Рішення № 107283478, 01.11.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/3298/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Аршулік С.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Красуна В.В.,

представника відповідача Тараненка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі - Департамент кіберполіції, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів від 24.02.2022 № 91дск Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , від 24.02.2022 № 54 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби; поновлення позивача на службі в поліції на посаді старшого інспектора відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваними наказами позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та звільнено з поліції. Позивач вважає, що під час проведення службового розслідування відповідачем не було встановлено всіх фактичних обставин, що стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, порушено вимоги статей 12, 13, 14, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Вказує на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є тільки формальним припущенням органу досудового розслідування про те, що конкретна особа причетна до злочину. При цьому, її вину у вчиненні кримінального правопорушення ще необхідно довести. З врахуванням норм статті 62 Конституції України, у даному випадку має місце підозра у вчиненні кримінального правопорушення та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в його діях наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків. Крім того, звертає увагу на те, що вчинення кримінального правопорушення у разі набрання вироком законної сили є самостійною підставою для звільнення поліцейського на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України Про національну поліцію. З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

17.06.2022 судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 10:30 год. 05.07.2022, було продовжено строк підготовчого засідання. Також в справі оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи.

Ухвалою суду від 26.07.2022 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 01.09.2022 Розгляд справи відкладався, а також оголошувались перерви.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що 22.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що полягала в отримані посадовими особами відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області неправомірної вигоди.

За даним фактом відповідно, на підставі Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893 (далі Порядок №893) наказом відповідача №5 від 04.01.2022 призначено службове розслідування.

Згідно з висновком констатовано, що за вчинення дисциплінарних проступків, які виразились в порушенні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пунктів 1, 4, 6, 8, 9, 13 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та вимог підзаконних нормативних актів, посадової інструкції, що регламентують діяльність поліцейського застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Тому, на підставі вказаного висновку службового розслідування, яким було встановлено вину позивача у порушенні вимог чинного законодавства, підриві авторитету правоохоронних органів Комісією прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Зокрема, під час проведення службового розслідування було встановлено, що позивачем не в повній мірі виконувались вимоги службової дисципліни та своїх посадових обов`язків. Інформація про затримання поліцейського за вчинення кримінального правопорушення була розповсюджена в мережі Інтернет та викликала негативну реакцію суспільства як відносно особи, яка в них підозрюється, так і Національної поліції, зокрема. Вказане підриває авторитет правоохоронних органів, довіри населення до поліції. Такі дії поліцейського суперечать обов`язкам на нього покладеним та є несумісними з продовженням служби в поліції та виконанням службових обов`язків.

На підставі висновку службового розслідування було винесено відповідні накази про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Вважає, що відповідні накази винесені у відповідності до норм чинного законодавства та є правомірними.

Відповідач вказує на те, що при призначенні службового розслідування, його проведенні діяв у відповідності до норм чинного законодавства та будь-яких прав позивача при цьому не порушував. Також зазначає, що вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю підтверджується наявними матеріалами службового розслідування. З врахуванням викладеного просив в позові відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач ще раз звернув увагу на протиправність дій відповідача при проведенні службового розслідування та допущених при цьому порушеннях. Крім того, звернув увагу на недоведеність його вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Відповідач у поданому запереченні на відповідь на відзив наголосив на тому, що матеріалами службового розслідування повністю були доведені факти порушення ним службової дисципліни, а відтак правомірності застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідач позовні вимоги заперечив та в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.03.2020 по 25.02.2022 перебував на посаді старшого інспектора відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України.

04.01.2022 до відповідача надійшла інформація, що за відомостями внесеними 22.10.2021 до ЄРДР № 62021114002000077 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, ТУ ДБР у м. Львові, затримано ОСОБА_1 , проведено обшуки у службових кабінетах та за місцем проживання позивача.

По даному факту т.в.о начальника Департаменту кіберполіції винесено наказ № 5 від 04.01.2022 «Про призначення та проведення службового розслідування». Цим же наказом визначено склад дисциплінарної комісії (т.1 а.с. 120-121).

05.01.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.193-199).

Наказом від 02.02.2022 №63 строк проведення службового розслідування було продовжено на один місяць (т.1 а.с.124).

За результатами проведеного службового розслідування, 11.02.2022 затверджено висновок службового розслідування. Дисциплінарна комісія під час службового розслідування прийшла до висновку про вчинення позивачем ряду дисциплінарних проступків та порушенні службової дисципліни, допущенні ряду дій, які несумісні з подальшим проходженням служби в НП України, оскільки ним вчинені дії, які суперечать обов`язкам покладеним на нього, як на представника органу виконавчої влади, який усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягався вірно служити народу України, дотримуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права та свободи людини, честь держави, та є несумісним з проходженням служби.

