Рішення № 107307031, 15.11.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3143/22

Справа №754/1498/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2022 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/1498/22

ОСОБА_1 - позивач

Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація - відповідач

Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа 1

ОСОБА_2 - третя особа 2

Вимоги позивача: визнання протиправними і скасування висновків

Ульянова Н.Ю. - адвокат позивача

Жуковська Я.В. - представник відповідача

Кваснюк Н.В. - представник третьої особи 1

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого неодноразово викладались у новій редакції та остаточно визначившись із межами позовних вимог позивач просить визнати протиправними і скасувати: висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на яку покладені повноваження органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини за № 102/02/38-7987 (недоцільність проживання дитини з батьком) від 28.12.2021, який був складений на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 26 від 16.12.2021; висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на яку покладені повноваження органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини за № 102/02/38-7952 (доцільність проживання дитини з матір`ю) від 28.12.2021, який був складений на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 26 від 16.12.2021.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності третьої особи 2.

Відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на правильність висновків органу опіки та піклування і не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності третьої особи 2.

Третя особа 1 вважає позовні вимоги безпідставними та не заперечувала проти розгляду справи по суті за відсутності третьої особи 2.

Третя особа 2 у судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, зокрема поштою та SMS.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності третьої особи 2.

Вислухавши позивача, представника відповідача та представника третьої особи 1, оглянувши матеріали справи № 754/1811/21, дослідивши матеріали справи № 754/1498/22, суд у судовому засіданні встановив наступне.

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває справа № 754/1811/21 (головуюча суддя: Таран Н.Г.) за позовом ОСОБА_2 , яка дії від імені дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Саме в межах справи № 754/1811/21 органом опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації були надані два письмові висновки з якими не погоджується сторона позивача.

Згідно ст. 19 СК України, 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. 2. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. 5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. 6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.07.2018 у справі № 496/4271/106-а: «Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо (…) позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже, оскаржувані висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини, оскільки такі висновок та рішення не порушує прав та обов`язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в процесі якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі і оспорюваних висновку та рішення органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.»; «Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Прецидентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що висновки органу опіки та піклування із якими не погоджується сторона позивача не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.

Доводи сторони позивача про те, що в основу висновків органу опіки та піклування покладені неправдиві та сфальсифіковані дані, окрім посилання на це сторони позивача, жодними конкретними, правовими та допустимими доказами не підтвердженні.

Доводи сторони позивача про те, що відповідача та третю особу 1 представляють неуповноважені представники, а саме, останні не є адвоками, а тому, не можуть бути належними представниками, суд вважає безпідставними, оскільки представники відповідача і третьої особи 1 діють у порядку самопредставництва на підставі відповідних документів, які перевірялись судом і таке представництво узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю позовних вимог.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, пр. Маяковського, 29, ЄДРПОУ: 37415088).

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: