Рішення № 107282403, 14.11.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 листопада 2022 р. Справа № 120/7012/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінінтертрейд-Авто" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасуванння рішення, картки

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Вінінтертрейд-Авто (далі ТОВ Вінінтертрейд-Авто, позивач) із позовом до Вінницької митниці (далі - Вінницька митниця, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2022/000036/2 від 02.08.2022 року;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2022/001502 від 02.08.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення товару, ввезеного на підставі договору, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію ВМД UA401020/2022/034039 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до ВМД, зокрема: контракт, рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну , банківський платіжний документ, рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує перевезення товару, каталог виробника товару, прейскурант виробника товару, розрахунок ціни, договір перевезення, копію митної декларації країни відправлення. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору.

Позивач вказує, що застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим, а тому витребовувати треба лише ті додаткові документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Також позивач зазначив, що хоча і пунктом 3.1. Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах EX-WORKS Стамбул, згідно Інкотермс 2010, водночас пунктом 4.1 контракту чітко встановлено, що ціна Товару включає в себе витрати з завантаження, експортного митного оформлення, а також вартість упаковки, тари та маркування. А отже, безпідставно відповідач вказує на відсутніть документів, які підтверджують витрати по перевезенню товару.

За таких обставин позивач зазначає, що у відповідача не могло бути обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. В свою чергу, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, а отже спірні рішення і картка є протиправними та підлягають скасуванню.

05.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.09.2022 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура ( інвойс): YFI2022000000003 від 28.01.2022, платіжне доручення від 21.07.2022 № 280, зовнішньоекономічний договір від 15.07.2019 № YВС 2019/07, митна декларація країни відправлення від 26.07.2022 № 22341300ЕХ00605693. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс] визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, згідно п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 15.07.2019 № YВС 2019/07, товар поставлявся на умовах поставки ЕХW, що передбачає, що доставка товару та митне оформлення товару в країні відправлення покладається на покупця, проте згідно наданої довідки про транспортні витрати від 02.08.2022 №б/н, включені лише витрати на транспортування, проте не включені витрати на оформлення документів необхідних для експорту товару з країни відправлення, а також зазначено, що завантаження товару здійснювалось за рахунок продавця, що суперечить зазначеним у контракті умовам поставки ЕХW. Також зазначено, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. З огляду на вищевикладене існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ, 12.07.2022 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.3 ст. 53 МКУ. В свою чергу, декларантом надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Відтак, на думку відповідача, у митниці були усі законні підстави для виникнення обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Також, відповідач просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки такі є не обгрунтованими.

29.09.2022 р. надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказав, що відзив є необгрунтованим, вкотре вказав, що в спірному рішенні не вказано зауважень з приводу ціни товару, натомість зазначені надумані сумніви щодо витрат на завантажання, розмитнення товару. Також зазначено, що витрати на правничу допомогу підтвержені відповідними документами, відтак підляають відшкодуванню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15 липня 2019 року між Компанією YILSAN BRUSH COMPANY (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНІНТЕРТРЕЙД- АВТО (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір YBC 2019/07, предметом якого є купівля аксесуарів в асортименті для транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. Контракту постачальник продає, а покупець купує аксесуари в асортименті для транспортних засобів, які надалі іменуються як товар.

Кількість і асортимент товару, який належить відправці по чинному Контракту, погоджується сторонами по кожній партії окремо і зазначаються у проформі-інвойсі.

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що товар поставляється на умовах EX-WORKS Стамбул, згідно Інкотермс 2010. При цьому , ціна товару включає в себе витрати із завантаження, експортного митного оформлення, а також вартість упаковки, тари та маркування (п. 4.1 контраку).

Відповідно до Інвойсу № YFI2022000000003 від 28.01.2022 року вартість товару становила 0, 50 доларів за 1 штуку , тобто за 20000 штук вартість склала 10 000 доларів.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подана до митниці електронна митна декларація UA401020/2022/034039 від 02.08.2022 року.

Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору 10 000 доларів США.

Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до митного органу низку документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, зокрема:

Рахунок-фактуру (інвойс) № YFI2022000000003 від 28.01.2022;

Автотранспортну накладу № 002049 від 26.07.2022;

Декларацію про походження товару № YFI2022000000003 від 28.01.2022;

Банківський платіжний документ, що стосується товару № 280 від 21.07.2022;

Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 07 від 02.08.2022;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.08.2022;

Каталог виробника товару від 01.01.2020;

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2020;

Висновокпровартісніхарактеристикитовару,підготовлений

спеціалізованою експертною організацією 0051 від 30.08.2019;

Висновокпровартісніхарактеристикитовару,підготовлений

спеціалізованою експертною організацією 0139 від 23.11.2021;

Розрахунок ціни (калькуляція] б/н від 05.05.2021;

Зовнішньоекономічний договір (контракт] купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх] договорів № YВС 2019/07 від 15.07.2019;

Договір (контракт] про перевезення № 07 від 22.07.2022;

Копію митної декларації країни відправлення № 22341300ЕХ00605693 від 26.07.2022.

