Рішення № 107324505, 15.11.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5966/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до начальника 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС «Пархоменкове» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенанта Карини Коренчук, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (м.Луцьк) (військова частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Карапетян Армен Рафікович в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до начальника 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС «Пархоменкове» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенанта Карини Коренчук (далі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (м.Луцьк) (військова частини НОМЕР_1 ) (далі військова частина НОМЕР_1 , третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетині державного кордону України №865, прийняте начальником 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС «Пархоменкове» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенантом ОСОБА_2 від 25.08.2022.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.08.2022 ОСОБА_1 , який є громадянином України, намагався перетнути державний кордон у напрямку виїзду в Міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг». Проте, при проходженні паспортного контролю, начальником 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенантом ОСОБА_2 , було відмовлено позивачу у перетині державного кордону у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. Про що відповідачем 25.08.2022 прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України № 865.

Позивач вважає, що такий висновок суперечить вимогам чинного законодавства України та є протиправним, оскільки останній перебуває у шлюбі із дружиною із числа осіб з інвалідністю та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації в силу прямої вказівки Закону (згідно абзацу 11 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та, відповідно, має право виїжджати за кордон за п. 2-6 Правил перетинання державного кордону.

З огляду на зазначене, вважає, що ухваливши оскаржуване рішення відповідач порушив права та законні інтереси позивача, оскільки протиправно обмежив його можливість перетину кордону, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) (а.с.35).

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У письмових пояснення щодо позову, які надійшли на адресу суду 29.09.2022 за вх. №32508/22 (а.с.57-67), третя особа вказує на те, що жодних протиправних дій чи бездіяльності відповідачем не допущено, оскільки позивач під час перетину державного кордону не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, а відтак правомірно прийнято рішення щодо відмови позивачу в перетинанні держаного кордону України №865 від 25.08.2022. Окремо зазначає, що ОСОБА_1 станом на момент розгляду даної справи не підтвердив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не надав військово-обліковий документ з такою відміткою, а отже і підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається а доказів протилежного він не надав. Вважає що позовні вимоги є такими що не підлягають до задоволення.

Також у письмових поясненнях (вх. №34035/22 від 13.10.2022) військова частина НОМЕР_1 вважає безпідставним вимогу позивача щодо стягнення судових витрат з 6 прикордонного ІНФОРМАЦІЯ_4 (м.Луцьк) оскільки остання залучена у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто, не є стороною в даному адміністративному процесі, а отже на неї не може бути покладений обов`язок щодо відшкодування судових витрат (а.с.70).

Інших заяв по суті справи на адресу суду від сторін справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у завах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 (а.с.7-8).

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.09.2005, ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серія АВ №0399438 від 15.09.2015 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання довічно (а.с.11).

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Пенсійним Фондом України 08.12.2015, ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності 3 групи загальне захворювання по опорно-рухового апарату (а.с.12).

25.08.2022 начальником 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС «Пархоменкове» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України №865, ОСОБА_1 , дата, місяць, рік народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспортний документ НОМЕР_5 (а.с.9).

Згідно вказаного рішення, на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» громадянина України тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Вважаючи рішення про відмову у перетині державного кордону № 865 від 25.08.2022 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» № 1710-VI від 05.11.2009 року (далі - Закон №1710-VI).

Частинами 1 і 2 статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Згідно частини 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Частиною 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону №1710-VI).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 року (далі - Закон №3857-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 року (далі - Закон №389-VIII, станом на момент спірних правовідносин).

Статтями 1 і 2 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 воєнний стан в Україні було продовжено з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 воєнний стан в Україні було продовжено з 05 год.30 хв. 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Також, 15.08.2022 року Верховна Рада України підтримала продовження строку воєнного стану в Україні з 23.08.2022 року строком на 90 діб, строк дії воєнного стану триватиме до 21.11.2022 року.

Так, відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року (далі - Правила, станом на момент спірних правовідносин) визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.

Згідно абзацу 1 пункту 2-1 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану особи з інвалідністю мають право перетинати державний кордон за наявності довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма первинної облікової документації N 157-1/о) ( z1509-12 ) або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (2109-14), «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (1727-15), в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність).

Пунктом 2-6 Правил передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З аналізу вищенаведених норм Правил суд робить висновок, що на період введеного воєнного стану право на перетин державного кордону України мають, зокрема, військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 25.08.2022 року прибув до Міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» з метою перетину державного кордону.

Під час здійснення прикордонного контролю позивачем було надано наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про шлюб з ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_6 ; довідку до акту огляду МСЕК АВ № 0399438. Дані фактичні обставини підтверджуються письмовими поясненнями позивача зазначеними у оскаржуваному рішенні відповідача (а.с.9-зворот).

За результатом проведення прикордонного контролю ОСОБА_1 в перетинанні державного контролю було відмовлено, посилаючись на те, що громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Згідно оскаржуваного рішення, у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» громадянина ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Разом з тим позивач як на підставу, що надає право для перетину державного кордону, посилається на пункт 2-6 Правил перетинання державного кордону України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII, станом на момент спірних правовідносин) встановлено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 1 статті 23 Закону №3543-XII передбачено підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані.

Відповідно до абзацу 11 цієї ж статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Як уже було зазначено судом, ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 (свідоцтво про шлюб сарія НОМЕР_3 ), яка згідно з довідкою МСЕК серія НОМЕР_7 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Пенсійним Фондом України 08.12.2015 року, отримує пенсію по інвалідності 3 групи, (а.с.10-12).

Вищенаведене дає підстави суду дійти висновку про те, що ОСОБА_1 , у відповідності до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, суд з огляду на встановлені обставини суд приходить до переконання, що позивач, прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Устилуг» мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Зважаючи на викладене та наведені вище мотиви вказують на протиправність прийнятого відповідачем 25.08.2022 року рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, ОСОБА_1 , а тому, базуючись на сукупності встановлених дійсних обставинах справи, враховуючи підстави прийняття такого рішення, керуючись релевантними нормами законодавства, таке підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією № 4571-2335-2602-9137 від 05.09.2022 року, (а.с.6).

Твердження третьої особи, про те, що на 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (м.Луцьк) не може бути покладений обов`язок щодо відшкодування судових витрат, оскільки останній залучений у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто, не є стороною в даному адміністративному процесі, суд не бере до уваги, оскільки судові витрати стягуються не як із третьої особи, а із ІНФОРМАЦІЯ_2 (м.Луцьк) посадова особа якої виступала відповідачем у справі - начальник 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС «Пархоменкове» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенант ОСОБА_4 .

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань 6 прикордонного ІНФОРМАЦІЯ_4 (м.Луцьк) на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №865 від 25 серпня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , прийняте начальником 1-ї групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС «Пархоменкове» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенантом ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (м.Луцьк) (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, будинок 6, код ЄДРПОУ 14321661) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський