Рішення № 107323423, 08.11.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5074/22

Провадження № 2/466/1860/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Свірідової В.В.

секретаря с/з Шаповалової Ю.О.

справа № 466/5074/22, 2/466/1860/22

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

установив:

15.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 06.08.2004 він уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис №1613.

В шлюбі мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Життя з відповідачкою не склалося з самого початку і їх шлюб було розірвано на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 20.08.2012 року (справа №1303/1265/2012).

18.12.2021 відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_6 і змінила своє прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».

З 2011 року вони з ОСОБА_2 проживають окремо та практично не спілкуються, з того часу вона займається виключно своїм життям та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: ОСОБА_2 зовсім не бачиться з донькою та навіть не виявляє такого бажання, не вітає її з днем народженням, не передає жодних подарунків та взагалі не виявляє жодного інтересу до життя дитини, не надає будь-якої фінансової допомоги дитині.

Відповідачка не бачиться та не спілкується з донькою, що в свою чергу, враховуючи її вік та тривалість часу, призвело до повної втрати зв`язків дитини із матір`ю саме у зв`язку із винною поведінкою відповідачки, при цьому відсутні відомості, які б свідчили про чинення відповідачці перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною, відтак, враховуючи, що дитина тривалий час не проживає з відповідачкою, то такий захід як позбавлення її батьківських прав у даному випадку фактично не змінить ситуацію, яка вже склалась між матір`ю та дитиною протягом тривалого часу.

ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу і не створює їй умов для отримання нею освіти.

У зв`язку з вищевказаним змушений звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення відповідача батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 12.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого розгляду (а.с.28).

В підготовче засідання сторони не з`явились, однак позивач подав на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та слухання справи у його відсутності, відповідач подала заяву про повне визнання позовних вимог та слухання справи у її відсутності, представник третьої особи органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації подав клопотання про слухання справи у відсутності представника.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні відносини між сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що 06.08.2004 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис №1613.

В шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Життя з відповідачкою не склалося з самого початку і їх шлюб було розірвано на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 20.08.2012 року (справа №1303/1265/2012) (а.с.8).

18.12.2021 відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_6 і змінила своє прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » (а.с.16).

З 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо та практично не спілкуються.

ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: ОСОБА_2 зовсім не бачиться з донькою та навіть не виявляє такого бажання, не вітає її з днем народженням, не передає жодних подарунків та взагалі не виявляє жодного інтересу до життя дитини, не надає будь-якої фінансової допомоги дитині.

Відповідачка не бачиться та не спілкується з донькою, що в свою чергу, враховуючи її вік та тривалість часу, призвело до повної втрати зв`язків дитини із матір`ю саме у зв`язку із винною поведінкою відповідачки, при цьому відсутні відомості, які б свідчили про чинення відповідачці перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною, відтак, враховуючи, що дитина тривалий час не проживає з відповідачкою, то такий захід як позбавлення її батьківських прав у даному випадку фактично не змінить ситуацію, яка вже склалась між матір`ю та дитиною протягом тривалого часу.

ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу і не створює їй умов для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїх обов`язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Згідно долученого до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №260001-вих.94095 від 03.11.2022, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, відповідач ОСОБА_2 подала на адресу суду заяву, в якій визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).

Також практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Суд повно, всебічно та об`єктивно оцінивши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків та її небажання виховувати дитину, а також те, що вона визнала позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позовні вимоги є обґрунтованими, законними та відповідача належить позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з заявою до суду.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 992,80грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,80 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні вісімдесят коп.).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з часу оголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В. В. Свірідова