Рішення № 107299580, 24.10.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1566/19

Провадження №2/193/10/22

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

24 жовтня 2022 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шумської О.В.

за участю секретаря Мельникової Т.О.

розглянувши у судовому засіданні в смт.Софіївка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення безпідставно отриманих сум,

ВСТАНОВИВ:

До Софіївького районного суду Дніпропетровської області звернувся представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовної заяви вказує, що відповідно до укладеного договору №б/н від 16.05.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Узв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 30.09.2019 року має заборгованість - 40809,13 грн., яка складається з наступного:

- 2991,70 грн. - заборгованість за кредитом,

- 35536,04 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом,

- 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг

- 250,00 грн. - штраф (фіксована частина),

- 1931,39 грн. - штраф ( процентна складова).

05 березня 2021 року представник позивача по первісному позову направив суду заяву про зменшення розміру позовних вимог,та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4576,05 грн ( заборгованість за тілом кредиту 2991,70 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2991,70 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 1584,35 грн.)

11.02.2020 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати вимоги закону про сплив позовної давності та відмовити в задоволенні позовної заяви на підставі ч.4 ст.267 ЦК України. В обгрунтування відзиву вказує, що свої вимоги про стягнення із Відповідача заборгованості в сумі 40809,13 грн. позивач обґрунтовує тим, що за кредитним договором б/н від 16.05.2008 року відповідач взяв у кредит суму 3600 грн., погасив лише його частину, саме тому ним обраховано заборгованість за кредитом 2991,70 грн., та надалі до 2019 року обраховано 35 536,04 грн. відсотків за користування кредитом.

Із наданого позивачем доказу - розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 19.06.2008 року відповідач перестав погашати суму кредиту (тіло кредиту) та сплачувати відсотки за користування ним, тобто про порушення його права Позивач дізнався 19.06.2008року, - саме в цей день отримав всі необхідні відомості про порушення свого майнового права.

Відтак, згідно до ч.1 ст.261 ЦК України, - саме з 19.06.2008 року слід відліковувати початок перебігу строку позовної давності. Протягом подальших 3 років, а саме до 19.06.2011 року включно позивач мав можливість реалізувати своє процесуальне право на звернення до відповідача із позовом про повернення всієї суми кредиту та відсотків, однак цією можливістю не скористався. Згідно положень ЦК України - кожна особа самостійно та свій власний розсуд реалізує свої цивільні права та способи їх захисту в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Ті обставини, що Позивач натомість продовжував нараховувати відсотки на кредит, які в 10 разів перевищили суму кредиту вказують, що він зловжив своїми цивільними правами банківської установи з метою збільшення доходу за рахунок Відповідача.

08.05.2020 представник АТ ПриватБанк направив суду відповідь на відзив.

14.05.2020 року подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення безпідставно отриманих сум. В обгрунтування позову вказує, що позивач просить стягнути із ПАТ КБ «Приватбанк» суму, отриману ним без передбачених законом підстав - за рахунок грошових коштів, що належали Позивачу. Вимоги Позивача безпосередньо пов`язані із вимогами Відповідача, покладеними в основу первісного позову, тобто витікають із одних і тих же правовідносин і оогрунтовуються наступним.

Згідно первісногопозову Відповідачстверджує,що Позивачдобровільно погасивчастину заборгованостіза кредитнимдоговором від16.05.2008року закредитною карткою№ НОМЕР_1 .При цьомуВідповідач свідомоувів суд в оману щодо фактичних обставин справи, які свідчать про те, що відповідач, користуючись можливістю обслуговувати дві інші картки Позивача- Відповідач в період з 13.05.2014року по 31.08.2019р. самостійно списав з них грошові кошти на загальну суму 35473,68 грн., діючи без передбачених правових підстав та всупереч прямих заборон Закону.

Зміст наданого Суду Відповідачем доказу- «Анкета-Заява від 13.05.2014р....» про відкриття банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_2 , яка була заповнена Позивачем 13.05.2014 року у приміщенні канцелярії а/ч пп В 2231 у м. Дніпро, доводить, що співробітнику Позивача було достеменно відомо, що вказана картка оформлюється Позивачем як військовослужбовцем ЗСУ- для зарахування сум грошового забезпечення. При цьому вказаний письмовий документ не містить жодних умов щодо можливості списання за рахунок цих сум будь-якої заборгованості, що раніше виникла у Відповідача перед ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема, - згоди Відповідача на погашення заборгованості по картці № НОМЕР_1 , термін дії якої сплив 30.04.2009р. і позовна давність по вимогам спливла 30.04.2012р. Разом з тим при цьому сторонами не укладалось будь-яких додаткових документів щодо погодження самої можливості погашення за рахунок накопичених на цій картці сум грошового забезпечення (заробітної плати військовослужбовця) - погашати прострочену заборгованість за раніше отриманим кредитом.

