Рішення № 107322103, 09.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/5505/22

Провадження №2-а/461/144/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Гель І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Жука Р.С.,

представника відповідача Горбонос І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника начальника Головного управління УДМС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 12 липня 2022 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 липня 2022 року першим заступником начальника Головного управління ДМС України у Львівській області прийнято рішенняпро її примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано її покинути територію України у термін не пізніше 01.08.2022. Позивач повідомила, що 08 травня 2021 року вона уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_2 та 25 травня 2021 року отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , терміном до 23.05.2022. Позивач зазначила, що зверталась до міграційної служби у Львівській області 16.04.2022, 30.06.2022 та 12.07.2022 та намагалась продовжити (оформити) посвідку на тимчасове проживання, однак отримувала відмову, в усній формі, без документального підтвердження. Позивач стверджує, що рішення першого заступника начальника Головного управління УДМС України у Львівській області є протиправним, незаконним та таким, що порушує її законні права та інтереси, в зв`язку із чим підлягає скасуванню. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

06.09.2022 представник позивача Жук Р.С. через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подав додаткові пояснення до адміністративного позову.

13.09.2022 представник ГУ ДМС у Львівській області Горбонос І.К. подала відзив на позовну заяву, у якому просила суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву покликається на те, що Порядком №322 не передбачено можливості продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання. Відповідно до пункту 19 Порядку №322 оформлення посвідки на тимчасове проживання у разі закінчення строку дії посвідки, документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. Тобто, відбувається оформлення нової посвідки на тимчасове проживання при наявності законодавчих підстав. Представник відповідача зазначила, що позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів щодо факту її звернення до ГУ ДМС у Львівській області з питань обміну посвідки на тимчасове проживання чи оформлення інших документів з метою легального перебування її на території України. Представник відповідача стверджує, що оскаржуване рішення ГУ ДМС в Львівській області про примусове повернення ОСОБА_1 прийнято в межах повноважень, на підставі та на виконання законодавства України з питань законності перебування іноземців на території України та протидії нелегальній міграції. Просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засідання позивач та її представник позовні вимоги підтримала, просили такі задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи у межах наданих суду документів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Порядок перебування, в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначає Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно частини третьої статті 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Згідно п. 5. І розділу Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до п. 6 І розділу Інструкції примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Судом встановлено, що 08 травня 2021 року ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 /а.с.14/.

25 травня 2021 року ОСОБА_1 отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , запис №19790509-10188, терміном до 23.05.2022 /а.с.13/.

12.07.2022 посадовою особою ГУ ДМС у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення №ПР МЛВ 001706 відносно громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, а саме ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП, та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №ПН МЛВ 001701 від 12.07.2022, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2601,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 сплатила штраф, що підтверджується копією квитанції №4 від 13.07.2022.

12.07.2022 уповноваженою посадовою особою ГУ ДМС у Львівській області було прийняту рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано її покинути територію України у термін до 01.08.2022, з яким ОСОБА_1 ознайомлена належним чином, що підтверджується її особистим підписом /а.с.7-8/.

Відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з п. 2 Положення Державна міграційна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, слід зазначити, що згідно з положенням ч.14 ст.4 та ч.14 ст.5 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Згідно з вимогами п.1 та п.17 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року, посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 16.04.2022, 30.06.2022 та 12.07.2022 зверталась до міграційної служби у Львівській області, що підтверджується копіями відповідних талонів та свідчить про те, що остання намагалась продовжити (оформити) посвідку на тимчасове проживання /а.с.18/.

Суд також зауважує, що згідно з копією свідоцтва про шлюб, яке міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином України - ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відносини позивача з членами її сім`ї, зокрема чоловіком, складають «сімейне життя» для цілей застосування статті 8 Конвенції (пункт 65 постанови у справі «Нунез проти Норвегії» (Nunez v. Norway) від 28 червня 2011 року (заява №55597/09).

Як вбачається із оскаржуваного рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження чи третьої країни обставини пропуску позивачем строку подання заяви до відповідача, серед яких: введення на території України воєнного стану, а також обставини сімейного статусу позивача, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджувались та не оцінювались.

У той же час, зважаючи на суворий характер негативних наслідків для позивача за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у вигляді примусового повернення до країни походження або третьої країни, вказані обставини є суттєвими та мали бути враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, як такі, що істотно обмежували можливість виконання позивачем обов`язків, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Суд зазначає, що застосування до позивача негативних наслідків у вигляді примусового повернення до країни походження або третьої країни має бути співмірне із характером вчиненого позивачем порушення, а також спрямоване на досягнення цілей, для яких відповідачу відповідні повноваження надані.

Суд також враховує, що відповідачем не обґрунтовано вчинення позивачем будь-яких дій, що суперечили б інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку або ж створювали загрозу порушення прав та інтересів громадян України. В матеріалах справи також відсутні докази асоціальної чи протизаконної характеристики позивача.

Окрім того, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 №1232 встановлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором. Окрім того, частиною другою вказаної постанови визначено, що зазначені обмеження не поширюються на іноземців та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання.

З урахуванням викладеного, зважаючи на необхідність дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень при прийнятті принципів пропорційності, розсудливості та обґрунтованості, суд, з огляду на встановлені обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку про передчасність рішення першого заступника начальника Головного управління УДМС України у Львівській області від 12.07.2022 про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_4 , як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, враховуючи надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ № 322, Положення про Державну міграційну службу України, ст. ст.2, 243, 250, 288 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника начальника Головного управління УДМС України у Львівській області про примусове повернення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 12 липня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, ЄДРПОУ 37821493, адреса: 79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11, електронна адреса: lv@dmsu.gov.ua.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.11.2022.

Суддя Зубачик Н.Б.