Констатовано, що ОСОБА_2 порушено вимоги пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пунктів 1, 4, 6, 8, 9, 13 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 8 розділу 1, пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами НП України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 № 575, підпунктів 3,5 пункту 6 розділу II Інструкції з діловодства в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 20.05.2016 №414, пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 № 07, пункту 4 розділу VI Інструкції з організації планування в системі НП України, затвердженої наказом НП України №202 від 24.12.2015, наказу Департаменту кіберполіції НП України від 23.07.2020 №231 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня», абзацу 9 пункту 7 розділу III Положення про організацію службової підготовки працівників НП України, затвердженого наказом МВС від 26.01.2016 №50, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.02.2016 за №260/28390 та підпункту 11.2 пункту 11 наказу ДКП від 14.01.2022 № 8 «Про організацію службової підготовки поліцейських Департаменту кіберполіції у 2022 році», абзаців 2, 4 пункту 2 посадової інструкції старшого інспектора ВПК у Волинській області (т 1 а.с. 94-118).

На підставі висновку та матеріалів службового розслідування, відповідачем видано наказ № 91дск від 24.02.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта ОСОБА_1 », згідно з яким за порушення вищевказаних норм позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (т.1 а. с.90-93).

24.02.2022 видано наказ № 54 о/с По особовому складу, яким на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції (т. 2 а.с. 200).

Відповідачем 05.04.2022 складено розписку про отримання ОСОБА_1 витягу з наказу про звільнення та інших документів (т.2 а.с. 201).

Позивач не погоджуючись із винесеними наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення, оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами 1, 2 статті 19 даного Закону визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 даного Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Підпунктами 1, 4, 6, 8, 9, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Як встановлено частиною 1 статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з частиною 3 статті 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частин 1-3 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як встановлено частиною 19 статті 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом МВС № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893).

Пунктом 1 розділу II Порядку № 893 визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Аналізуючи зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено порушення службової дисципліни позивачем, а спірні накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Нормами Дисциплінарного статуту визначено, що є службовою дисципліною, та з дотримання яких норм вона складається, також визначено, що поліцейський може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, і що визнається дисциплінарним проступком.

Як визначено статтею 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Поведінка поліцейського, згідно з Присягою, яку він складає при вступі в поліцію, має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у позаслужбовий час. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою та суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службовий та позаслужбовий час дотримуватись Конституції України, законів України та Статуту.

Відповідно до норм Статуту службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі, мужньо і вправно служити народові України, знати Закони, інші нормативно правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові і функціональні обов`язки, тощо.

Слід зазначити, що під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції та власне і органи Національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою поліції у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне поліції.

До таких вчинків слід віднести, зокрема, скоєння проступку, не сумісного з продовженням служби в поліції.

З точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем моральних та етичних приписів, може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Суд зазначає, що існує усталена судова практика Верховного Суду, де висловлюється позиція, що вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Реалізація дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

У даному випадку, під час службового розслідування відповідачем надавалась оцінка діям ОСОБА_1 в контексті дотримання ним присяги державного службовця, службової дисципліни, виходячи із внесенням відомостей в ЄРДР та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України так і дотримання ним інших покладених на нього обов`язків.

При цьому, відповідачем не бралась до уваги доведеність чи недоведеність вини поліцейського у вчиненні даного кримінального правопорушення, а вплив даних подій на авторитет та довіру до Національної поліції зі сторони населення, сутності й призначення правоохоронних інституцій, та вчиненні даних дій позивачем всупереч інтересів служби, та чи суперечить це покладеним на нього обов`язкам, чи підриває це довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Водночас, в рамках службового розслідування було констатовано, що вказані у висновку службового розслідування дії, які потягнули вручення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, ним вчинено під час перебування позивача на службі та виконання ним своїх службових обов`язків.

Суд звертає увагу, що вручена підозра позивачу про вчинення кримінального правопорушення пов`язана саме з виконанням службових обов`язків.

В силу покладених на поліцейського службових обов`язків, він не повинен був допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

На думку суду, дії ОСОБА_1 , які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування (саме в частині повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) свідчать про порушення ним службової дисципліни, а відтак вчинення ним дисциплінарного проступку.

Також в контексті оцінки діям позивача суд звертає увагу, що про них були відповідні повідомлення в засобах масової інформації, які негативно були сприйняті громадськістю, про що свідчать відповідні коментарі до цих публікацій. Вказані обставини були предметом дослідження та оцінювалися комісією при кваліфікації дій позивача, в розрізі дотримання позивачем присяги поліцейського та службової дисципліни.

Аналізуючи висновок службового розслідування суд наголошує на тому, що встановлені дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з практикою ЄСПЛне є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пуктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Вказане повністю спростовує твердження позивача про необхідність утриматися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять в провину, доти, доки його вина не буде офіційно встановлена судом.

У даному випадку не має значення доведеність чи не доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, якщо дисциплінарною комісією ці дії оцінюються в межах наявності вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку позивача звільнено зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію України у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а не за пунктом 10 частини 1 даної статті - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Що стосується інших порушень, встановлених під час проведення службового розслідування, то суд зазначає наступне.

Наказом № 231 від 23.07.2020 Департаменту кіберполіції, затверджено внутрішній розпорядок дня поліцейських, та інших працівників підрозділів Департаменту кіберполіції.

Зокрема, цим розпорядком встановлено години роботи підрозділу та те, що працівники повинні працювати за місцем дислокації.

Під час проведення службового розслідування було встановлено, що позивач неодноразово на протязі жовтня, листопада 2021 року, січня 2022 року періодично контактував, а також особисто зустрічався з громадянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території м. Луцька, для чого залишав своє робоче місце та був відсутній у підрозділі у службовий час.

Таким чином суд вважає, що комісією під час проведення службового розслідування було доведено факт порушення позивачем внутрішнього трудового розпорядку та наказу № 231, який є обов`язковим для виконання працівниками територіальних підрозділів кіберполіції.

26.01.2022 головним інспектором режимно секретного відділу Департаменту кіберполіції О. Моргун складено довідку про проведення перевірки окремих питань з режиму секретності негласного співробітництва в ВПК у Волинській області. Зазначено, що ОСОБА_1 провів зустріч з оперативним контактом «Луна» в результаті, якого отримано оперативну інформацію № 21т від 26.11.2021, про отримання вказаної інформації позивач доповів керівнику, який надав вказівку перевірити її в установленому порядку. Однак, така інформація позивачем не була перевірена, чим останній не виконав вказівки керівника та направив неперевірену інформацію до СВ Ковельського РУП ГУНП, що підтверджується реєстрацією вихідних документів від 29.11.2021 (т.1 а.с.119).

Вказане є порушенням ОСОБА_1 пунктів 75, 87, 89 розділу VII пункту 2 розділу XIII Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НП України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 № 07.

Також суд вважає, що в ході службового розслідування відповідачем належними та допустимими доказами доведено невиконання позивачем доручень органів досудового розслідування, які надходили до відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області та передавались йому для виконання (вх.675/38/106/2021 від 04.11.2021, вх.767/38/106/2021 від 10.12.2021, вх.775/38/106/2021 від 17.12.2021), а саме: відсутні рапорти про їх виконання у зазначений строк, що є порушенням пункту 6 розділу VI Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами НП України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 № 575, якою передбачено, що доручення слідчих органів повинні виконуватись у строки, у них зазначених.

Крім того, суд вважає доведеними порушення позивачем підпунктів 3, 5 пункту 6 розділу II Інструкції з діловодства в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 20.05.2016 №414 щодо не передачі на реєстрацію підготовлених рапортів про виконання доручень органів досудового розслідування (вх.675/38/106/2021 від 04.11.2021, вх.767/38/106/2021 від 10.12.2021, вх.775/38/106/2021 від 17.12.2021 та №576/38/106/2021 від 08.09.2021.

Позивач, як працівник поліції був ознайомлений з вимогами чинного законодавства в частині проходження навчання.

Однак, такого навчання ним не було пройдено у січні 2022 року, що ним і підтверджено в судовому засіданні.

При цьому, суд вказує на ту обставину, що позивач незважаючи на відсторонення від посади та вилучення службового комп`ютера не був позбавлений можливості пройти його із іншого пристрою.

Суд вважає не доведеними під час проведення службового розслідування фактів порушення позивачем п.п. 4.4, 4.10 протоколу №48 розширеної оперативної наради Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 27.07.2021 (т. 4 а.с.41-53) та п.3.1 Протоколу №51 наради керівництва Департаменту кіберполіції від 18.08.2021 (т. 4 а.с.35-40) так, як виконання вимог даних пунктів стосуються керівництва відділу, а не безпосередньо позивача.