Згідно поданих документів визначено вартість імпортованого товару в сумі 10 000 доларів США та 17 000 грн. за доставку щіток для миття автомобіля (придбаного товару).

За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації UA401020/2022/034039 від 02.08.2022 року та доданих до неї документів, 02.08.2022 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2022/000036/2.

Зокрема, в рішенні, з посиланням на положення ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, згідно п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 15.07.2019 № YВС 2019/07, товар поставлявся на умовах поставки ЕХW, що передбачає, що доставка товару та митне оформлення товару в країні відправлення покладається на покупця, проте згідно наданої довідки про транспортні витрати від 02.08.2022 №б/н, включені лише витрати на транспортування, проте не включені витрати на оформлення документів необхідних для експорту товару з країни відправлення, а також зазначено, що завантаження товару здійснювалось за рахунок продавця, що суперечить зазначеним у контракті умовам поставки ЕХ\/\/. Також слід зазначати, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок- фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. З огляду на вищевикладене існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ, 12.07.2022 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.3 ст. 53 МКУ. Декларантом було надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами [ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні [аналогічні] товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.]. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.07.2022 № UA500530/2022/000952 за якою оформлено товар Побутові вироби з пластмаси:-щітка для авто, не є частиною механізмів (з перероблених матеріалів) (МАХЕІ_ 17 ECO CAR BRUSH (Fromrecycled materials)) - 840шт.,- щітка для авто, не є частиною механізмів та складає 2,42 дол.США за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. З ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів UA 401020/2022/001502 від 02.08.2022 року.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом оскарження рішень.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, п. 1 ч. 6 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі ст.ст. 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.(частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами 1 -2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із процитованих норм видно, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.(частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом, 15 липня 2019 року між Компанією YILSAN BRUSH COMPANY та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНІНТЕРТРЕЙД- АВТО укладено зовнішньоекономічний договір YBC 2019/07, предметом якого є купівля аксесуарів в асортименті для транспортних засобів.

Кількість і асортимент товару, який належить відправці по чинному Контракту, погоджується сторонами по кожній партії окремо і зазначаються у проформі-інвойсі.

Відповідно до Інвойсу № YFI2022000000003 від 28.01.2022 року вартість товару склала 0, 50 доларів за 1 штуку , тобто за 20000 штук вартість склала 10 000 доларів.

При цьому, митна вартість товару за митною декларацією UA401020/2022/034039 від 02.08.2022 року була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору 10 000 доларів.

В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що митний орган дійшов висновку, що на момент митного оформлення, додані до ЕМД документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Зокрема, згідно п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 15.07.2019 товар поставлявся на умовах поставки ЕХW, що передбачає, що доставка товару та митне оформлення товару в країні відправлення покладається на покупця, проте згідно наданої довідки про транспортні витрати від 02.08.2022 №б/н, включені лише витрати на транспортування, проте не включені витрати на оформлення документів необхідних для експорту товару з країни відправлення, а також зазначено, що завантаження товару здійснювалось за рахунок продавця, що суперечить зазначеним у контракті умовам поставки ЕХW

Тут суд акцентує увагу, що в графі 20 розділу III наказу МФУ від 24.05.2012 р. №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення визначено, що в формі декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, в підтвердження витрат на транспортні витрати позивачем надано договір замовлення №07/10 укладений 22 липня 2022 року між товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ..

Відповідно до вказаного договору-замовлення, перевізник зобов`язувався прибути 25 липня 2022 року до Стамбулу (Туреччина) та завантажити товари, зокрема від YILSAN BRUSH COMPANY.

В підтвердження виконання умов договору надано рахунок фактуру № 07 від 02 серпня 2022 року, акті здачі-прийняття робіт № 07 від 02 серпня 2022 року .

Згідно довідки про транспортні витрати від 02 серпня 2022 року, вартість транспортування товару від міста Стамбул до митного посту Порубне складає 60 000 грн., з яких вартість транспортування продукції компанії YILSAN BRUSH COMPANY, згідно інвойсу № YFI2022000000003 від становить 17 000 грн.

Окремо щодо аргументів відповідача стосовно того, що умови контракту щодо завантаження товару за рахунок продавця, суперечить зазначеним у контракті умовам поставки EXW, слід вказати наступне.

Згідно з Інкотермс-2010 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції від 16 вересня 2010 року) постачання на умовах EXW означає, що товар і всі ризики, пов`язані з ним, переходять від продавця до покупця в

момент виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки товару. З цієї миті зобов`язання продавця за постачанням вважаються виконаними.

За базисом постачання EXW покупець несе усі види ризиків і всі витрати з переміщення товару з території продавця до місця призначення. На продавця ж покладаються мінімальні зобов`язання: він повинен лише надати товар у розпорядження покупця в погодженому місці. Витрати з митного оформлення товару також лежать на покупцеві.

Проте якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе обов`язки з навантаження товару і митного оформлення, а також ніс усі ризики та витрати за такі дії, то це повинно бути чітко обумовлено у відповідному договорі купівлі-продажу.

Як вбачається зі змісту пункту 4.1. Контракту, ціна товару включає в себе витрати з завантаження, експортного митного оформлення, а також вартість упаковки, тари та маркування.

Отже, уклавши контракт, сторони хоча і визначили умови постачання товару, разом з тим, продавець взяв на себе відповідні зобов`язання щодо завантаження товару, а також митного оформлення.

Окремо слід вказати й на те, що умови Інкотермс 2010 за своєю суттю регламентують в основному момент передачі права власності на товар і всі пов`язані із цим ризики, а тому сторони в праві внести відповідні зміни до зовнішньоекономічних договорів щодо витрат покупця або продавця на завантаження товару, його митного очищення або страхування.

Отже аргументи відповідача стосовно того, що умови контракту в частині завантаження товару за рахунок продавця, суперечить зазначеним у контракті умовам поставки EXW є необгрунтованими , а отже не приймаються до увги.

Що стосується посилання на відсутність витрат по оформленню експортних документів, слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено, що позивачем чи продавцем були понесені такі витрати.

Навпаки, як вбачається зі змісту експортної декларації № 22341300ЕХ00605693, продавцем під час експорту товару було сформовано не тільки паперовий комерційний інвойс, а і електронну версію інвойсу - «е-fatura». Вказаний документ був в «єдиному вікні» електронних послуг, які надаються митними органами Туреччини та на підставі нього було автоматично сформовано і експортну митну декларацію.

Отже, продавець товару після створення електронного інвойсу, без будь-яких додаткових витрат, забезпечив перевізника та, відповідно, і позивача усіма необхідними документами, які потрібні для експорту товару.

Вказані обставини підтверджуються, експортною декларацією, яка в розділі 44 містить інформацію, що ця декларація сформована на підставі електронної версії рахунку фактури - «TPS-e-fatura V22243160110886024041419».

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем надано документи, які містять відомості про вартість транспортних витрат, а отже доводи викладені в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів за відсутності документів про транспортування - не знайшли підтвердження.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2022/000036/2 від 02.08.2022 року року є протиправним та підлягає скасуванню, як наслідок , слід скасувати й картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2022/001502 від 02.08.2022 року.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2481 грн., належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між ТОВ Вінінтертрейд-Авто (далі - Клієнт) та адвокатом Юрченко Т.П. (далі адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №08/22-а/9 від 15.08.2022 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 цього клієнт доручає , а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представника інтересів клієнта щодо питань , пов`язаних із оскарженням рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару, а також картки відмови прийняті митної декларації.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 18000 грн. впродовж 3 днів з дня підписання та направлення відповідного рахунку.

На підтвердження понесених витрат стороною позивача також надано детальний розрахунок суми судових витрат, рахунок на оплату від 15.08.2022 р., списик із карткового рахунку за період з 15.08.2022 р по 18.08.2022 р., щодо сплати коштів в сумі 18 000 грн.

Разом з тим, суд враховує, що предмет спору в цій справі стосується оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості, отже, справа не вважається складною, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг та складність процесуальних документів не є значними.

Крім того, суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, що додатково вказує на її малозначність.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 18000 грн. є надмірним.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці належить стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та розумності.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2022/000036/2 від 02.08.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2022/001502 від 02.08.2022 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вінінтертрейд-Авто (вул. Хмельницьке шосе, 7, с.Зарванці, Вінницька область, ідентифікаційний код 37424747) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, 17, м. Вінниця).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вінінтертрейд-Авто (вул. Хмельницьке шосе, 7, с.Зарванці, Вінницька область, ідентифікаційний код 37424747)

Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, 17, м. Вінниця).

Повний текст рішення сформовано: 14.11.22

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна