Ухвала суду № 107286881, 14.11.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН № 201/6058/22

Провадження 2/201/2791/2022

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2022 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Покопцева Д.О., ознайомившись із матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді від 05.09.2022р. вказана позовна заява залишена без руху та позивачу повідомлено про необхідність впродовж 5 днів з дня отримання даної ухвали виправити недоліки позовної заяви.

Позивачу також було роз`яснено, що у разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копія зазначеної ухвали позивачем отримана особисто в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, про що відібрано розписку (а.с.7).

Станом на 14.11.2022р. недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, заяви про подовження строку для усунення недоліків до суду не надано. З заявою про надання інформації про стан розгляду справи позивач також не звертався. Строк для усунення недоліків, визначений судом, сплинув.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

У відповідності до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - визнати неподаною та повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена впродовж п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Д.О. Покопцева