Рішення № 107270936, 13.09.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40723/20

Провадження № 2/761/2931/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Литвин О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулася представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Капля А.С. з даним позовом, в якому просить стягнути з:

- ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 17007,56 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500,00 грн, франшизу в розмірі 2600,00 грн, а всього, 21107,56 грн;

- ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» матеріальну шкоду в розмірі 23678,25 грн.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 28.05.2020 в м. Києві по вул. Ю. Іллєнка, водій ОСОБА_3 (відповідач-1), керуючи транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух заднім ходом, при цьому не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль «Шевроле» отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вказує, що того ж дня, ОСОБА_3 визнав свою вину та склав розписку, в якій зобов`язався відшкодувати витрати на ремонт переднього бампера автомобіля «Шевроле».

При цьому вказує, що впродовж наступного місяця позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 за відшкодуванням шкоди, однак, останній затягував час та обіцяв покрити завдані збитки за найближчою нагодою.

Також зазначає, що з метою визначення вартості матеріального збитку, 15.06.2020 позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 » та згідно Звіту №86/86.06.20 від 15.06.2020 перелік результатів оцінки пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 наступний: ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 824100,00 грн; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,0000 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ - 26278,25 грн; втрата товарної вартості - 17007,56 грн; вартість матеріального збитку - 43 285,81 грн. Також, позивачем були понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500, 00 грн.

При цьому вказує, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 ,. на момент ДТП, була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (відповідач 2) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №2000171761 з лімітом відповідальності за шкоду майну 130000,00 грн, з франшизою 2600, 00 грн

У зв`язку з цим, 17.08.2020 позивачем надісланозасобами поштового зв`язку на адресу відповідача-2 заяву про виплату страхового відшкодування, однак, 24.11.2020 від страховика він отримав лист щодо відмови у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що документи визнання вини водія забезпеченого транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 до страховика надані не були.

Зазначила, що підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, стало те, що станом на день такого звернення франшиза та різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) ОСОБА_3 не сплачена, а страховою компанією страхове відшкодування не відшкодовано.

При цьому, зауважила, що позивач пропонував відповідачу ОСОБА_3 в досудовому порядку відшкодувати шкоду, згідно складеної ним 28.05.2020 розписки, однак, це не дало позитивного результату.

За таких обставин, вважає, що з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, за умови що ця презумпція не спростована, остання є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, в свою чергу, закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача 1 в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

При цьому, з урахуванням висновку ВС, висловленого в постанові №359/2309/17 від 04.12.2019, наголосила, що враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля, була застрахована, то майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт), при цьому, звернувши увагу на правову позицію ВСУ, висловлену під час розгляду справи № 6-2808цс15, за якою право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Таким чином, на підставі викладених обставин, з урахуванням законодавчих обмежень, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт) вважає, що загальний розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідача-1 складає 21107,56 грн, з яких: 17007,56 грн., втрата товарної вартості, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), 2600,00 грн. (франшиза згідно полісу ЕР №2000171761), 1500,00 грн. (витрати на проведення автотоварознавчого дослідження).

В свою чергу, з відповідача-2 підлягає стягненню несплачене страхове відшкодування у розмірі 23678,25 грн, де: 26278,25 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без урахування франшизи згідно полісу ЕР №2000171761 у розмірі 2600,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 14.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті.

23.02.2021 поштовим відправленням до суду надійшов відзивна позовну заяву, в якому представник відповідача вважає позовні вимоги до ТДВ СК «Альфа-Гарант» незаконними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пояснив, що дійсно, цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Мерседес, НОМЕР_1 , станом на травень 2020 року, було забезпечено товариством за полісом ЕР 200071161.

Однак, з урахуванням ст. 1188 ЦК України, для виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язковою є встановлення винної особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано, у невиконанні правил дорожнього руху, що призвело до ДТП.

При цьому, звернув увагу, що відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону, за умов, визначених цією статтею, передбачено право водіїв спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та у цьому разі вони мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про їїнастання. Проте, учасники ДТП не здійснили вказаних вище дій та не оформили ДТП згідно вимог закону.

За таких обставин вважає помилковим твердження позивача про можливість стягнення відшкодування спричиненої шкоди незалежно від встановлення вини страхувальника.

Крім того, зазначив, що позивач, в порушення п. 35.1 ст. 35 Закону, повідомив про настання ДТП через 2 місяці - 19.08.2020, а також, не виконав обов`язок, передбачений п. 33.3 ст. 33 Закону, а саме, не зберіг пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилось після ДТП до тих пір, поки його не оглянув представник чи експерт товариства, зважаючи на те, що останнім від адвоката позивача отримано заяву, якою повідомлено, що автомобіль відремонтовано, про що надано копію звіту № 86/86.06.20 від 15.06.2020, який не є належним доказом у справі, адже, неможливо перевірити чи всі пошкодження, зазначені в протоколі огляду та в калькуляції ремонтних робіт, відносяться до даної ДТП, зважаючи також на те, що сторони в порушення вимог закону не оформили ДТП належним чином.

Таким чином, з урахуванням викладеного та на підставі п.п. 37.1.3, п. 37.1, ст. 37 Закону вважає, що Страхова компанія правомірно прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомило позивача листом № 12/5212 від 17.11.2020.

В подальшому, у судовому засіданні, яке було призначене на 13.09.2022, представник позивача позов підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином,

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, частиною 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Cпір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦПК України.

За п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2020 в м. Києві по вул. Ю. Іллєнка, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух заднім ходом, при цьому, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Автомобіль марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

При цьому, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Мерседес, НОМЕР_1 ОСОБА_3 , на момент ДТП, була застрахована в ТДВ СК «Альфа гарант» (далі - Страхова компанія) за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №200017161, з лімітом відповідальності за шкоду майну 130000,00 грн, франшиза - 2600,00 грн.

Відповідно до розписки відповідача від 28.05.2020, оригіналякої надано представником позивача, яка долучена судом до матеріалів справи, відповідач зобов`язався відшкодувати витрати на ремонт переднього бампера автомобіля позивача, який пошкоджений внаслідок наїзду його автомобілем.

Також судом встановлено, що 15.06.2020 позивач, з метою визначення вартості матеріального збитку, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 ».

Відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності № 86/86.06.20 від 15.06.2020 перелік результатів оцінки пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_2 : ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 824100,00 грн.; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,0000; вартість відновлювального ремонту КТЗ - 26278,25 грн; втрата товарної вартості - 17007,56 грн; вартість матеріального збитку - 43285,81 грн.

Крім цього, позивачем були понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №86/86.06.20 від 15.06.2020.

17.08.2020 позивач надіслав засобами поштового зв`язку на адресу Страхової компанії заяву з проханням здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 28.05.2020, разом із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до п. 33 Закону та схемою ДТП, яка сталась 28.05.2020 року між автомобілем марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , та припаркованим автомобілем марки «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 , які надійшли на адресу Страхової компанії 19.08.2020.

У відповідь на цю заяву, Страхова компанія направила позивачу Листа від 20.08.2020 за Вих № 12/3689 з проханням надати будь-яку інформацію та документи, що свідчать про обставин ДТП, що сталася 28.05.2020. Крім цього, із врахуванням зазначеного та, керуючись п. 2 ст. 34 та п. 3 ст. 33 Закону, позивачу повідомлено, що для проведення незалежного експертного дослідження та визначення розміру нанесеного матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля позивача, Страховою компанією призначено експерта (аварійного комісара) ФОП ОСОБА_5 , із зазначенням засобів зв`язку з оцінювачем, у зв`язку з чим, просило надати пошкоджений автомобіль для огляду експерту.

04.09.2020 адвокатом позивача Страховій компанії було подано заяву Вих № б/н, в якій адвокат просила долучити до матеріалів страхової справи Звіт № 86/86.06.20 від 15.06.2020 про оцінку вартості матеріального збитку та повідомила, що автомобіль Шевроле, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 04.09.2020 відремонтований.

Зазначений Звіт доданий представником позивача до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, відповідно до якого, перелік результатів оцінки пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 , наступний: ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 824100 грн. 00 коп.; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,0000; вартість відновлювального ремонту КТЗ - 26278,25 грн.; втрата товарної вартості - 17007,56грн.; вартість матеріального збитку - 43 285,81 грн.

В подальшому, 17.11.2020 Страховою компанією прийнято рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.3. ст. 37 Закону та п. 32.1 ст. 32 Закону, про що складено Страховий Акт № ЦВ/20/5784 від 17.11.2020.

Того ж дня, своїм листом № 12/5212/ від 17.11.2020 Страхова компанія повідомила позивача про прийняте рішення, обґрунтовуючи останнє тим, що документів щодо визнання винним водія забезпеченого транспортного засобу «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , позивачем страховій компанії надано не було.

Відповідно до п. 10.9. Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Отже, вказана позивачем пригода підпадає під ознаки порушення водієм ОСОБА_3 п. 10.9. ПДР.

Відповідно до п.п. д) п. 2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна передбачено ст. 124 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у відповідному розмірі.

При цьому, згідно примітки цієї статті, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, за п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Крім цього, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачені ст. 124 КУпАП.

За пунктом 33.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.

Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 124 КУпАП.

Статтею 280 КУпАП передбачено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, за викладених обставин, суддя відповідного суду розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 124 КУпАП та встановлює обставини, передбачені ст. 280 КУпАП.

В той же час, ст. 33 Закону передбачено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди ( п.п. 33.1.1. п 33.1. ст. 33 Закону).

Разом з тим, відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону, який кореспондується з п. 2.11 ПДР, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

При цьому, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, враховуючи вище викладені обставини та вимоги чинного законодавства, водії транспортних засобів при настанні ДТП повинні були оформити дану пригоду одним із встановлених законодавством випадків, або шляхом повідомлення працівників національної поліції України або складенням на місці пригоди повідомлення про настання ДТП (європротокол), в разі якщо у обох водіїв є поліси і сума збитків не перевищує 50,000 грн.

Однак, водії не виконали законодавчо визначених вимог, на місце пригоди поліцію не викликали, яка б зафіксувала учасників ДТП та пошкодження транспортних засобів, внаслідок чого, склала відповідні адміністративні матеріали щодо притягнення винної у скоєнні ДТП особи до відповідальності, а також, не скористались своїм правом для складення спільного повідомлення про ДТП (європротокол), в якому, також, зафіксували б обставини пригоди та пошкодження автомобілів.

Крім того, п. 35.1. ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Разом з тим судом встановлено, що позивач повідомив про настання ДТП, направивши Страховій компанії засобами поштового зв`язку заяву про страхове відшкодування від 17.08.2020, яка надійшла на адресу товариства 19.08.2020, тобто, з порушенням законодавчо визначеного строку для подання відповідної заяви.

Також, за п. 33.3. ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (абз 2 п. 33.3. ст. 33 Закону).

Як вже встановлено судом, Страхова компанія у своєму листі за Вих № 12/3689 від 20.08.2020 просило позивача повідомити обставини настання ДТП з наданням відповідних доказів про це, а також, керуючись п. 33.3. ст. 33 Закону, просило надати пошкоджений автомобіль для огляду експерту ФОП ОСОБА_5 .

Натомість, у відповідь на зазначений лист у своїй заяві від 04.09.2020 адвокатом позивача надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 86/86.06.20 від 15.06.2020 та повідомлено що автомобіль відремонтовано.

Тобто, позивачем не виконано обов`язку, передбаченого п. 33.3 ст. 33 Закону, а саме, не збережено пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилось після ДТП до тих пір, поки його не огляне представник чи експерт Страхової компанії. Доказів того, що уповноважений представник не прибув до місцезнаходження пошкодженого автомобіля протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про ДТП, як то передбачено абз 2 п. 33.3. ст. 33 Закону, суду не надано.

За таких обставин, суд погоджується з доводами представника Страхової компанії, що Звіт № 86/86.06.20 від 15.06.2020, наданий стороною позивача не є належним доказом у справі, оскільки, неможливо перевірити чи всі пошкодження зазначені в протоколі огляду та в калькуляції ремонтних робіт відносяться до даної ДТП, адже, як вже встановлено судом, сторони не оформили дану ДТП належним чином, як того вимагає закон, не викликали поліцію на місце пригоди яка б зафіксувала учасників та пошкодження та склала відповідний протокол про адміністративне правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності та не скористатись, правом, передбаченим п. 33.2. ст. 33 Закону.

Крім цього, зі змісту Звіту вбачається, що метою оцінки є визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шевролет», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження, на дату оцінки КТЗ - 11.06.2020, проте, не зазначено, під час якого саме ДТП автомобіль отримав зазначені пошкодження, враховуючи дату звернення позивача до суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «СК «Альфа Гарант» правомірно прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомило позивача листом № 12/5212 від 17.11.2020.

При цьому, слід звернути увагу, що ВП ВС у постанові від 14.12.2021 № 147/66/17 відступила від правового висновку ВСУ (зокрема, постанова ВСУ від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15) щодо абсолютності права потерпілого в ДТП на відшкодування шкоди її заподіювачем, визначивши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). При добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що вона вжила розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, а річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, частиною 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіянням шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

За п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з цим, за ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Під час розгляду цивільної справи № 686/1914/16-ц (постанова від 24.06.2020) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди, вина особи цивільно-правову відповідальність якої застраховано має бути доведена та встановлена.

Крім того, на підтвердження вимог до відповідача 1 позивачем надана розписка від 28.05.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_3 здійснив наїзд заднім ходом на автомобіль Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2 та зобов`язався відшкодувати витрати на ремонт переднього бампера автомобіля.

Відповідно до ч.. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України позадоговірне, деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Проте, у розписці не вказано часові межі виконання даного зобов`язання, не узгоджено та не зазначено суму такого відшкодування, а також, не зазначена адреса цієї події, відтак, зазначені в розписці обставини не можуть слугувати достатніми доказами на підтвердження зобов`язання відповідача 1 перед позивачем.

При цьому, під час судового розгляду, клопотань щодо виклику та допиту свідків, що могли б підтвердити вищезазначені обставини з приводу ДТП та отриманих відповідних механічних пошкоджень внаслідок зазначених обставин стороною позивача не було заявлено, а також, можливість надання а бо витребування інших належних та допустимих доказів також, не була використана.

При цьому, за ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, слід звернути увагу що, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначив Верховний Суд за результатами огляду вивчення судової практики вирішення спорів, що виникли з договорів страхування від 01.07.2019, принцип запровадженням законодавцем інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який з метою забезпечення відшкодування, заподіяної життю шкоди, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобі на території України передбачає не безумовний обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування, а пов`язує його лише з належним виконанням усіма учасниками таких правовідносин покладених на них обов`язків.

Таким чином, з огляду на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач не виконав законодавчо покладених обов`язків, які є підставою для виплати страхового відшкодування, не надав суду доказів, які беззаперечно свідчать щодо обов`язку відповідача 1 здійснити виплату на ремонт автомобіля позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову не підлягає стягненню з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Керуючись ст. ст. 77-79, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: