Рішення № 107277933, 02.11.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1350/22

провадження № 2/136/333/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернулася до суду з позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати за позивачем в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який раніше успадкував від своєї матері ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак не зміг його оформити. Разом з тим, позивач прийняла спадщину свого батька, вчасно звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, однак через відсутність правовстановлюючого документу на згаданий будинок, позбавлена можливості оформити спадщину батька.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 23.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву та витребувано спадкові справи.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, однак представник у своїй заяві визнав позов та просив про розгляд справи без його участі.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак останній ще у позовній заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з листа від Липовецької міської ради №09-12-01/73 від 13.09.2022 повідомлялося, що ОСОБА_3 являлася власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право приватної власності на домовлодіння АДРЕСА_2 від 15.12.1989, що видане виконавчим комітетом Росошанської сільської ради. За життя ОСОБА_3 змогла заповісти все своє майно синові ОСОБА_2 і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 спадщину матері прийняв, оскільки проживав з нею за адресою АДРЕСА_1 і вчасно подав заяву про прийняття її спадщини. Крім, ОСОБА_2 у ОСОБА_3 була ще дочка ОСОБА_4 , проте відомостей про прийняття нею спадщини немає. Разом з тим, ОСОБА_2 не встиг оформити спадщину на все майно покійної матері та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 був батьком позивача, і як вбачається з матеріалів його спадкової справи позивач прийняла спадщину свого батька, вчасно звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, однак через відсутність правовстановлюючого документу на вищезгаданий житловий будинок, позбавлена можливості оформити спадщину батька відносно цього будинку, про що нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину ОСОБА_2 не встановлено.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено у п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно зі ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку. З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. В силу вимог ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Судом було встановлено, що за відомостями Липовецької міської ради ОСОБА_3 являлася власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_2 від 15.12.1989, що видане виконавчим комітетом Росошанської сільської ради. За життя ОСОБА_3 змогла заповісти все своє майно синові ОСОБА_2 і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ч. 1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з положеннями ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 спадщину матері прийняв, оскільки вчасно подав заяву про прийняття її спадщини. Крім, ОСОБА_2 у ОСОБА_3 була ще дочка ОСОБА_4 , проте відомостей про прийняття нею спадщини немає. Разом з тим, ОСОБА_2 не встиг оформити спадщину на все майно покійної матері та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_2 був батьком позивача, і як вбачається з матеріалів його спадкової справи позивач прийняла спадщину свого батька, вчасно звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, однак через відсутність правовстановлюючого документу на вищезгаданий житловий будинок, позбавлена можливості оформити спадщину батька відносно цього будинку, про що нотаріусом видано відповідну постанову.

З огляду на вищевказане суд зауважує, що відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання права виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду в ході судового розгляду не встановлено.

Крім того, відповідачем було визнано позов, а відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону й порушує права інших осіб. Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права інших осіб.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО