Рішення № 107292439, 08.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5304/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Бовгирі О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Бондар Денис Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2012 року, укладеного з ОСОБА_4 , належить машино-місце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 зауважує, що у березні 2021 року йому стало відомо, що на сайті ДП «СЕТАМ» розміщено лот з продажу вказаної нерухомості, власником якої зазначено ОСОБА_4 як боржника, а стягувачем відповідача.

При цьому, позивач зазначає, що спірне майно арештовано на підставі постанови приватного виконавця про арешт майна боржника від 14 грудня 2020 року у виконавчому провадженні № 63919708.

Посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в справі № 757/16485/21 скасовано арешт спірного нерухомого майна, накладеного вказаною вище постановою приватного виконавця, а під час реалізації свого права власності шляхом реєстрації за собою права власності, він дізнався, що у березні 2021 року право власності на машино-місце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, що знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстроване за відповідачем, ОСОБА_3 просить визнати за ним право власності на нерухоме майно - машино-місце в підземному паркінгу загальною площею 19,10 кв. м, гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати рішення державного реєстратора КМНО Сліпченко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 57190728 від 19 березня 2021 року про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний № 34688905) за ТОВ «Вердикт Капітал».

Ухвалою судді від 02 лютого 2022 року відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 02 лютого 2022 року витребувано докази у приватного нотаріуса КМНО Сліпченко Н.В.

Ухвалою суду від 02 лютого 2022 року забезпечено позов шляхом заборони ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження або передачу в користування будь-яким особам спірного нерухомого майна.

16 серпня 2022 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

13 жовтня 2022 року до суду від генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому останній просить у позові відмовити, посилаючись на те, що під час виконавчого провадження в якому товариство є стягувачем, з`ясовано, що спірна нерухомість відповідно до інформаційної довідки належить боржнику ОСОБА_4 , у зв`язку із чим, приватним виконавцем розпочато процедуру його реалізації, а з огляду на те, що гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не було реалізовано на електронних торгах, його було передано стягувачу; в позовній заяві не вказано жодної норми Закону України «Про виконавче провадження», яку порушено виконавцем; позивачем не надано жодного доказу належності йому на праві власності спірної нерухомості.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, який просив задовольнити, з наведених у ньому підстав.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, який просив залишити без задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на вказану позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус КМНО Сліпченко Н.В., будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася. Пояснень на позовну заяву від неї до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 січня 2012 року між ОСОБА_4 та позивачем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу машино-місця № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який зареєстровано в реєстрі за № 250.

Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру правочинів № 10957268 від 26 січня 2012 року, вказаний вище правочин зареєстровано під № 4862748.

Підтвердження здійснення позивачем державної реєстрації за собою права власності на спірне машино-місце в матеріалах справи відсутні.

Поряд із цим, як вбачається з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 248675953 від 17 березня 2021 року) об`єкт нерухомого майна реєстраційний № 34688905, машино-місце№ НОМЕР_1 в підземному паркінгу, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 19,10 кв. м, зареєстровано на праві приватної власності 21 вересня 2011 року за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 29 серпня 2011 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення (наказ № 991-С/НП від 18 серпня 2011 року).

Також як вбачається з інформаційної довідки № 295263545 від 19 січня 2022 року, гараж, машино-місце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 19,10 кв. м зареєстровано 19 березня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Сліпченко Н.В. за відповідачем (рішення з індексним № 57190728).

Підставою для державної реєстрації вказано свідоцтво серії № 627 від 19 березня 2021 року.

Поряд із цим, судом з`ясовано, що у виконавчому проваджені № 63919708, де боржником є ОСОБА_4 , а стягувачем - ТОВ «Вердикт Капітал», накладено арешт майна боржника постановою приватного виконавцявиконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 14 грудня 2020 року, а його ж актом від 19 березня 2021 року, в указаному виконавчому провадженні, передано у власність відповідача гараж, машино-місце № НОМЕР_1 в підземному паркінгу, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в рахунок погашення суми боргу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в справі № 757/16485/21 скасовано арешт нерухомого майна машино-місця в підземному паркінгу загальною площею 19,10 кв. м, гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 63919708 від 14 грудня 2020 року.

Відповідно до ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Відповідно до ч. 1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

ЦК України визначає презумпцію правомірності набуття права власності.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, ст. 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

За змістом ч. ч. 6,9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

З огляду на зазначене, передбачена ст. 61 вказаного Закону процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на електронних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державнім виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 48 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій документів і виписок із них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при видачі дубліката документа, накладенні та знятті заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), а також при посвідченні часу пред`явлення документа на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. На підтвердження права на спадщину, права власності, підтвердження повноважень виконавця заповіту, посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її в певному місці, про прийняття на зберігання документів, про передачу заяви видаються відповідні свідоцтва.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 3 «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Разом з тим, ч.1 ст. 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Так, згідно зі ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно з ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Як встановлено в під час розгляду справи, у відповідача наявні акт про передачу оспорюваного майна ТОВ «Вердикт Капітал» стягувачу в рахунок погашення боргу від 19 березня 2021 року, який судом не скасовано та не визнано незаконним, а також видане приватним нотаріусом КМНО Сліпченко Н.В. свідоцтво про право власності серії № 627 від 19 березня 2021 року, яке також не визнано судом недійсним та не скасовано, згідно з якими право власності на оспорювану нерухомість зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора, яке просить скасувати позивач в межах вказаного позову, в зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в спосіб, визначений ОСОБА_3 спосіб необхідно відмовити.

Щодо посилань позивача на те, що судовим рішенням у справі № 757/16485/21 від 15 листопада 2021 року визнано його право власності на оспорюване нерухоме майно, то суд, вказує, про помилковість такого твердження, оскільки як вбачається із вказаного рішення Печерського районного суду м. Києва, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання права власності на нерухоме майно залишено без задоволення, через те, що вказане право ніким не оспорюється.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Бондар Денис Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року.

Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2022 року.

Суддя: О.Л. Бусик