Рішення № 107279842, 07.11.2022, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/2827/22

провадження у справі № 2/0285/712/22

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сусловця М.Г., за участі секретаря судового засідання Голуба В.О. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: не прибув,

відповідач: не прибула,

представник третьої особи - не прибула

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, в якій просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 зареєстрований, 10.08.2002 року, актовий запис № 724 та визначити місце проживання неповнолітніх дітей з батьком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалось, однією сім`єю не проживають, перебування в шлюбі та примирення є неможливим і суперечить їх інтересам, оскільки давно втратили один до одного почуття любові та поваги. На даний час він займаюсь вихованням дітей, піклуюсь про них, повністю їх утримую, приділяю увагу їх розвитку. Має з дітьми тісний емоційний зв`язок, тому просить визначити місце проживання дітей з ним. Відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання дітей з ним.

Позивач у судове засідання не прибув. Подав заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибула, подала письмову заяву, в якій зазначила, що заявлені позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.

Представник органу опіки та піклування подала заяву в якій зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог, місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити з батьком, а ОСОБА_3 , 13.09.2006 року нагородження відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, розгляд справи просить проводити без її участі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10.08.2002 року (а.с. 6).

Під час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11, 12).

Різниця в поглядах на права та обов`язки подружжя, відсутність взаєморозуміння призвели до поступового погіршення взаємовідносин і до фактичного припинення шлюбних стосунків між позивачем та відповідачем.

Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім`ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин та поновлювати наміру їх не мають, не проживають разом протягом тривалого часу.

Згідно з ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання сторін і збереження сім`ї неможливе.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. В своїх письмових заявах, поданих до суду, позивач та відповідач зазначивши, що примирення між ними неможливе, наполягали на розірванні шлюбу.

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що сім`я розпалася остаточно, шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам сторін, що має суттєве значення для них та їх дітей, а відтак, існують підстави для розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком - ОСОБА_1 .

В письмовій заяві, адресованій начальнику служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти проживання дітей разом з батьком.

Сторони між собою уклали нотаріально посвідчений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 02 серпня 2022 року, з якого вбачається, що місце проживання дітей визначено з батьком.

Судом не встановлено зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами сторонами, аморальної поведінки кожного з батьків, що може зашкодити розвиткові дітей, та наявності в них будь-яких захворювань.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Частина 1 статті 160 СК України, передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести: етичні і інші особисті якості батьків, відносини, існуючі між кожним з батьків і дитиною; можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком - ОСОБА_1 .

Питання щодо визначення місця проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка на момент розгляду справи досягла 14 років, слід вирішити відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову у підготовчому провадженні суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 258 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 104, 105, 109, 110, 112, 113, 160 Сімейного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) громадянами України, зареєстрований 10 серпня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 724.

Місце проживання неповнолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити з батьком - ОСОБА_1 .

Стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 50 відсотків судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок сплаченого за квитанцією №18 від 04.07.2022 року оригінал квитанції перебуває в матеріалах цивільної справи № 285/2827/22.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: