Ухвала суду № 107304821, 14.11.2022, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Єдиний унікальний номер № 277/271/19

Провадження № 1-кп/0285/113/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Новоград-Волинський в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 277/271/19 (12018060300000170) по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білка, Коростенського району, Житомирської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Малий Яблунець, Ємільчинського району, Житомирської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин, Житомирської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263, ч 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, мешканця АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Житомир, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України

установив:

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , оскільки строк дії запобіжних заходів спливає, розгляд кримінального провадження триває та продовжують існувати ризики, враховані при обранні їм запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_4 не заперечили проти продовження строків тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, просить змінити запобіжний захід на заставу.

Обвинувачений ОСОБА_9 належним чином повідомлений про розгляд даного кримінального провадження але відмовився брати участь в судовому засіданні.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Строк тримання під вартою закінчується 21 листопада 2022 року.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, суд приймає до уваги те, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, суд приймає до уваги те, що обвинувачений вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини під час умовно-дострокового звільнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися, і, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому умисного особливо тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суду не надано доказів наявності у обвинувачених хвороб, які унеможливлюють тримання їх під вартою.

Твердження захисту про безпідставність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою у зв`язку з недоведеністю ризиків, а також посилання на заміну запобіжного заходу на більш м`який, суд вважає необґрунтованими. Стороною захисту не надано суду належних доказів, які б давали підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.

Підстав змінитизапобіжний західобвинуваченим назапобіжний захід,який непов`язанийз триманнямпід вартоюна часрозгляду кримінальногопровадження -не має.Ризики,які зазначенів клопотаннііснують ізалишаються актуальнимита вони виключають можливість зміни його на більш м`який.

Суд звертає увагу, що стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків обвинувачених не змінилися з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, суд не визначає розміру застави у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 27, 107, 177-178, 369, 371, 372 КПК України, суд

постановив:

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 січня 2023 року.

Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 січня 2023 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий: