК України,суд допускаєнегайне виконаннярішень усправах пронадання особіпсихіатричної допомогиу примусовому порядку.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 293, 339-342, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву Комунального некомерційногопідприємства Львівськоїобласної ради«Львівська обласнаклінічна психіатричналікарня»,заінтересована особа ОСОБА_5 ,про госпіталізаціюта лікуванняв примусовомупорядку вумовах психіатричногостаціонару КНПЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_3 задоволити.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне рішення складено 11 листопада 2022 року.

Суддя Г.П. Мигаль

Присяжні Н.М.Поліщук

П.І. Василишин