Ухвала суду № 107311520, 14.11.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/3636/22

провадження 2-сз/201/27/22

УХВАЛА

14 листопада 2022 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Храмцевич Т.С.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору по цивільній за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 червня 2022 року звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та судових витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року справу передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Павленко І.В 10 листопада 2022 року звернулася до суду з заявою про повернення сплаченого судового збору по справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сумасудового зборуповертається заклопотанням особи,яка йогосплатила заухвалою судув разі: 1)зменшення розмірупозовних вимогабо внесеннясудового зборув більшомурозмірі,ніж встановленозаконом; 2)повернення заявиабо скарги; 3)відмови увідкритті провадженняу справів судіпершої інстанції,апеляційного такасаційного провадженняу справі; 4)залишення заявиабо скаргибез розгляду(крімвипадків,якщо такізаяви абоскарги залишенібез розглядуу зв`язкуз повторнимнеприбуттям абозалишенням позивачемсудового засіданнябез поважнихпричин танеподання заявипро розглядсправи зайого відсутності,або неподанняпозивачем витребуванихсудом матеріалів,або зайого заявою(клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріалисправи тазаяву вважаюза необхіднев їїзадоволенні відмовити,оскільки зазначенусправу ухвалоюсудді переданоза підсудністюдо іншого суду, а тому передбачених законом підстав для повернення сплаченої суми судового збору не має та не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви, що подано до цього суду, оскільки вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення цим судом та за вказаних вище підстав немає, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 133 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні заяви про повернення сплаченогосудового зборупо цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та судових витрат відмовити.

Ухвала згідно ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Суддя