Абзацами 2, 4 пункту 2 Посадової інструкції визначено, що старший інспектор ВПК у Волинській області зобов`язаний: організувати свою діяльність виключно відповідно до діючого законодавства України і , під час виконання службових завдань діяти згідно наданих доручень і начальника ВПК у Волинській області та його заступника; здійснювати комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень на пріоритетних направках діяльності відділу.

Зважаючи на ті фактичні обставини та порушення, виявлені в ході службового розслідування, та викладені у висновках акту перевірки, суд вважає, що ОСОБА_1 не в повній мірі виконано свої службові обов`язки, визначені Посадовою інструкцією.

Тому, проаналізувавши зібрані та дослідженні в ході судового розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем, та законність застосування до нього дисциплінарного стягнення, враховуючи обставини вчинення проступку і в чому він полягає, характер та зміст вчиненого проступку, та те, що він вчинений позивачем проти інтересів служби, суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд вважає, що матеріалами службового розслідування повністю доведено порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку.

Висновок службового розслідування від 11.02.2022 містить всі необхідні реквізити, визначені Порядком № 893, а резолютивна його частина - висновок про наявність складу дисциплінарного проступку та його юридичну кваліфікацію.

Відтак, враховуючи вимоги Дисциплінарного статуту, Порядку №893 та наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, суд приходить до висновку, що у відповідача були підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 24.02.2022 та від 24.02.2022 про звільнення зі служби винесено у відповідності до норм статей 18, 77 Закону України «Про Національну поліцію України», статей 1, 11, 12, 13, 14, 19, 20 Дисциплінарного статуту та Порядку № 893, та є правомірними.

Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем його прав під час проведення службового розслідування, то суд їх до уваги не приймає, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відносно призначення та проведення службового розслідування та предмету його дослідження, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту та пунктом 1 розділу II Порядку № 893 визначено порядок та підстави для проведення службового розслідування.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення є підставою для призначення службового розслідування по фактах, у ньому викладених, відповідно до вказаних норм законодавства.

Тому, призначення та проведення службового розслідування в даному випадку є правомірним.

При цьому слід наголосити, що наказом про призначення та проведення службового розслідування від 04.01.2022, визначено провести перевірку не лише по факту внесення відомостей до ЄРДР відносно позивача, а також перевірки інших можливих фактів порушення службової дисципліни позивачем.

Відтак, відповідач в межах проведення службового розслідування не був позбавлений можливості проводити перевірку дотримання ОСОБА_1 службової дисципліни та виконання службових обов`язків по інших фактах, давати їм належну правову оцінку, що ним і було зроблено, а відповідні висновки відображені в акті службового розслідування.

Такі дії відповідача не суперечать Дисциплінарному Статуту та Порядку № 893.

Частинами 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Згідно з частинами 5-11 даної статті отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським.

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.

Тобто, вказаними нормами визначено право особи на захист відносно якої проводиться службове розслідування та яким чином повинно бути забезпечено.

Вказаною нормою визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надавати пояснення з приводу питань, відносно яких проводиться службове розслідування.

У даному випадку, це є правом особи, а не її обов`язком.

Суд констатує, що відповідачем було надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення з приводу питань, що є предметом службового розслідування. При цьому, ОСОБА_1 таким правом не скористався (т.1 а.с. 275).

Тому відсутність пояснення особи при забезпеченні комісією загальних прав поліцейського відносно якого проводиться службове розслідування та обізнаність з тим, що таке розслідування відносно нього проводиться, не може свідчити про порушення прав позивача.

Слід наголосити, що позивач при належному використанні своїх прав мав можливість знати про те, що є предметом службового розслідування та за наявності бажання дати письмові пояснення з приводу цього.

Зміст Порядку № 893 дає суду підстави для висновку, що під час проведення службового розслідування комісія має право відбирати пояснення з приводу питань які є предметом перевірки як у формі одноосібного одержання пояснень її членами так і надсилання запитів про надання необхідних документів або їх копій, отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У даному випадку комісією у встановленому порядку були витребувані відповідні матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 у ДБР та з дозволу слідчого долучені до матеріалів службового розслідування. Отримані таким чином матеріали належним чином комісією були оцінені та по них зроблені відповідні висновки.

Тому, на думку суду, не відібрання особистих пояснень членами комісії під час службового розслідування у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що проходять свідками у кримінальному проваджені пов`язаного з позивачем, а отримання їх у слідчого ДБР, не є порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність прийняття наказів від 24.02.2022 № 91дск Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , від 24.02.2022 № 54 о/с По особовому складу про звільнення зі служби, при цьому, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 243 ч.3, 245, 246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 11.11.2022