Надалі 18.08.2015 року Позивачу як військовослужбовцю ЗСУ у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито другу банківську картку № НОМЕР_3 для накопичення сум грошового забезпечення (заробітної плати військовослужбовця). У цьому випадку Позивачем також не надавалось згоду на погашення за рахунок накопичених на цій картц сум грошового забезпечення - будь-якої заборгованості за іншими картками, а тим більше - за кредитною карткою № НОМЕР_1 від 16.05.2008р.

Відповідачу було достеменно відомі положення п. 15 ст. 14 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (доповнена Законом №1275-УІІ від 20.05.2014р.), яким передбачено, що «Військовослужбовцям зпочатку ідо закінченняособливого періоду\а резервістамта військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов 'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".

Натомість діючи всупереч вищенаведених вимога Закону Відповідач здійснив списання із зарплатних карток Позивача № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 грошових сум на загальну суму 35 473,68 грн. в період його перебування на військовій службі в ЗСУ по мобілізації 29.04.2014р. по 08.04.2015р., за контрактом із ЗСУ з 30.03.2017року по 30.08.2019року а також в період перебування Позивача у військовому резерві першої черги з 09.04.2015р. по 29.03.2017року, зазначивши ці дії як «автоматичне погашення заборгованості». Це підтверджується змістом наданого Суду Відповідачем доказу- «Виписки» про рух коштів за картковим рахунком № НОМЕР_1 . З огляду на ці незаконні дії Відповідач за першої можливості опинившись поза зоною проведення АТО у м. Сєвєродонецьку Луганської області подав до місцевого відділення ПАТ КБ«Приватбанк» відповідні заяви про закриття зарплатних карток №51**14, №41**78.

ОСОБА_1 просить стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1 д., ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО305299) на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_5 ) грошову суму 35 473,68 грн. отриману без наявних правових підстав.

20.07.2020 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник АТ "ПриватБанк" просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви в зв`язку з пропущенням строків позовної давності.

Представник позивача по первісному позову АТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Первісний позов підтримує. Проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача по первісному позову ОСОБА_1 та відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Зустрічний позов підтримує. Проти задоволення первісного позову заперечує.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що первісний позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 16.05.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно уточненої заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4576,05 грн ( заборгованість за тілом кредиту 2991,70 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2991,70 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 1584,35 грн.)

Відповідно достатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третястатті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ятастатті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним), або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14).

Згідно наданих суду позивачем доказів, суд вбачає за необхідне рахувати початок перебігу строку позовної давності саме з 19.06.2008 року, а тому звернувшись до суду із цим позовом у листопаді 2019 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову, суд вважає за необхідне його задовільнити, виходячи з наступного.

Згідно п.15 ст.14 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Судом досліджена виписка за договором №б/н станом на 23.04.2020 року (а.с.109-111), згідно якого за період з 13.05.2014 року по 31.08.2019 року , тобто в період перебування ОСОБА_1 на військовій службі в ЗСУ по мобілізації 29.04.2014 року по 08.04.2015 року та за контрактом з 30.03.2017 року по 30.08.2019 року, а також в якості резервіста з 09.04.2015 року по 29.03.2017 року банк здійснив списання грошових сум на загальну суму 35473,68 грн з 2-х його зарплатних карт № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .

В матеріалах справи є докази перебування ОСОБА_1 на військовій службі в ЗСУ. Отже, враховуючи те, що наявні у справі докази підтверджують факт участі позивача у антитерористичній операції та наявність у нього статусу учасника бойових дій, а відтак на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто норми щодо ненарахування йому штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не мав права нараховувати відповідачу пеню, штрафи, відсотки за користування кредитом протягом усього періоду, заявленого банком в розрахунку заборгованості, згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, судом встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" в самостійному порядку, автоматично стягнуто із зарплатних карток відповідача ( № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ) кошти в розмірі 35473,68 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає що зустрічний позов слід задовільнити.

Керуючись ст. ст. 76-81,133,141,229,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення безпідставно отриманих сум - задовільнити.

Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк"(01001 м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570, рахунок 22909282900311, МФо305299) на користь ОСОБА_1 грошову суму 35473,68 грн.(тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 68 коп), отриманих без наявних правових підстав.

Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В.Шумська